СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
07 грудня 2006 року | Справа № 2-25/13337-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Видашенко Т.С.,
секретар судового засідання Долгова М.В.
за участю представників сторін:
позивача: Вашеняк П.В., дов. № 04-4/25 від 14.11.2006,
відповідача: Ускова І.В,. дов. б/н від 03.01.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 11.09.2006 у справі № 2-25/13337-2006А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь,95017)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" (вул. Толстого, 19, оф. 24, місто Сімферополь,95051)
про стягнення 5916,50 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 у справі № 2-25/13337-2006А (суддя Маргарітов М.В.) частково задоволений позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" про стягнення 5916,50 грн.
З Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто 50% штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 5916,50 грн.
Постанова суду мотивована тим, що у 2005 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" не виконані вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, стосовно необхідності створення у 2005 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з вказаною постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою.
Доводи викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що відповідно до пункту 10 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому, відповідач вважає, що обов’язок працевлаштування інвалідів не тягне за собою дій юридичної особи з підбору та працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим, позовні вимоги Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно необхідності сплати штрафних санкцій є необґрунтованими. Крім того, згідно звітів ф 3-ПН за період з 01.06.2005 по 01.01.2006 центр зайнятості інформував про наявність однієї вакансії на робочі місця для працевлаштування інвалідів на підприємство, що судом не взято до уваги, а центр зайнятості інвалідів не направляв.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без, як постановлену у відповідності до норм чинного законодавства.
Розпорядженням В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 була проведена заміна судді Котлярової О.Л. та судді Антонової І.В. на суддю Лисенко В.А. та на суддю Видашенко Т.С., у зв’язку з закінченням повноважень суддів Котлярової О.Л. та Антонової І.В.
Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 08.08.2006 звернулося з позовними вимогами до Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" про стягнення штрафних санкцій в сумі 5916,50 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, яке виразилося в тому що, в 2005 році відповідач не створив 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Крім того, у ході розгляду справи від позивача надійшла заява про виключення із проханої частини позовної заяви пункту 2 стосовно зобов’язання відповідача вчинити розрахунок та сплатити пеню за період з 18.04.2006, та просив стягнути з відповідача тільки штрафні санкції у сумі 5916,50 грн.(аркуш справи 11).
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, у редакції Закону України від 31.05.2005 року із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 8 до 25 чоловік - 1 місце.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" 19.01.2006 до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого працює 12 осіб, складає 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 0, фонд оплати праці штатних працівників складає 142,00 тис.грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 11833 грн., у графі 06 "сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця" стоїть прочерк, тобто у відповідача відсутній обов'язок сплачувати штрафні санкції (аркуш справи 4).
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 в редакції Закону від 05.07.2001.
Згідно листа - відповіді Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольського району № 01-02/2497 від 31.05.2006 відповідач протягом 2005 року не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (аркуш справи 7).
Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.
У матеріалах справи є лише 7 із 12 звітів за формою № 3-ПН станом на 01.06.2005, 01.07.2005, 01.08.2005, 01.09.2005, 01.10.2005, 01.11.2005, 01.12.2005 (аркуш справи 28-34). Звіти за формою № 3-ПН за інші 5 місяців звітного періоду у матеріалах справи відсутні і не надані відповідачем, що підтверджує висновок про відсутність систематичного інформування.
Із звітів форми 3-ПН, які є у матеріалах справи, вбачається про наявність вакантних посад, але це не є систематичним інформуванням.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої Наказом державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, та № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” обов’язків щодо створення у 2005 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв’язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.
Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.
Сума коштів штрафних санкцій, за не створення у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів становить 5916,00 грн. (142000:12= 11833 грн. , 11833 грн.:2 х 1=5916,00 грн.).
Згідно зі частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичне агентство "Кенеш ЛТД" залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді В.А. Лисенко
Т.С. Видашенко