Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№22-ц/778/4419/13 Головуючий у 1-й інстанції Бойко О.Ю.

Суддя-доповідач Глазкова О.Г.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.

суддів Глазкової О.Г.

Каракуші К.В.

при секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення від спадкування та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення від спадкування та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначала, що її мати ОСОБА_6 з 1964 року зі своєю сім'єю проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

19 грудня 2007 року вказана квартира була приватизована в рівних частках на ОСОБА_6 - її мати та ОСОБА_7 - її брата, який є батьком відповідача по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

За життя ОСОБА_7 був тяжко хворий, в тому числі психічні захворювання у зв'язку з чим перебував у безпорадному стані. За його життя, починаючи з січня-лютого 2008 року відповідач контакту з батьком , бабусею та іншими членами родини не підтримувала, в лікуванні та похованні батька участі не приймала.

Вважає, що відповідач не виконала своїх обов'язків з утримання, лікування та поховання свого батька, який знаходився у безпорадному стані та потребував догляду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 Єдиним спадкоємцем її майна є вона, оскільки за життя мати склала заповіт від 19.05.2010 року.

19 жовтня 2012 року вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Так як за життя мати не встигла оформити документи на спадщину, оскільки всі документи знаходяться у відповідача то вона успадкувала і права та обов'язки матері, як спадкоємиці її брата - ОСОБА_7 До таких прав відноситься і право на подання позову з метою позбавлення права на спадок інших спадкоємців.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити юридичний факт ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_7, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, усунути відповідача від права на спадкування за законом у майні ОСОБА_7 у вигляду ? частини квартири АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі, в тому числі витрати на правову допомогу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із позовної заяви, пояснень позивача та представника, позивач звернулася до суду з позовом про усунення від спадкування та визнання права власності на спадкове майно. При цьому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її брат ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина, заповіт ОСОБА_7 не складав. ОСОБА_7 був тяжко хворий, мав психічні захворювання, перебував у безпорадному стані. Відповідачка не виконувала своїх обов»язків з утримання, лікування та поховання свого батька - ОСОБА_7, а тому відповідно до закону може бути усунена від права на спадкування.

Проте, з такими доводами погодитися не можна.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, за рішенням суду особа може бути усунена від право спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Всуперечь вимогам ст.ст. 10,60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, позивачка не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.

Померлий ОСОБА_7 не був похилого віку, йому було 49 років, відсутні будь-які докази, що він потребував допомоги та піклування, що він страдав каліцтвом, що він знаходився у безпорадному стані.

Із медичного документу - виписного епікризу не вбачається,що ОСОБА_7страдав тяжкою хворобою. Із виписного епікризу вбачається, що у ОСОБА_7 було діагностовано : «Язвенная болезнь, хроническая язва ЛДГК, осложнения - ОЖКК средней степени тяжести, опухоль околоушной железы, хронический алкоголизм, церебральная ЭГ-111-!У степени». Вказані діагнози були встановлені на початку 2009 року, незадовго до смерті. Був виписаний із лікарні додому за клопотанням родичів, а на другий день помер.

Також у виписному епікризі зазначено, що хворий постійно не дотримувався постільного режиму, самовільно видалив собі підключичний доступ.

Допитані у судовому засіданні свідки тільки пояснили, що не бачили щоб ОСОБА_5 надавала допомогу своєму батьку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Порушень чи неправильного застосування закону, які б потягли за собою скасування рішення суду, колегія суддів не встановила

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315,317 ЦПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: