Справа №22-1382                         Головуючий у 1 інст.Ковальов І.М.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13 грудня 2006 року                                                                       м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Малько О.С

Суддів Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 24 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 24 жовтня 2006 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1161 гривню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 528 гривень витрат за проведення будівельно-технічного дослідження.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом норм матеріального права.

В судовому засіданні не встановлено, що він своїми неправомірними діями шляхом несанкціонованого втручання в систему опалення, а саме перенесення пристрою для сушіння рушників, завдав шкоди позивачу.

Відсутність будь яких його протиправних дій щодо майна позивача, факт набуття ним квартири з переобладнаним приміщенням ванни, туалету, перенесення пристрою сушилки попереднім власником квартири знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, як документально так і в поясненнях представника Рівненського міського бюро технічної інвентаризації.

Згідно вимог ст. 1166 ЦК відшкодуванню підлягає пряма, реальна шкода. За висновком будівельно-технічного дослідження вона складає 591 гривню, а не 1161 гривню, яку стягнув своїм рішенням суд.

Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просив, оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнала і просила її відхилити. Пояснила, що її квартира була затоплена з квартири відповідача, який протягом року робив в ней ремонт. Попередній власник квартири ОСОБА_3 жодного разу її квартиру не заливала.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з доведеності вини відповідача у затопленні квартири позивачки, що підтверджено актами працівників ЖКП "Паркове" та КТП "Комуненергія" (а.с.5,8).

Доводи відповідача про те, що затоплення квартири ОСОБА_2 сталося з вини її попереднього власника, який переносив трубу для сушіння рушників у ванній кімнаті незадовго до продажу квартири, не позбавляє права ОСОБА_1 пред'явити до нього вимогу про відшкодування шкоди.

Розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди визначено на підставі висновку будівельно-технічного дослідження в сумі 1161 гривні, яка становить вартість будівельних робіт, які необхідно виконати у квартирі АДРЕСА_1 для її відновлення у зв'язку із завданою шкодою, на момент проведення дослідження (а.с.9-14).

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За висновком будівельно-технічного дослідження на повне відновлення пошкоджень квартири НОМЕР_1 необхідно 1161 гривню, а не 591 гривню.

Виходячи з того, що суд вирішив справу з дотриманням матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду наведених у рішенні, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 24 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.