АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/774/5720/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 06 суддя Єлісєєва Т.Ю.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 вересня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Новицькій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах Дніпропетровської міської ради
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2012 року
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дніпро-петровської міської ради про визнання права власності, -
В с т а н о в и в :
У червні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27 грудня 2005 року ОСОБА_1 набув право власності 3/8 нежитлової будівлі, по АДРЕСА_1; ОСОБА_2 набув 1/4 зазначеної нежитлової будівлі; ОСОБА_3 набув 11/400 цієї нежитлової будівлі. Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі 27 грудня 2005 року та купівлі продажу від 20 вересня 2006 року ОСОБА_4 набув 11/400 + 32/100 нежитлової будівлі по АДРЕСА_1. Рішенням ВК Бабушкінської районної у місті Дніпропетровськ ради № 159 та № 270 від 16 березня 2007 року позивачам дозволено здійснити внутрішнє перепланування нежитлових приміщень адміністративної будівлі літ. «А-3», та провести реконструкцію адміністративної будівлі літ. «А-3» по АДРЕСА_1, яке було ними здійснено без затвердженого проекту та дозволу ДАБК на початок будівельних робіт. Просили суд визнати за ними відповідно до ст.376 ЦК України право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1, що є об'єктом самочинного будівництва (а.с.3-6).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2012 року позовні вимоги - задоволено (а.с.119-120).
В апеляційній скарзі (а.с.123-130) прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки:
- дозволу ДАБК позивачі на початок будівельних робіт не отримали і самовільно здійснили надбудову мансардного поверху у спірному нерухомому майні;
- згідно з п.7 постанови № 6 Пленуму ВСС України від 30 березня 2012 року при розгляді справ пов'язаних з самочинним будівництвом, судами не може бути застосовано положення ст.376 ЦК України;
- суд не врахував, що Законом України «Про основи містобудування» передбачено необхідність розробки містобудівної документації, що проігноровано позивачами при здійснені переобладнанні спірного майна;
- судом не встановлено, чи були під час виконання позивачами ремонтно-будівельних робіт дотримані архітектурні, інженерні та будівельні норми, а також не врахувано необхідність дотримання порядку введення самовільно збудованих об'єктів нерухомого майна в експлуатацію відповідно до вимог ст.331 ЦК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що позивачі здійснили самочинне будівництво при реконструкції нежитлової будівлі, співвласниками якої вони є, при цьому права інших осіб не були порушені.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі, отримавши дозвіл на перепланування та здійснення реконструкції зазначеної у справі будівлі, здійснили будівельні роботи без належно затвердженого проекту, з питання введення в екплуатацію самовільно збудованого об'єкта нерухомого майна у встановленому порядку до відповідача не звертались.
Суд першої інстанції, встановивши наявність самоочинного булівництва, всепереч вимогам ст.ст.214,215 ЦПК України не вирішів питання та не зазначив в судовому рішенні, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких позивачі звернулися до суду, а якщо були, то ким.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивачі свої похзовні вимогивимоги до відповідача також не обгрунтували, а саме: яким чином та які їх права, свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді, порушені, невизнані або оспорювані вказаним ними відповідачем.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі до відповідача з питання введення в екплуатацію самовільно збудованого об'єкта нерухомого майна не звертались.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Отже відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України позивачами доказів щодо порушення відповідачем їх прав, свобод чи інтересів з приводу узаконення об'єкту самочинного будівництва суду не надано.
З огляду на вищенаведене та оскільки обставини по справі досліджені у пов-ному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позову до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2012 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - відмовити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: