Справа № 1-50/2011

Провадження № 11/779/315/13

Категорія ст.121 ч.2 КК України Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б.Б.

Суддя-доповідач Кривобокова Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Кривобокової Н.М.,

суддів: Гандзюка В.П., Кукурудза Б.І.,

з участю прокурора Грищука В.І.,

засудженого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 07 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1, неодруженого,

непрацюючого, раніше неодноразово судимого,

востаннє 27.07.2009 року Тисменицьким районним

судом за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки

позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК

України іспитовим строком 2 роки, громадянина

України,-

засуджено за ст. 342 ч.2 КК України на один рік позбавлення волі; за ст.296 ч.4 КК України на три роки позбавлення волі; за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки два місяця позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання - три роки два місяці позбавлення волі.

Згідно ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Тисменицького районного суду від 27.07.2009 року та остаточно визначено покарання - три роки три місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахується з 03 липня 2010 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя

АДРЕСА_2, неодруженого,

непрацюючого, раніше тричі судимого, востаннє

06.06.2005 р. Коломийським міськрайонним судом

за ст.ст. 188 ч.2, 185 ч.2 КК України на 3 роки 8

місяців позбавлення волі, громадянина України,-

засуджено за ст.296 ч.4 КК України на три роки позбавлення волі; за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки шістнадцять днів позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання - три роки шістнадцять днів позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із зали суду, зарахувавши термін перебування під вартою з часу фактичного затримання - 21 травня 2010 року.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що 21 лютого 2010 року близько 12 год. він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на дорозі с.Нижній Вербіж Коломийського району вчинив сварку з ОСОБА_4, в ході якої поводився зухвало, висловлювався нецензурною лайкою. На зауваження дільничого інспектора міліції ОСОБА_5, який знаходився в даному селі в зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків, ОСОБА_2 не реагував. На законні вимоги працівника правоохоронного органу припинити порушення громадського порядку, ОСОБА_2 вчинив фізичну протидію, наніс останньому удар рукою в ділянку грудної клітки, зірвав пагон з форменого одягу. Після цього ОСОБА_2 був затриманий оперативною групою.

Крім цього, 23 березня 2010 року біля 19 год. 20 хв. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 зайшли в двір будинку АДРЕСА_3 діючи з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, демонструючи п'яну хвацькість безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок почали суперечку з потерпілим ОСОБА_3, під час якої підсудний ОСОБА_4 схопив його за одежу та наніс удар рукою в голову від чого потерпілий втратив рівновагу та впав на землю. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продовжили наносити потерпілому ОСОБА_3 удари руками, ногами та тупими предметами заздалегідь заготовленими для спричинення тілесних ушкоджень по тілу потерпілого. При цьому ОСОБА_4 наносив удари з правою сторони, а ОСОБА_2 з лівої, в результаті чого потерпілий отримав закриту черепно-мозкову травму з вдавленим переломом кісток склепіння черепа, розривом твердої мозкової оболонки, забоєм головного мозку середнього ступеня важкості; крововиливами під тверду мозкову оболонку і трьома забійними ранами тім'яної ділянки зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

У поданій апеляції потерпілий ОСОБА_3 вважає вирок суду незаконним з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, однобічності та неповноти дізнання, досудового та судового слідства. Зазначає, що досудове слідство недостатньо перевірило версію пов'язану з його професійною діяльністю. Покликається на необґрунтованість засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при відсутності доказів вини по епізоду щодо нього. Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ст.ст.296 ч.4, 121 ч.2 КК України скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування.

В частині засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за ст. 342 ч.2 КК України вирок суду ніким не оскаржено і в цій частині він не переглядався.

Заслухавши доповідь судді Кривобокової Н.М., пояснення потерпілого ОСОБА_3, який підтримав доводи своєї апеляції і просив вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, думку прокурора Грищука В.І. про законність та обґрунтованість вироку суду, засудженого ОСОБА_2, який заперечив апеляцію потерпілого ОСОБА_3 і просив вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 121 ч.2 КК України, ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах.

Твердження в апеляції потерпілого ОСОБА_3 про необґрунтованість засудження ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при відсутності доказів вини по епізоду щодо нього, є необґрунтованим.

Вина ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства із застосуванням предметів заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень та умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_3 в момент заподіяння, вчинене групою осіб, за обставин викладених у вироку, підтверджується послідовними показаннями, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні самого потерпілого ОСОБА_3 про те, що 23 березня 2010 року близько 19 год. 45 хв. неподалік його будинку він побачив двох чоловіків, приблизно такого ж зросту та статури як підсудні. Порівнявшись з ними, він відчув удар в скроню справа від чого він впав на землю, втративши свідомість. Коли він прийшов до свідомості то побачив над собою двох осіб різного зросту, які продовжували наносити йому удари руками, ногами та тупими предметами по тілу, від чого він знову знепритомнів; показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 23 березня 2010 року близько 20 год. біля першого під"їзду будинку №1 по вул.Винниченка побачив силуети 2-х людей різного зросту, які наносили удари ногами лежачому на дорозі потерпілому ОСОБА_3 Побачивши його, нападники кинулись тікати. Зазначив, що нападниками можуть бути і підсудні; оголошеними показаннями свідка ОСОБА_7, з якого вбачається, що під час перебування з 19.05.2010 року в ІТТ Коломийського МВ УМВС із підсудним ОСОБА_4, останній розповів, що в березні він зі своїм другом неподалік ЗОШ №8 в м.Коломия побили якогось журналіста з метою пограбування, однак пограбувати їм не вдалось із-зі стороннього вигуку (т.5 а.с.30).

Вказані показання потерпілого, свідків об"єктивно підтверджується даними, що містяться у протоколі власноручно написаної ОСОБА_4 явки з повинною (т.2 а.с.158) в якій він визнав факт побиття потерпілого ОСОБА_3 з метою пограбування в кінці березня 2010 року у вечірній час в м.Коломия по вул.Винниченка, внаслідок чого у нього була пошкоджена куртка; поясненнями ОСОБА_2, згідно яких в кінці березня 2010 року у вечірній час в м.Коломия він був разом з ОСОБА_4, де останній побив чоловіка (т.2 а.с.161); даними протоколу допиту ОСОБА_4 в якості обвинуваченого, де він визнав факт побиття потерпілого ОСОБА_3 та знаходження поруч з ним підсудного ОСОБА_2 в кінці березня 2010 року, внаслідок чого у нього була пошкоджена куртка (т.6 а.с.124-125) та даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій від 03.07.2010 року, під час якого ОСОБА_2 детально відтворив обставини наведені ним під час допитів (т.5 а.с. 35-37). Всі ці показання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві давали в присутності своїх захисників; оголошеними показаннями свідка ОСОБА_8, з якого вбачається, що її брат - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали в неї на квартирі в АДРЕСА_1 і в березні 2010 року ОСОБА_4 попросив її зашити куртку жовтуватого кольору з білим комірцем, яка була розірвана під рукавом (т.5 а.с. 23-25); даними висновку судово-медичної експертизи №405 від 27.05.2010 р. та висновку комісійної судово-медичної експертизи №99 від 16.07.2010 р., згідно яких потерпілому ОСОБА_3 спричинено закриту черепно-мозкову травму з вдавленим переломом кісток склепіння черепа, розривом твердої мозкової оболонки, забоєм головного мозку середнього ступеня важкості; крововиливами під тверду мозкову оболонку і трьома забійними ранами тім'яної ділянки зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення. Вказані тілесні ушкодження заподіяні тупими твердими предметами. Наявність вдавленого перелому тім"яної кістки зліва свідчить, що тупий предмет, яким заподіяний перелом мав обмежену діючу поверхню. Множинність тілесних ушкоджень, їх розташування на різних поверхнях тіла, свідчить що зазначені тілесні ушкодження також могли утворитись віл ударів тупими твердими предметами і не могли утворитись при падінні з висоти власного росту і удару до асфальтового покриття (т.5 а.с.82-85, 113-121).

Суд обґрунтовано взяв до уваги вказані докази, оскільки не здобуто підстав вважати їх недостовірними.

Покликання потерпілого ОСОБА_3 в апеляції на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не мають ніякого відношення до вчинення злочинів, в яких їх обвинувачують по епізоду щодо нього, суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки воно не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах. Зокрема послідовні протягом досудового слідства та судового розгляду показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо факту побиття двома чоловіками різного зросту потерпілого ОСОБА_3 в березні 2010 року по вул.Винниченка в м.Коломиї підтверджені даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події та план-схемою до нього, де свідок ОСОБА_6 детально відтворив обставини наведені ним під час допитів, зазначивши що нападниками можуть бути і підсудні (т.5 а.с.1-5, 5-10); показання самого потерпілого ОСОБА_3 про те, що 23 березня 2010 року близько 19 год. 45 хв. неподалік його будинку він побачив двох чоловіків, приблизно такого ж зросту та статури як підсудні підтверджені даними, що містяться у протоколі додаткового допиту потерпілого ОСОБА_3 від 29.05.2010 року, в якому він визнав, що зміг би впізнати нападників по силуетам (т.5 а.с.44), а також даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.05.2010 року у відповідності до якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав підсудного ОСОБА_9 (т.5 а.с.45); визнавальні показання самих підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Також в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження той факт, що ОСОБА_2 з 15 березня по перші числа квітня 2010 року перебував у м.Києві на сезонній роботі.

Даним показанням підсудних, свідків, як і матеріалам справи, суд дав правильну оцінку і взяв до уваги саме вищевказані докази, які нічим іншим, крім заперечень потерпілим ОСОБА_3 вини засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не спростовується.

Твердження потерпілого ОСОБА_3 в апеляції на те, що відносно нього було вчинено злочин, пов'язаний з його професійною журналістською діяльністю суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки воно не підтверджується матеріалам справи.

В сукупності зібраних та перевірених доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.296 ч.4, 121 ч.2 КК України, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.

Процесуальних порушень на стадії досудового слідства і в ході судового розгляду справи, які б тягнули за собою скасування вироку суду, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 07 червня 2013 року, відносно засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_4, - без зміни.

Судді: Н.М. Кривобокова

В.П. Гандзюк

Б.І. Кукурудз

Згідно з оригіналом

Суддя Н.М.Кривобокова