АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №22-ц/744/9363/13р. Головуючий у 1 інстанції Городецький Д.І.

категорія 45 Доповідач Ремез В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Ремеза В.А.

суддів - Пономарь З.М., Прозорової М.Л.

при секретарі - Литвиненко Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2013р. за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 20.10.2006р. на підставі договору дарування він став власником нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а тому позивач просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 1 770кв.м., яка розташована під будівлею та спорудами які належать йому на праві власності.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.04.2013р. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Перещепинської міської ради Новомосковського району про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині правового обґрунтування відмови у позові зміні з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20.10.2006р. став власником нежитлового приміщення № 1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи зазначена нежитлова будівля на підставі договору купівлі-продажу державного майна №176 від 25.02.1998р. з аукціону була продана ТОВ «Простор» в особі директора Міщанчука С.М., і згідно договору зазначено, що нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка передається покупцю у довгострокову оренду.

Згідно рішення №9-8/ХХІІІ від 29.12.1999р. Перещепинська селищна рада надала земельну ділянку площею 1674кв.м. в оренду ТОВ «Простор» під викуплену товариством нежитлову будівлю згідно договору №176 від 25.02.1998р.

Відповідно до положень ч.1, ст. 120 ЗК (в редакції що діяла на час укладення договору дарування) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Згідно положень ч.2 ст. 120 зазначеного Кодексу (в редакції на час розгляду справи) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи викладені обставини про те, що попередньому власнику земельна ділянка не передавалась у власність для обслуговування належного нерухомого майна, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача немає права на визнання за ним права власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до законодавства, що діяло на час укладення договору дарування нерухомого майна так і на час розгляду справи, він не набув право власності на земельну ділянку у зв'язку з отриманням у власність нерухомого майна, а може ставити питання лише про визнання за ним права користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, однак безпідставно послався на те, що позивачем не було надано доказів щодо площі земельної ділянки, що позбавляє суд визначити розмір земельної ділянки, тоді як виниклі між сторонами правовідносини регулюються вищезазначеним законодавством, а тому рішення суду в частині правового обґрунтування відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову підлягає зміні на підставі ст.309 ЦПК України, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2013р. в частині правового обґрунтування відмови ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог, змінити.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 квітня 2013р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: