ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

12.12.06                                                                                           Справа  № 7/75

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Скрутовського П.Д., Слуки М.Г.

     Розглянувши апеляційну скаргу  Радивилівського районного споживчого товариства

на рішення господарського суду  Рівненської області від 16.05.2006р.

у справі №7/75 

За позовом  Суб”єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1, м.Радивилів, Рівненської області

До Радивилівського районного споживчого товариства, м.Радивилів, Рівненської області

Про стягнення 57539-20 грн. заборгованості

та за зустрічним позовом Радивилівського районного споживчого товариства, м.Радивилів, Рівненської області,  до  Суб”єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1, м.Радивилів, Рівненської області,  про  визнання недійсним договору оренди

           За участю представників:          

від позивача  ОСОБА_1. -підприємець, ОСОБА_4 -предст.

від відповідача  Хожаїнова В.М. -голова правління, Додь І.О., Куть Н.В. -предст.

      Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.05.2006р. у справі №7/75 за позовом Суб”єкта підприємницької діяльності -приватного підприємця ОСОБА_1, м.Радивилів, Рівненської області, (надалі підприємець ОСОБА_1) до Радивилівського районного споживчого товариства, м.Радивилів, Рівненської області, про стягнення 57539 грн. 20 коп. збитків, заподіяних позивачу внаслідок крадіжки,  вимоги позивача було задоволено в повному розмірі.

      Одночасно, відповідач звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 01.06.2005р., укладеного між сторонами. В судовому засіданні представники відповідача уточнили усно позовні вимоги за зустрічним позовом та просять визнати недійсним п.9.7 згаданого вище договору, який, на думку представників відповідача, був дописаний пізніше і підписаний з боку відповідача неповноважною особою. Оскаржуваним судовим рішенням в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

       Відповідач оскаржив прийняте судом першої інстанції рішення в апеляційну інстанцію, просить його скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову.

    Розгляд апеляційної скарги ухвалою від 17.07.2006р. було призначено на 19.09.2006р., однак, за клопотанням відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових письмових доказів, розгляд апеляційної скарги по суті відкладався.

    05.12.2006р. оголошувалась перерва в судовому засіданні до 12.12.2006р. до 9-15 год.

    В судове засідання з”явились повноважні представник сторін, яким роз”яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.

    В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

     01.06.2005р. між сторонами у даній справі був укладений договір оренди частини приміщення першого поверху універмагу за НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу було передано в користування - 8,69 кв.м. згаданого вище приміщення, строком до 01.05.2006р.

     В згаданий вище договір було внесено доповнення, зокрема, п.9.7, відповідно до якого орендодавець прийняв на себе обов”язок здійснювати охорону товарно-матеріальних цінностей орендаря. За словами представників відповідача, дане доповнення було внесено головою ревізійної комісії ОСОБА_4., яка не мала на це відповідних повноважень. Згадане вище знайшло своє відображення під час розгляду апеляційної скарги.

      В ніч з 28-го на 29-те вересня 2005 року сталася крадіжка в орендованому позивачем приміщенні універмагу, внаслідок чого, на думку позивача, йому було заподіяно крадіжкою матеріальні збитки, які позивач обґрунтовує актом інвентаризації товарно-матеріальних цінностей -виробів із золота і срібла на загальну суму -47263 грн. 00 коп., в тому числі, за твердженням позивача, в сейфі було викрадено 3500 грн. виручки від реалізації ювелірних виробів, хоч в позовній заяві позивач зазначає, що сума викраденого становить -54039 грн. 20 коп. готівки.

    Відповідач заперечує проти позову, вважаючи, що позивач не обґрунтував належними письмовими доказами факт крадіжки золотих і срібних виробів та 3500 грн. готівкою на зазначену в позовній заяві суму, тому просить в позові відмовити, задоволивши його зустрічні позовні вимоги.

     Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, оскаржуване рішення та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню, з таких підстав:

     Із матеріалів справи, зокрема, договору оренди від 01.06.2005р. вбачається, що даний договір щодо п.п.1 - 9.6 підписаний повноважними представниками обох сторін, тому його легітимність не викликає сумнівів. Що стосується п.9.7 згаданого вище договору, внесеного в договір після його оформлення та підписаного від імені відповідача головою ревізійної комісії відповідача п.ОСОБА_4., то в цій частині договір не може вважатися чинним з таких підстав:

     Так, відповідно до ч.2 п.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законами або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Позивач не представив суду належних письмових доказів, які б підтверджували  повноваження п.ОСОБА_4. на внесення змін до договору.

      Подане відповідачем Положення про ревізійну комісію Радивилівського споживчого товариства не містить повноважень, які б давали право голові ревізійної комісії вносити зміни в чинний договір.

      З врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов підлягає до задоволення, з врахуванням усного уточнення позовних вимог представниками відповідача, тобто в частині визнання недійсним згаданого вище п.9.7 договору оренди від 01.06.2005р.

     Що стосується позовних вимог позивача у даній справі про стягнення 57539 грн. 20 коп., суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

     Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на згаданий вище п.9.7 договору оренди від 01.06.2005р., відповідно до якого, на думку позивача, відповідач взяв на себе обов”язок здійснювати охорону його товарно-матеріальних цінностей, у зв”язку з чим на нього покладається відповідальність за скоєну крадіжку.

     Щодо суми викраденого, то позивач обґрунтовує її актами інвентаризації від 19.09.2005р. та 29.09.2005р., складеними однією і тією ж комісією в складі 3-х членів, в якій приймали участь: позивач, його дружина та продавець -ОСОБА_2, яка здійснювала торгівлю згаданими вище виробами. За словами відповідача, його представник не був допущений до інвентаризації цінностей. Не приймав участь в інвентаризації цінностей і представник міліції, який виїжджав на місце події. Отже, даний акт інвентаризації є одностороннім, тому не може служити належним письмовим доказом для обґрунтування позовних вимог.

      Крім того, із матеріалів справи вбачається, що станом на 20.09.2005р. у позивача закінчився термін дії ліцензії на право оптової, роздрібної та комісійної торгівлі ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а отже, після закінчення терміну дії ліцензії, згадані вище цінності підлягали вилученню з торгового обігу, а отже, позивач не підтвердив належними письмовими доказами факт наявності цих цінностей на час скоєння крадіжки, яка сталася 29.09.2005р., на зазначену в позовній заяві суму.

      Одночасно, суд констатує, що із змісту позовної заяви та акту інвентаризації від 29.09.2005р. (див.том 2, арк.спр.52) вбачається, що незважаючи на відсутність ліцензії на право здійснення торгівельної діяльності ювелірними виробами після 20.09.2005р., в порушення вимог чинного законодавства, зокрема, п.8 ст.9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, позивач продовжував здійснювати торгівлю ювелірними виробами, про що зазначено на останній сторінці акту інвентаризації від 29.09.2005р. (арк.спр.52, том 2), що тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до вимог ст.22 даного Закону.

       Враховуючи вищенаведені обставини та керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :         

      1.Апеляційну скаргу задоволити.

      2.Рішення господарського суду Рівненської області від 16.05.2006р. по справі №7/75 скасувати і прийняти нове рішення.

     3.В задоволенні первісного позову відмовити.

      4.Зустрічний позов задоволити. Визнати недійсним п.9.7 договору оренди від 01.06.2005р., укладеного між  Суб”єктом підприємницької діяльності -приватним підприємцем ОСОБА_1 та Радивилівським районним споживчим товариством.

      5.Судові витрати віднести на позивача.

      6.Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ на стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат по апеляційній скарзі.

         Матеріали справи №7/75 повернути в господарський суд  Рівненської області.

               Головуючий  суддя                                                  В.В. Онишкевич

                                       суддя                                                          М.Г. Слука

                                       суддя                                                          П.Д. Скрутовський