УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 119/671/13-кСуддя у І-й інстанції: Кулінська Н.В.
Провадження №11-кп/191/80/13 Суддя-доповідач: Зіньков В. І.
29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого - судді Іщенка В.І.,
суддів: Зінькова В.І., Пироженка О.В.,
при секретарі Хоружій О.А.,
за участю прокурора Колтиріна А.О.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 19 квітня 2013 року, яким:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Феодосії, АР Крим, росіянина, з професійно-технічною освітою, працюючого в ЧП «ОСОБА_5» - поваром, не одруженого, не маючого судимості в силу ст. 89 КК України (2001 р.), зареєсрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,
засуджено за скоєння злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України та призначено покарання у виді 7 (сіми) років позбавлення волі;
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишено тримання під вартою до прибуття його до місця відбування покарання.
Вирішення питання щодо речових доказів.
Задоволено цивільний позов заступника прокурора м. Феодосії.
ВСТАНОВИЛА:
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_3 26 червня 2011 року, приблизно о 01, 00 годині, знаходячись біля будинку №78 по вул. Челнокова м. Феодосії, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи всю тяжкість і протиправність вчинюваних дій, передбачаючи настання тяжких наслідків і бажаючи їх настання, маючи намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6, умисно завдав останьому 14 ударів плоским колючо-ріжучим предметом типу клинка ножа, що має однобічну заточку, ширину клинка на рівні проникаючої частини приблизно 12-14 мм., в область грудної клітини, заподіявши своїми умисними діями потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих колото-різаних ран грудної клітки зліва і справа з пошкодженням поранення нижньої частки лівої легені, поранення діафрагм, поранення лівої частини печінки, поранення шлунка, поранення міокарда і ендокарда на передній стінці лівого шлуночка, постгеморрагічний шок, гемопневмоторакс, гемоперитонеум, гемоперикард ( в черевній порожнині до 300 мл. крові, в лівій плевральній поронині до 300 мл., в порожнині перикарда до 5 мл. крові, плевральній порожнині до 700 мл. крові), які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, після чого з місця події зник. Після того, як потерпілий ОСОБА_3 був доставлений в міську лікарню м. Феодосії, де йому була надана своєчасно медична допомога, і таким чином, обвинувачений, виконавши всі дії, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, які не залежали від його волі.
Не погодившись із вироком суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати і винести виправдовувальний вирок, за відсутністю доказів підтверджуючих скоєння злочину саме обвинуваченим ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що виновки суду повністю не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 в ході конфлікту отримав пошкодження носа і тому не бачив дій інших учасників конфлікту. Дійсно в ході конфлікту його могла вкусити собака, яку нацькувала подруга потерпілого ОСОБА_7, але це не означає, що собака не покусала і інших там присутніх учасників конфлікту.
Крім того, потерпілий ОСОБА_6 в ході судового слідства прямо вказував на ОСОБА_8, як на особу з якою спочатку виник конфлікт, і який потім наносив удари у груди потерпілому. І саме на нього було нацьковано собаку.
В ході досудового слідства обвинувачений ОСОБА_3 себе оговорив, вказавши, що це він скоїв данний злочин, оскільки працівниками міліції йому було повідомлено, що всі свідки вказали на нього, і крім того, будуть прийняти до уваги його пояснення і він не буде арештований.
Проте повідомлений ним механізм причиення декількох ножових поранень, а в наявності їх було 14 пораненнь, не відповідає дійсності.
Також судом не прийняті до уваги показання свідка ОСОБА_7 яка вказала, що вона нацькувала собаку на осіб які наносили тілесні ушкодження потерпілому і одного собака «добре» вкусила за стегнову частину ноги, а іншого за коліно. У Кондарентко виявлено сліди укусів собаки саме на стегновій частині ноги, але як виявилось 2-ох річної давнини, про що він повідомив тільки вже після закінчення досудового слідства. В зв`язку з чим, надані ОСОБА_8 медичні документи у підтвердження непричетності укусу собаки до даного конфлікту є сумнівними.
Таким чином, виходячи із показань свідка ОСОБА_7 не виключається можливість спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 свідком ОСОБА_8.
В зв`язку з чим просить вирок скасувати, обвинуваченого ОСОБА_3 виправдати за відсутністю доказів.
Заслухавши суддю - доповідача, думку захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду, в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з доводами суда першої інстанції, про те що, незважаючи на те, що ОСОБА_3 свою вину не визнав, його винуватість у вчиненому злочині при обставинах вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку, а саме: показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 який пояснив, що ножові поранення йому спричинив той молодий чоловік, якого покусала собака яку нацькувала його дружина ОСОБА_7; показаннями свідка ОСОБА_7, яка підтвердила, що в момент конфлікту дуже перелякалась, що збивали її чоловіка ОСОБА_9 і нацькувала на нападника собаку, і собака покусала саме того хто нападав; свідка ОСОБА_8; свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 які підтвердили факт наявності конфлікта; показаннями свідка ОСОБА_13, яка підтвердила, що вона як фельдшер у 2010 році надавала медичну допомогу ОСОБА_8, коли його покусала собака; показаннями свідка ОСОБА_14, показаннями свідка ОСОБА_15 які підтвердили обставини викладені у вироку.
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
- явкою з повинною, в якій обвинувачений ОСОБА_3 власноруч вказав на обставини заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, вказавши, що спочатку потерпілий його вдарив якимось предметом, між ними почалась бійка, а потім обвинувачений захищаючись дістав ножа і став у відповідь наносити удари потерпілому по тілу. (т.2 а.с.14);
- протоколом допиту у якості обвинуваченого, у якому ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_2 підтвердив факт нанесення потерпілому ударів ножем, в ході виниклого між ними конфлікту. (т.3 а.с.32);
- постановою старшого слідчого прокуратури м. Феодосії від 17.01.2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно працівників Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, про застосуваня заходів фізичного впливу на ОСОБА_3 (т.4 а.с.10-13);
- висновком судово-медичної експертизи, відповідно до висновків якої, у обвинуваченого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелома костей спинки носа; забита рана лобної області; укушені рани лівого колінного суглоба; садна міжбровної області, в області лівої брови; лівого плеча; лівого стегна; синці нижнього повіка правого ока; лівого колінного суглоба та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров»я, утворились від дії тупого предмета (предметів), не виключено 20.06.2011 року. При цьому рани, синець лівого колінного суглоба, садна лівого стегна утворились від дії зубів тварини. (т.3 а.с.12-15);.
- висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого, у ОСОБА_8 виявлена забита рана тім`яної області, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, яка утворилася не виключено 20.06.2011 року. Крім того, у ОСОБА_8 виявлені три рубці в середній третині лівого стегна, які могли утворитися на місті загоєння укушених ран, отриманих більш ніж 2 роки тому до моменту огляду ( був оглянутий експертом 21.12.12р.) від дії предмету, який мав комбінуючу дію (предметів з загостеним краем і тупих предметів з обмеженною травмуючою поверхнею), в даному випадку, можливо зубів тварини). (т.6 а.с.78-79);
- медичними довідками, відповідно до яких ОСОБА_8 звертався 20.11.2010 року за медичною допомогою до амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Артема Костянтинівського району Донецької області та 22.11.2010 року в міську лікарню №2 м. Дружковка з приводу укушеної рани лівого стегна (т.5 а.с.75, 77).
Досліджені докази повністю узгоджуються між собою, отримані у рамках діючого процесуального закону, доповнюють один одного та підтверджують вину обвинуваченого у скоєнні злочину.
Колегія суддів погоджується з критичним висновком суду, щодо відсутності доказів у твердженнях обвинуваченого ОСОБА_3 про непричетність його до скоєння злочину.
Зокрема свої висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції детально обґрунтував доказами, які зібрані з додержанням вимог кримінального процесуального закону, дослідивши і проаналізувавши показання самого обвинуваченого, свідків і письмові процесуальні документи, та обґрунтовано дійшов висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 саме за ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України - як закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку судово-медичної експертизи, у обвинуваченого ОСОБА_3 були виявлені рани, синець лівого колінного суглоба, садна лівого стегна утворились від дії зубів тварини. (т.3 а.с.12-15), що підтверджує доводи свідка ОСОБА_7, що її собака вкусила нападника за коліно та стегно.
Доводи обвинуваченого як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі його захисника, щодо відсутності доказів вчинення злочину саме ОСОБА_3 суд вважає не обгрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами та показаннями свідків.
Суд першої інстанції вирішуючи питання, щодо наявності в діянні ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України, правильно урахував положення п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 рок, згідно якому питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчинення діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувало події, їх стосунки.
Таким чином, враховуючи обставини вчиненого діяння, спосіб вчинення злочину - множинні ножові поранення у життево важливі органи (груди та жіивіт), яке свідчить що він бажав настання смерті потерпілого, стосунки обвинуваченого та потерпілого, що передували події, які можна вважати на час події неприязними, що знайшло підтвердження в ході судового розгляду та враховуючи, що злочин ОСОБА_3 скоєно у стані алкогольного сп'яніння, отже колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність наявного умислу ОСОБА_3 на умисне спричинення смерті потерпілого.
Отже, суд з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, призначив покарання у розмірі необхідному та достатньому для виправлення засудженого і попередження нових злочинів у виді сіми років позбавлення волі, а тому підстав скасування вироку по даній справі колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а вирок підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 407, 418, 419, 424 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Феодосійського міського суду АР Крим від 19 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_4, засудженого за скоєння злочину, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України залишити без змін.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціального суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
С У Д Д І:
В.І. Іщенко В.І. Зіньков О.В. Пироженко
___________ _____________ _________________