УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/898/13Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"03" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Романової Л.В.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 45207,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Банком та ОСОБА_7 10 листопада 2006 року укладений кредитний договір № DNН4КР43640487, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 3382,71 грн. з оплатою 25,08 % річних від суми залишку. Однак, відповідач кредитні зобов'язання порушив, у зв'язку з чим виникла вищезазначена заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки спливу позовної давності і відмовив у позові. На думку апелянта кредитні зобов'язання не припинились, оскільки не виконані, а тому позовна давність ПАТ Комерційний Банк «Приватбанк» не пропущена.

Також апелянт вказує на те, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Позовний строк не пропущений позивачем, оскільки правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту.

В апеляційній скарзі також йдеться про порушення судом вимог ст.ст. 5, 10, 11, 60 ЦПК України.

Крім того, апелянт вказує на те, що між сторонами укладено кредитний договір на підставі Умов про надання банківських послуг, а не споживчий кредит. До того ж ЦК України передбачає застосування позовної давності виключно за наявності волевиявлення відповідача, оформленого заявою, однак такої заяви від відповідача по справі не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами між ОСОБА_7 10 листопада 2006 року укладений кредитний договір № DNН4КР43640487, за яким відповідач отримав грошові кошти у сумі 3382,71 грн. з оплатою 25,08 % річних від суми залишку для придбання продукції.

Відповідно до умов договору кредит виданий відповідачу строком на 12 місяців.

Відповідно до положень 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи спір по суті, судом першої інстанції виходив з того, що 10.11.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір строком на 12 місяців. ОСОБА_7 свої зобов'язання за кредитним договором порушив у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку становить 45207,47 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 3382,71 грн., заборгованості зі сплати процентів - 14817,64 грн., пені - 24378,18 грн. штрафу - 500 грн., процентної складової - 2128,93 грн. Оскільки позивачем пропущена позовна давність, суд першої інстанції, враховуючи положення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відмовив у задоволенні позову.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст.ст. 256, 257 ЦК України). Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно п. 5.5 Умов, які діяли на час укладення кредитного договору, сторони встановили строки позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів тривалістю у п'ять років.

У п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що з урахуванням п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

З матеріалів справи убачається, що сторони 10.11.2006 року уклали договір споживчого кредиту, з кінцевим терміном повернення 10.11.2007 року, а банк звернувся до суду із позовом 16 квітня 2013 року, що підтверджується штемпелем суду на позовній заяві.

Отже, з листопада 2007 року позивачу мало відомо про порушення його прав і саме з цього часу почався перебіг позовної давності. Відомості про перерив строку позовної давності матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові з підстав спливу позовної давності, який встановлено за згодою сторін тривалістю у 5 років і сплив у листопаді 2012 року.

Підстав для застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту, судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував наслідки спливу позовної давності і відмовив у позові в силу того, що кредитні зобов'язання не припинились, оскільки не виконані, є неспроможними.

Так законодавець не пов'язує з вказаними обставинами перебіг позовної давності.

Також не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду посилання апелянта на те, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, оскільки ці правила також не впливають на вирішення питання щодо спливу позовної давності.

Твердження апелянта про те, що даний кредит не є споживчим спростовується положеннями п. 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідно до якого споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Згідно заяви відповідача кредит отримувався з метою придбання ТНС, тобто продукції.

Не встановлено судом апеляційної інстанції і порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року - відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді Л.В. Романова А.П. Приходченко