СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 грудня 2006 року | Справа № 2-2/14531-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Домарацького Дмитра Ростиславовича, довіреність № 11753 від 20.10.2005, фірма "ТЕС";
відповідача: не з'явився; племінне птахівниче товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс"
розглянувши апеляційну скаргу фірми "ТЕС" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 02.11.2006 у справі №2-2/14531-2006
за позовом фірми "ТЕС" (пров. Гер. Аджимушкая, 5,Сімферополь,95011)
до Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" (вул. Совєтська, 1-а,Котельникове, Красногвардійський р-н,97034)
про стягнення 19774,67 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фірма "ТЕС", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс", про стягнення з останнього 14896,60 грн. вартості відвантаженого палива, пені в сумі 1489,66 грн. та різницю в ціні палива в сумі 2827,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором обов'язків, зокрема, по своєчасній сплаті одержаного товару.
Крім того, позивач вказує, що ним були понесені збитки у розмірі 2827,40 грн. з посиланням на пункт 3.3 договору, відповідно до якого позивач має право у разі надання відповідачу відстрочки платежу та невиконанні останнім обов’язків в обумовлені договором строки корегувати вартість відвантаженого палива за ціною, що діяла на момент сплати.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2006 у справі № 2-2/14531-2006 частково задоволений позов фірми "ТЕС" до племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс".
З племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" на користь фірми "ТЕС" стягнуто 14896,60 грн. боргу, 148,96 грн. державного мита, 88,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення пені у розмірі 561,01 грн., штрафу у розмірі 1489,66 грн. та збитків у розмірі 2827,40 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, фірма "ТЕС" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте у справі рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 561,01 грн., штрафу у розмірі 1489,66 грн. та збитків у розмірі 2827,40 грн.
Підставою для скасування частини зазначеного судового рішення заявник скарги вважає неповне з’ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального і процесуального права.
Так, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами був укладений правочин на підставі рахунку № сф-0001319 від 24.05.2006, оскільки рахунок не може бути самостійною підставою для виникнення яких-небудь цивільних прав та обов’язків.
Окрім цього, наполягаючи на скасуванні рішення місцевого господарського суду, апелянт посилається на правила частини 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, пункт 13 Інструкції про порядок виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 № 99, зі змісту яких вбачається, що вказані правові норми не визначають в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою господарської операції.
З причин зайнятості судді Плута В.М. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006, здійснено його заміну на суддю Горошко Н.П.
Представник відповідача не скористався наданими йому законодавством процесуальними правами, в судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність нез’явившегося представника відповідача, за наявними у справі доказами, оскільки згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Під час перегляду правильності постановленого господарським судом рішення в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Звертаючись до суду з позовом, фірма "ТЕС" у якості підстав для його задоволення зазначала те, що 14.10.2005 між сторонами у справі укладений договір № 510/05, на виконання умов якого постачальник (позивач) згідно з видатковою накладною № РН-0001362 від 24.05.2006, рахунком –фактурою № СФ -0001319 від 24.05.2006, податковою накладною № НН-0000907 від 24.05.2006, товарно-транспортною накладною від 24.05.2006 відпустив покупцеві (відповідачеві) товар - паливно-мастильні матеріали, зокрема, дизельне паливо у кількості 4220,00 літрів за ціною 3,53 грн. за 1 літр на загальну суму 14896,60 грн.
Строк дії договору відповідно до пункту 7.6 договору встановлений до 31.12.2005.
Відповідно до пункту 3.2 договору, відповідачу надавалась відстрочка платежу за поставлений позивачем товар протягом 7-ми календарних днів з моменту виписки постачальником витратної накладної на товар та виставлення рахунку на оплату відвантаженого товару.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, виставлений рахунок на сплату отриманого палива відповідачем до теперішнього часу не сплачений.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" заборгованості за поставлене паливо в сумі 14896,60 грн., дійшов висновку про те, що між сторонами, крім договору, був укладений іншій правочин, відповідно до якого відповідач за витратною накладною № РН-0001362 від 24.05.2006 та товарно-транспортною накладною від 24.05.2006 отримав 4220,00 літрів дизельного палива, що підтверджує тільки наявність факту отримання відповідачем товару на суму 14896,60 грн. та не містить відомостей про факт поставки на виконання умов саме договору № 510/05 від 14.10.2005, у зв’язку з чим заявлені вимоги щодо стягнення пені у розмірі 561,01 грн., штрафу в сумі 1489,66 грн. та збитків у розмірі 2827,40 грн. задоволенню не підлягають.
Однак, судова колегія не може погодитись з вказаними твердженнями, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні ви конувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зви чайно ставляться.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення пені, штрафу та збитків, суд першої інстанції не врахував той факт, що предметом укладеного 14.10.2005 сторонами договору № 510/05 (а.с.18) є поставка паливно- мастильних матеріалів (пункт 1.2), договором передбачений об’єм поставки згідно з витратними накладними у відповідності до виставлених рахунків (пункт 1.3). Судом першої інстанції не надано оцінки тим обставинам, що найменування товару, що є предметом договору, а саме дизельне паливо, співвідноситься з найменуванням товару, зазначеним у накладних та рахунку.
На ці обставини господарський суд не звернув уваги, у зв’язку з чим зробив хибні висновки стосовно виникнення у відповідача обов’язків зі сплати поставленного дизпалива за фактом поставки, а не за договором.
Більш того, пунктом 7.4 досліджуваного договору встановлено, що у випадку відсутності заяви від жодної сторони про розірвання договору він вважається продовженим на той же строк.
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженнями позивача, що оскільки жодна із сторін не заявила про припинення договору після закінчення терміну його дії, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджували б відмову від договору, договір є діючим, у тому числі в частині виконання умов договору та відповідальності за неналежне його виконання, тому за поставку товару 24 травня 2006 року відповідач несе зобов’язання по сплаті одержаного товару з урахуванням умов договору від 14.10.2005.
Висновки місцевого господарського суду стосовно того, що позивач не довів факту поставки товару на виконання саме умов договору № 510/05 від 14.10.2005 спростовуються також положеннями Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, який чітко визначає перелік обов’язкових реквізитів первинних документів, які являються підставою для бухгалтерського обліку господарської операції, та норми якого не визначають в якості обов'язкового реквізиту номер і дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише указують на обов'язковість, зокрема, визначення змісту і об'єму господарської операції.
Крім того, докази того, що між сторонами існують інші договірні зобов’язання, відсутні, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 561,01 грн., штрафу в сумі 1489,66 грн. та збитків у розмірі 2827,40 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Так, договірні правовідносини сторін, згідно з пунктом 5.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати передбачають нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості відпущеної партії паливно-мастильні матеріали за кожний день прострочки, а також штраф за відмову від виконання прийнятих на себе зобов’язань у розмірі 10 % від суми порушених зобов’язань (пункт 5.3 договору).
Приймаючи до уваги те, що поставку товару підтверджено матеріалами справи, даний факт покладає на відповідача обов`язок по сплаті пені у розмірі 561,01 грн. та штрафу у сумі 1489,66 грн. згідно з розрахунком позивача, правильність якого не викликає у судової колегії сумніву.
Пунктом 3.3 договору сторони обумовили, що у разі, якщо покупцю надавалась відстрочка платежу, але він не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару у встановлені в пункті 3.2 договору строки, постачальник залишає за собою право відкоригувати вартість відвантаженого товару за ціною, що діє на час фактичної оплати.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за дійсним договором, винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки, включаючи неотриманий прибуток (упущена вигода).
Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до норм статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При викладених обставинах, зважаючи на визначені в договорі умови відшкодування збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неотриманням суми, яку позивач просить стягнути як збитки, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає за можливе стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 2827,40 грн., приймаючи до уваги надані за цими вимогами докази: лист Торгово-промислової палати Криму стосовно вартості дизпалива станом на серпень 2006 року (а.с.24).
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи свідчать про невірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення пені, штрафу та збитків та спростування таких висновків матеріалами справи і нормами чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам, що обумовлюють відповідальність боржника, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, штрафу та збитків.
Оскільки при постанові судового рішення в частині задоволення позову про стягнення суми основного боргу господарським судом вирішено питання про розподіл судових витрат, додатково стягненню з відповідача на користь позивача підлягає також сума судових витрат, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених при апеляційному провадженні вимог позову про стягнення пені, штрафу та збитків, а саме державне мито у розмірі 48,78 грн. та 29,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 2, 3), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фірми "ТЕС" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2006 у справі № 2-2/14531-2006 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми пені, штрафу та збитків.
3. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс" (вул. Совєтська,1-а, Котельникове, Красногвардійський р-н,97034, р/р 26007301324459 в КЦО ПИБ м. Сімферополь, МФО 324430, ідентифікаційний код 30025422) на користь фірми "ТЕС" (пров. Гер. Аджимушкая, 5,Сімферополь,95011, р/р 26004440265030 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010, р/р 2600800014943 у Філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Армянськ, МФО 384878, ідентифікаційний код 16512506) суму пені у розмірі 561,01 грн., суму штрафу у розмірі 1489,66 грн., суму збитків у розмірі 2827,40 грн., а також суму у повернення державного мита в розмірі 48,78 грн. та 29,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
5. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко