30.08.2013

Справа № 335/1394/13-ц 2/335/973/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., при секретарі Ляховецької С.С., за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідачів: ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», Запорізька міська рада, Служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про усунення перешкод у здійсненні права користування та відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

13.02.2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_3 з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; вселення позивача у житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; зобов'язання ОСОБА_2 привести житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, у попередній стан шляхом закладення цеглою дверного отвору в стіні, яка є суміжною між кімнатами АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала наступне, у 1993 році ВАТ «Дніпроспецсталь» їй надано кімнату у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 28.02.2002 року рішенням Виконкому Запорізької міської ради № 53/4 прийнято гуртожиток по АДРЕСА_1 від ВАТ «Дніпроспецсталь» до комунальної власності міста Запоріжжя та передано його в повне господарське відання КП ВРЕЖО № 1». Рішенням Виконкому Запорізької міської ради від 29.07.2003 р. № 243/2 гуртожиток по АДРЕСА_1 передано в повне господарське відання КП «РЕПОГ». У зв'язку із сімейними обставинами, а саме: хворобою матері та смертю бабусі ОСОБА_7, позивач разом зі своїм сином ОСОБА_8 була вимушена тривалий час проживати в с. Чумаки Томаківського району Дніпропетровської області. КП «РЕПОГ» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про визнання ОСОБА_5 та сина ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009 р. позовні вимоги КП «РЕПОГ» задоволені; визнано, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 втратили право користування житловою площею кімнати АДРЕСА_1; зобов'язано ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_8 в кімнаті АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011 р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2011 р., апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8 задоволено, заочне рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009 р. скасовано з ухваленням нового рішення, у задоволенні позову КП «РЕПОГ» відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2011 р. у справі № 6-127/2011р. заяву ОСОБА_5 про поворот виконання рішення суду задоволено; допущено поворот виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009 р. по справі № 2-1088/2009р.; зобов'язано ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області відновити реєстрацію ОСОБА_5, ОСОБА_8 в кімнаті АДРЕСА_1, що була знята на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009 р. по справі № 2-1088/2009р.

Як стало відомо набагато пізніше, 28.09.2010 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради винесене рішення «Про надання житлової площі у гуртожитках» № 457/2, відповідно до якого житлову площу в кімнаті АДРЕСА_1 було надане ОСОБА_2 На підставі даного рішення Запорізькою міською радою виданий ордер № 83 серії «Г» від 12.10.2010 р. на житлову площу в спірному житловому приміщенні на ім'я ОСОБА_2 28.05.2011 року ОСОБА_9 разом з кількома невідомими особами (2-3 особи) самочинно, всупереч встановленого порядку, без відповідного судового рішення на це, вселилася до спірного житлового приміщення. В подальшому ОСОБА_9 разом з цими невідомими особами в кількості 2-3 осіб почали викидати з кімнати мої речі у коридор загального користування, встановлювати в спірній кімнаті власні вхідні двері та здійснювати демонтаж сумісної з кімнатою сім'ї ОСОБА_9 стіни, про що свідчить лист ІДАБК у Запорізькій області . У лютому 2011 року ОСОБА_5 звернулась з позовною заявою до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2012 р. у цивільній справі № 2-1515/11; № 2/818/419/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.06.2012 р. і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2012 р., позов ОСОБА_5 до Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: КП «РЕПОГ» про визнання рішення незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення - задоволено; визнано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 457/2 від 28.09.2010 р. «Про надання житлової площі у гуртожитках» в частині надання житлової площі ОСОБА_2, кімнати № 10/2, житловою площею 9,5 кв.м, по АДРЕСА_1 - незаконним; визнано ордер № 83 серії «Г» від 12.10.2010 р. на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 9,5 кв.м, - недійсним; виселено ОСОБА_9 з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17 липня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя на примусове виконання цього судового рішення в частині виселення був виданий виконавчий лист.

Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 26.07.2012 р. відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа від 17.07.2012 р. про виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1.

В ході проведення виконавчих дій стало відомо, що у кімнаті АДРЕСА_1 ОСОБА_9 не мешкає, а в зазначеному житловому приміщенні мешкає її син - ОСОБА_6, який фактично перешкоджає вселенню у цю кімнату, про що свідчить акт №972/6 державного виконавця від 17.10.2012р.

Вищевказані обставини у їх сукупності дозволяють дійти висновку про те, що в діях відповідачів вбачається умисел в позбавленні житла, застосовуючи для цього всі можливі засоби задля створення перешкод у вселенні в належну позивачу кімнату.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Просили суд усунути ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні права користування шляхом виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з оспорюваного житлового приміщення, зобов'язання ОСОБА_2 привести житло у попередній стан, шляхом закладення цеглою дверного отвору в стіні, яка є суміжною між кімнатами АДРЕСА_1.

Відповідачі та їх представник проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що на момент їх вселення у спірну кімнату АДРЕСА_1 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про надання житлової площі у гуртожитках» №457/2 від 28.09.2010р. та ордер № 83 серії «Г» від 12.10.2010 р. на це житлове приміщення були чинними, а отже підстави для їх виселення, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_6, відсутні. Просять у задоволенні позову відмовити.

Представник МКП «Основаніє» в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У своїй заяві, поданій через канцелярію суду, просить розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позову не заперечують.

Представник Запорізької міської ради в судове засідання також не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У своїй заяві, поданій через канцелярію суду, просить розглянути справу у його відсутність, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Представник Служби у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. У запереченнях проти позову просить суд ухвалити рішення в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, гуртожиток по АДРЕСА_1 прийнято від ВАТ "Дніпроспецсталь" до комунальної власності міста Запоріжжя з подальшим переданням його в повне господарське відання КП «ВРЕЖО № 1» на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 53/4 від 28.02.2002р.

29.07.2003 року гуртожиток по АДРЕСА_1 переданий в повне господарське відання КП «РЕПОГ», правонаступником якого є МКП «Основаніє», на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 243/2.

Державну реєстрацію права власності на даний гуртожиток по АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради проведено ОП ЗМБТІ на підставі Свідоцтва про право власності № 1054 від 27.06.2002р.

У 1993 році позивачу підприємством - ВАТ «Дніпроспецсталь» надано кімнату АДРЕСА_1.

Внаслідок тривалого не проживання позивача та її сина ОСОБА_8 у спірній кімнаті, КП «РЕПОГ» звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом про визнання ОСОБА_5, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

28.04.2009 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя своїм заочним рішенням позов КП «РЕПОГ» задовольнив; визнав, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 втратили право користування житловою площею кімнати АДРЕСА_1; зобов'язав ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації ОСОБА_5, ОСОБА_8 в кімнаті АДРЕСА_1.(а.с.10)

06.04.2011 року апеляційний суд Запорізької області ухвалив рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8 задовольнив, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2009р. скасував з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову КП «РЕПОГ» відмовив.(а.с.11).

31.10.2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою КП «РЕПОГ» на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2011р.(а.с.13)

На підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про надання житлової площі у гуртожитках» №457/2 від 28.09.2010р. та ордеру №83 серії «Г» від 12.10.2010р. ОСОБА_9 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, вселилися у кімнату АДРЕСА_1. (а.с.16).

Позивач, вважаючи, що її права та законні інтереси Виконкомом Запорізької міської ради і Запорізькою міською радою на спірну кімнату були порушені, звернулася до суду.

19.04.2012 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, Запорізької міської ради, ОСОБА_2, третя особа: КП «РЕПОГ» про визнання рішення незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним та виселення - задоволено; визнано рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про надання житлової площі у гуртожитках» № 457/2 від 28.09.2010р. в частині надання житлової площі ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1 житловою площею 9,5 кв. м - незаконним; визнано ордер № 83 серії «Г» від 12.10.2010 р. на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловою площею 9,5 кв. м - недійсним; виселено ОСОБА_9 з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.18)

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20.06.2012р. і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.10.2012р. скарги ОСОБА_2 залишені без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2012р. у справі № 2-1515/11; № 2/818/419/2012 - без змін.(а.с.21,22).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовими рішеннями, ухваленими у справі № 2-1515/11; № 2/818/419/2012 за участі сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_2, достеменно встановлено, що позивач на законних підставах має на праві користування кімнату АДРЕСА_1 житловою площею 9,5 кв. м.

Із матеріалів справи, зокрема постанови Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 26.07.2012р. та акту державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ №972/6 від 17.10.2012р., вбачається, що в процесі виконання судового рішення в частині виселення ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 виявилося, що на спірній житловій площі проживає неповнолітня дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с.26,27).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.02.2013 року за заявою представника ОСОБА_5- ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду у задоволені заяви відмовлено з тих підстав, що оскільки в позові по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Запорізької міської ради, Виконкому Запорізької міської ради, третя особа: КП «РЕПОГ» про визнання рішення незаконним, визнання ордеру на житлове приміщення та виселення не ставилася вимога про виселення неповнолітнього ОСОБА_2 -ОСОБА_6 та судом при розгляді справи не встановлювалося проживання разом із ОСОБА_2 її неповнолітнього сина, тому суд не може самостійно зазначити чи підлягає виселенню неповнолітній ОСОБА_6 , так як це буде внесення нових даних у судове рішення (а.с.33).

Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (п. 1 ст. 8) гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1990p. у справі Powell and Rayner v. the U.K.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення Європейського суду з прав людини від 24.11.1986p. у справі Gillow v. the U.K.), так і на наймача (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.1999p. у справі Larkos v. Cyprus).

Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом (ч.4 ст.311 ЦК України).

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).

Положеннями статті 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В процесі розгляду справи ні ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, ні ОСОБА_3 не доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів законність займання ними спірної кімнати АДРЕСА_1.

З огляду на таке, суд, передбачаючи порушення прав позивача на належну їй житлову площу з боку ОСОБА_3, та вбачаючи наявність перешкод у користуванні позивачем цією спірною кімнатою з боку ОСОБА_6, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині їх виселення з житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вселення ОСОБА_5 у дане житлове приміщення.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 22.07.2011р. № І-122/1, відповідно до якого проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_9 самочинно виконала будівельні роботі з об'єднання двох квартир АДРЕСА_2 шляхом влаштування дверного отвору в перегородці.(а.с.24)

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Житлового кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю.

Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Судом встановлено, що перепланування житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було здійснено без належної на те згоди наймодавця - Запорізької міської ради або балансоутримувача - КП «РЕПОГ», а також без дозволу Виконавчого комітету Запорізької міської ради на проведення цих будівельних робіт.

В судовому засіданні ОСОБА_9 вказані обставини не заперечувала та визнала.

Як вже зазначав суд, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (ст. 16 ЦК України).

У відповідності з ч.3 ст.100 Житлового кодексу України, наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Виходячи з викладених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_2 приведення у попередній стан житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.04.2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди встановлено той факт, що вселення ОСОБА_2 проводилося з дозволу уповноважених осіб, а той факт, що вони не переконалися у тому, що житлове приміщення є вільним на час ордеру, не може розцінюватися як самоуправство ОСОБА_2, а тому вони є неналежними відповідачами у даній справі, а у позбавленні ОСОБА_5 права користування житловим приміщенням є незаконні дії Запорізької міської ради не заслуговують на увагу та не позбавляють відповідачів права звернутися до суду з позовом в порядку ст. 1173 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.

Крім того, твердження відповідачів про порушення прав неповнолітнього ОСОБА_10 тим, що у користуванні родини відповідачів знаходиться кімната, площа якої становить менше ніж встановлено нормами житлової площі встановленої ст.67 ЖК України, а тому родина ОСОБА_10 має право на кімнату належної площі не є предметом спору по даній справі, і можуть бути самостійними вимогами за позовом ОСОБА_2 пред'явленому в іншому провадженні, а тому в якості заперечень на позов у даній справі до уваги не приймаються.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, сторони зобов'язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 3, 10,11,57, 60, 61, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Міське комунальне підприємство «Основаніє», Запорізька міська рада, Служба у справах дітей районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про усунення перешкод у здійсненні права користування та відновлення становища, яке існувало до порушення, - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні кімнатою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з кімнати АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 у житлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_9 привести житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 у попередній стан шляхом закладення цеглою дверного отвору в стіні, яка є суміжною між кімнатами №9/5 та №10/2 в буд. АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкає: АДРЕСА_4 у рівних частках судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн..10 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Ю.В. Апаллонова