ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"31" жовтня 2008 р. | Справа № 5/77-08-3353 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса.
до відповідача: Дністровського міжрайонного управління водного господарства, Одеська область, с. Маяки.
про стягнення 1 214 654, 56 грн.
суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Єлохіна О. К., на підставі довіреності.
від відповідача: Лялін В. Ю., Панькова С. В., на підставі довіреностей.
Суть спору: відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дністровського міжрайонного управління водного господарства заборгованості за спожиту активну електричну енергію у червні 2008 року у сумі 1 214 654, 56 грн.
В процесі розгляду справи сума основного боргу за червень 2008 року у сумі 1 214 654, 56 грн. відповідачем була повністю погашена. Проте, позивач своєю заявою від 26.08.2008 року №21/1058 змінив предмет позову та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 22 575, 65 грн. пені та 2 804, 85 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з несвоєчасною сплатою боргу у сумі 1 214 654, 56 грн., 913 337, 39 грн. боргу за активну електроенергію спожиту у липні 2008 року, а також 22 983, 37 грн. трьох відсотків річних та 243 349, 70 грн. індексу інфляції за несвоєчасне погашення боргу у сумі 2 893 991, 95 грн. стягнутого за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365.
Своєю заявою від 31.10.2008 року №21/1313 в зв’язку із сплатою суми основного боргу за липень 2008 року позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 305 279, 80 грн. індексу інфляції та 24 048, 05 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення боргу стягнутого за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365, а також 2 804, 85 грн. трьох відсотків річних та 22 575, 65 грн. пені за несвоєчасну сплату рахунку №940/1 від 26.06.2008 року.
Відповідачем до суду були надані заперечення на позов. В процесі судового розгляду справи відзив судом був розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.
В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були надані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, суд встановив:
Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Біляївського району електричних мереж та Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства 14 березня 2006 року разом з додатками було укладено договір №940 про постачання електричної енергії.
Відповідно до умов укладеного договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі передбачені договором, а також дотримуватись правил користування електроенергією при споживанні електричної енергії.
На обґрунтування своїх вимог, позивачем до суду було подано рахунки за спожиту активну електроенергію, обґрунтовані розрахунки пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, відомості про перерахування грошових коштів відповідачем, рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365 з відомостями про хід його виконання, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії.
Як на підставу своїх вимог позивач звертав увагу суду на те, що відповідачем споживається електрична енергія, проте розрахунки за спожиту активну електроенергію відповідач проводить неналежним чином, чим порушує умови укладеного договору та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. В зв’язку з тим, що відповідач не сплачує своєчасно рахунки позивача та за ним рахується непогашеною заборгованість стягнута за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365, позивач просив суд, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути індекс інфляції та 3% річних, а також на підставі п. 4.2.1 договору стягнути пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електроенергією, ст. 625 Цивільного кодексу України та умовах укладеного договору позивач, згідно своїх остаточних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь 305 279, 80 грн. індексу інфляції та 24 048, 05 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення боргу стягнутого за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365, а також 2 804, 85 грн. трьох відсотків річних та 22 575, 65 грн. пені за несвоєчасну сплату рахунку №940/1.
Відповідачем до суду були надані заперечення на позов відповідно до яких відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, проте на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві просив суд в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань за березень 2008 року та квітень 2008 року відмовити, зменшити суму штрафних санкцій, а також надати відстрочку по сплаті пені, 3% річних та індексу інфляції на 6 місяців.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками 14 березня 2006 року був укладений договір №940 про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за спожиту електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем на кінець розрахункових періодів залишалась несплаченою заборгованість за спожиту електроенергію.
Згідно з пунктом 1 додатку „Порядок розрахунків” до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника.
Пунктом 2.3.3 укладеного договору та п. 2 додатку „Порядок розрахунків” встановлено, що оплата рахунків за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунку.
Матеріалами справи підтверджено, що рахунки за спожиту активну електроенергію відповідачем сплачувались частково, по мірі надходження грошових коштів, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про постачання електроенергії. Разом з тим, судом встановлено наявність непогашеної заборгованості стягнутої за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: 305 279, 80 грн. індексу інфляції та 24 048, 05 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення боргу стягнутого за рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008 року у справі 4/286-07-7365, 2 804, 85 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату рахунку №940/1, що загалом становить:
- індекс інфляції –305 279, 80 грн.;
- три відсотки річних –26 852, 29 грн.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належне виконання свої зобов’язань, доказів погашення наявного боргу, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача. Доводи відповідача викладені у відзиві судом не приймаються до уваги та повністю відхиляються, оскільки є необґрунтованими.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, фактично встановлює наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Складовими частинами є, по-перше –стягнення індексу інфляції, яке здійснюється відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, три відсотки річних не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника. Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора та вказані стягнення не є штрафними санкціями.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, у відповідності з частинами 1, 3 ст. 179 Господарського кодексу майново –господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до умов договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати (пункт 4.2.2 укладеного договору). Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України –якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені також обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у сумі 22 575, 65 грн.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, судом не було встановлено достатньо підстав для застосування ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу проте, приймаючи до уваги обставини справи та подані відповідачем документальні докази суд вважає за можливе застосувати п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та надати Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства відстрочку для виконання рішення в частині погашення боргу з індексу інфляції, 3% річних та пені строком на три місяця –до 31.01.2009 року.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наданням відповідачу відстрочки для виконання рішення в частині погашення боргу з індексу інфляції, 3% річних та пені на три місяця –до 31.01.2009 року.
Судові витрати віднести на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дністровського міжрайонного управління водного господарства, (67654, Одеська область, с. Маяки, вул. Бочарова, 83) код 05387185 на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, код 00131713 (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме: 305 279 (триста п’ять тисяч двісті сімдесят дев’ять) грн. 80 коп. індексу інфляції; 26 852 (двадцять шість тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 90 коп. трьох відсотків річних; 22 575 (двадцять дві тисячі п’ятсот сімдесят п’ять) грн. 65 коп. пені з відстрочкою виконання рішення строком на три місяця –до 31.01.2009 року.
3. Стягнути з Дністровського міжрайонного управління водного господарства, (67654, Одеська область, с. Маяки, вул. Бочарова, 83) код 05387185 на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, код 00131713 (65029, м. Одеса, вул. Садова, 3), а саме: 12 680 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 50 коп. держмита; 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 05.11.2008 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.