СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
7 грудня 2006 року | Справа № 2-3/9142.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Горошко Н.П.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Олейник Олександр Іванович (повноваження перевірені) - директор малого приватного підприємства "Фірма "Баністро";
представник позивача - Наконечний Петро Михайлович, довіреність № б/н від 08.11.2006 - мале приватне підприємство "Фірма "Баністро";
представник відповідача - Юркевич Ілона Юріївна, довіреність № 005-Д від 03.01.2006 - відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Ялтинських електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Соколова І.О.) від 31.08.2006 у справі № 2-3/9142.1-2006,
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Баністро" (вул. Соснова, 34-65,Ялта,98607)
до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034)
Ялтинських електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Бірюкова, 16,Ялта,98604)
про стягнення 53350,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 року позивач - мале приватне підприємство "Фірма "Баністро" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 53350грн. - збитків, мотивуючи свій позов тим, що відповідач реконструював мережі ЛЕП -110кв., внаслідок чого ремонтно-бетонний вузол (РБВ), що належить позивачеві, опинився в охоронній зоні повітряної лінії - 110кв, а тому позивач не міг використовувати належне йому майно за призначенням та був вимушений демонтувати своє обладнання - ремонтно-бетоний вузол (РБВ).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2005 у справі №2-22/273-2005, в задоволенні позову малого приватного підприємства "Фірма "Баністро" було відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2005 у справі № 2-22/273-2005 залишено без змін.
Постановою Вищого Господарського суду України від 14.03.2006 у справі № 2-22/273-2005 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.10.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.12.2005 у справі № 2-22/273-2005 було скасовано, а справу спрямовано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При цьому Вищий Господарський суд України у своїй постанові визначив за необхідне ретельно перевірити усі обставини, встановлені висновками судових експертиз, призначених по дійсній справі, а також встановити факт заподіяння шкоди відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою, а також доведеність розміру шкоди.
Відповідно до статті 111-112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
У процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги.
Так, у своїй заяві про уточнення позовних вимог від 21.07.2006 позивач на підставі висновків судово-технічної експертизи № 01.04.03.2060-04 від 24.06.2004 та судово-будівельної експертизи №1314 від 25.08.2005, просив стягнути з відповідача збитки у загальній сумі 615 415грн., у тому числі 6300грн. - збитки у вигляді витрат на сплату заробітної плати сторожам за час вимушеного простою РБВ, 330390грн. - неодержаного прибутку (втрачена вигода), 278725грн. - витрат на будівництво та демонтаж РБВ за станом на 01.07.2005. Крім того, позивач просив віднести на відповідача судові витрати по сплаті державного мита, за технічне забезпечення судового процесу та сплату послуг судових експертиз у розмірі 11405,36 грн.
Відповідач уточнені позовні вимоги не визнав.
У своєму відзиві від 31.07.2006 відкрите акціонерне товариство "Крименерго" вважало, що уточнені позовні вимоги малого приватного підприємства "Фірма "Баністро" не підлягають задоволенню, так як розмір вказаних позивачем збитків не підтверджений належними доказами.
При цьому відповідач просив врахувати, що його дії не є винними та протиправними.
Крім того, відповідач вважає, що РБВ вже не працювало до його демонтажу, так як не мало замовлень на продукцію від СП "Джемієт".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006 (суддя І.О. Соколова) позов задоволено частково.
З відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Ялтинських електричних мереж на користь малого приватного підприємства "Фірма "Баністро" стягнуто 609115грн. - збитків, 7972,16грн. - витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3433,20грн. - витрати на сплату судових експертиз, а всього 11405,36грн.
В частині стягнення 6300грн. - в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що рішення господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права, а також при неповно з'ясованих обставинах справи.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 4, 6, 203 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час звернення позивача до суду.
Згідно статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Статтею 6 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу Української РСР у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Отже, позивач просить стягнути збитки у вигляді відповідальності за порушення зобов’язань відповідачем.
Уточнивши позовні вимоги, мале приватне підприємство "Фірма "Баністро" просило, посилаючись на статті 1166, 1167 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 278725грн. та суму збитків, визначену висновком судово-будівельної експертизи.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, за загальним правилом, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) наявність шкоди;
б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;
в) причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;
г) вина.
Як вбачається з матеріалів судово-будівельно-технічної експертизи, вартість встановлення розтворно-бетонного вузла була визначена за допомогою програмного комплексу АВК-3, якій дозволяє достовірно визначити вартість робіт. Вартість будівництва, встановлення РБУ відповідно до розрахунку експерта складає 217979,00грн., яка внаслідок була стягнута з відповідача.
Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта не є обов'язковим для суду, як і інші докази, і підлягає оцінці згідно статті 43 цього Кодексу. Оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина 5 статті 42 та частина 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України). Незгода суду з висновком експерта має бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на період будівництва "Бізнес центра" та забезпечення будівлі розчином та бетоном 30.11.1993 було укладено договір з СП "Джемієт". Фірма "Баністро" гарантувала відпуск товарного бетону не менш 300м.куб. в місяць. Договір було укладено на період до завершення будівництва головного корпусу "Бізнес центра", СП "Джемієт".
Однак, бетоносмесительна передвіжна установка, виробництвом 12м.кв./час зі смесителем ємністю 375 літрів СБ-140 заводській № 869 Новосибірського заводу будівних машин 30.08.1989 року випуску (т.1 а.с.71) зі слів позивача для будівництва "Бізнес центра" не працювала, оскільки будівництво СП "Джемієт" не проводилось.
Крім того, бетоносмесительна передвижна установка була одразу ж передана малим приватним підприємством "Баністро" в оренду приватному підприємству "Фірмі "Болівар". Даний договір оренди бетоносмесительної установки був розірваний рішенням арбітражного суду Автономної Республіки Крим 17.11.1997 (т.2 а.с.114).
Інших доказів роботи беносмесительної передвижної установки малим приватним підприємством "Фірма "Баністро" суду не представлено.
Крім того, своїм листом СП "Джемієт" пояснило суду, що земельної ділянки малому приватному підприємству "Фірма "Баністро" не виделяло, а більш за те неодноразово зверталось до директора підприємства з вимогою демонтувати РБУ з території СП "Джемієт", але вказані вимоги позивачем не виконувались протягом 7 років. (т.2 а.с.130).
Також, як вбачається з технічного опису та інструкції по експлуатації беносмесительної передвижної установки СБ 140А (т.1 а.с.71) даний об'єкт є передвижним та міг бути переміщений до любого безпечного для роботи місця.
Судова колегія звертає увагу на той факт, всі зведені кошторисні розрахунки були надані суду у ксерокопіях, які не були завірені належним чином.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи не вбачається наявності необхідної сукупності складових правопорушення з боку відповідача, які б дали підстави для покладення на нього відповідальності за збитки, понесені позивачем, з огляду на це, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.08.2006 у справі № 2-3/9142.1-2006 скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Н.П. Горошко
В.А. Лисенко