ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.11.2006  року                                                            Справа № 15/210

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Баннової Т.М.

                                                            Бойченка К.І.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача                                        Погорелова Т.В., юрисконсульт юридичного

сектору Луганської дирекції залізничних

перевезень ДП "Донецька залізниця",

довіреність № Н-01/3675 від 16.12.05;

від відповідача                                         Коворотная О.В., головний спеціаліст –

юрисконсульт, довіреність № 383 від

10.03.06;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Державного підприємства

          „Донецька залізниця”, м. Донецьк

на рішення          

господарського суду          Луганської області

від          05.09.06

по справі          № 15/210

(суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом          Державного підприємства

          „Донецька залізниця”, м. Донецьк

до  відповідача          Управління праці та соціального захисту

          населення Жовтневої районної у

м. Луганську ради, м. Луганськ

про                                                стягнення 5430 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулося до господарського суду Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради у м. Луганську компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян, які мають пільги на проїзд залізничним транспортом у прямому та місцевому сполученні у сумі 5430 грн. 45 коп.

Заявою від 03.07.06 №406/21 позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути суму 4810 грн. 12 коп. (а.с.50).  

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.06 у справі №15/210 (суддя – Пономаренко Є.Ю.) припинено провадження у справі в частині стягнення 3088 грн. 82 коп. за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні решти вимог відмовлено, оскільки позивач не довів належним чином фактичні обставини, що підтверджували б його права на відшкодування витрат з перевезення пасажирів.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач – Державне підприємство „Донецька залізниця”, м. Донецьк, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 14.09.06 №406/21, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 05.09.06 у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні вимог у сумі 788 грн. 11 коп. -  компенсаційних виплат за перевезення окремих категорій громадян, які мають пільги на проїзд залізничним транспортом у прямому та місцевому сполученні.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з’ясовані  обставини, що мають значення для справи.

Відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної ради у м. Луганську, відзивом від 19.10.06 №5030 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 25.09.06 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк, від 14.09.06 №406/21 на рішення господарського суду Луганської області від 05.09.06 по справі №15/210 призначена судова колегія у складі: Бойченко К.І. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В. – судді.

У зв’язку з виходом з відпустки судді Медуниці О.Є. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.06, на підставі ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Бойченко К.І. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у даній справі та введено до складу судової колегії головуючого суддю Медуницю О.Є.

У зв’язку з навантаженням судді Семендяєвої І.В. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 16.11.06, на підставі ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги у даній справі та введено до складу судової колегії суддю Бойченко К.І.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

10.12.04 між сторонами у справі укладено договір №34, строком дії з 01.01.05 по 31.12.05, який підписаний з протоколом розбіжностей (далі - договір)  (а.с.8,9).

Відповідно до п.1.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) предметом договору є відшкодування „Перевізнику” (позивач у справі) витрат понесених ним у 2005 році, а також не перераховані „Платником” (відповідач у справі) витрати, понесені „Перевізником” у 2004 році при перевезені залізничним транспортом пільгової категорії громадян, що має право на пільговий проїзд в прямому та місцевому сполученні, на підставі пільгових проїзних талонів, виданих тільки „Платником”.

Отже, на виконання вимог законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основні засоби захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та інших нормативних актів підприємство позивача здійснює безкоштовне та пільгове перевезення окремих категорій громадян, які мають право безкоштовного або пільгового проїзду залізничним транспортом у прямому та місцевому сполученні.

"Перевізник" щомісячно, строком до 2 числа наступного за звітним місяцем надає „Платнику” розрахунки про витрати по наданій пільзі по перевезенню пільгової категорії громадян залізничним транспортом в прямому та місцевому сполученнях за формою „2 - пільга” (згідно паспортних даних) разом із реєстром для пільгової категорії пасажирів з подальшою звіркою розрахунків зі складанням актів формою „3-пільга” до 5 числа, наступного за звітним місяцем (абзац ”б” п.2.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей)).

Відповідно до абзацу "а" п.2.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей) „Платник" приймає розрахунки на відшкодування витрат "Перевізнику" за перевезення пільгової категорії громадян, на підставі проїзних пільгових талонів, виданих тільки Платником. При виявленні порушень по неякісному оформленню розрахунків, друкарських помилок, арифметичних помилок повертає „Перевізнику” надані розрахунки на доробку.

Обґрунтований розмір боргу установи відповідача за спірними правовідносинами, який не заперечувався відповідачем в суді першої інстанції, становить 3088 грн. 82 коп. (а.с.73).

Оскільки після подачі позову відповідач сплатив позивачу 13260 грн. 49 коп. згідно платіжного доручення від 08.08.06 №962 (а.с.97), у тому числі за вказаним договором 3088  грн. 82 коп., тому провадження у справі в цій частині місцевий господарський суд обґрунтовано припинив за відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У задоволенні решти вимог на суму 1124 грн. 44 коп. відмовлено через недоведеність позивачем обставин справи.

У своїй апеляційній скарзі та запереченнях на відзив скаржник зазначив, що не погоджується з відмовою в задоволенні вимог у сумі 788 грн. 11 коп. – компенсації за перевезення осіб, про яких немає даних у відповідача в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги, виходячи з наступного.

Мотивована апеляційна скарга тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що постанову Кабінету Міністрів України від 29.01.03 №117, якою затверджено „Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” (далі – постанова №117), обов’язок формування Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги покладено на відповідача, тобто станом на 2005 рік Реєстр повинен бути сформовано повністю (п.3 постанови №117).

Крім того скаржник зазначив, що особи, по яких відповідачем не прийнято суми на відшкодування, мешкають на території відповідача, тому останній зобов’язаний був прийняти усі заходи по включенню інформації про них до Реєстру згідно з ч.1 п.5 постанови №117.

Тобто, позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції частково.

Судова колегія вважає доводи скаржника необґрунтованими враховуючи наступне.

Частиною 1 п.5 постанови №117 встановлено, що для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу  довідку  про  склад  сім'ї, копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім'ї на пільги (з пред'явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння  ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, пред'являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла  та  послуги, щодо отримання  яких він має пільги та реально ними користується.

Частина пільговиків зазначених в розрахунках позивача в державному реєстрі не знаходяться, є також інші недоліки в оформленні розрахунків, що надавав позивач відповідачу (невірно зазначені адреси пільговиків, талони видані іншими установами тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на час слухання справи судом першої інстанції, сторонами по даній справі вдруге проведено звірку розрахунків по сумам, не прийнятим до сплати відповідачем (а.с.71,72), сторони не досягли згоди по 12 особам пільгової категорії (див. зворот а.с.71).

Згідно абзацу „б” п.2.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей, а.с.9) сторони домовились про надання перевізником платнику щомісячно до 2 числа місяця наступного за звітним розрахунки про витрати за формою „2 – пільга” згідно паспортних даних.

Відповідач також посилається на те, що позивач неналежним чином заповнює форму „2 - пільга”, тобто відсутні паспортні дані, ідентифікаційний код, неправильно зазначена адреса осіб, які мають право на пільги.  

Доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.

Дійсно позивачем паспортні дані пільговиків у розрахунках не проставлялись, чим порушено умови договору.

Судова колегія погоджується із доводами відповідача, що невиконання позивачем зазначеної умови договору призвело до утруднення роботи відповідача з відшукання даних осіб та внесенню їх до реєстру.

Абзацом „а” п.2 договору передбачено, що при виявленні порушень по неякісному оформленню розрахунків, друкарських помилок, арифметичних помилок повертає позивачу надані розрахунки на доробку.

Крім того, відповідно до ч.1 п.11 постанови №117 уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі  виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Позивач і на теперішній час не уточнив інформацію по 12 спірних особах, в державному реєстрі вони відсутні.

Враховуючи вищевказане судова колегія вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність позивачем своїх вимог, оскільки до списку осіб, по яким позивач просить відшкодувати витрати по пільговому перевезенню у сумі 1124 грн. 44 коп. (в тому числі 788 грн. 11 коп.), включені особи, відносно яких відповідач не має відомостей щодо їх пільгової категорії.

До апеляційної інстанції позивачем надані додаткові документи, які, на думку позивача, підтверджують надання послуг позивачем особам пільгової категорії (талони та розрахунки), в тому числі про надання послуг трьом особам: Фоменко В.Г., Сухаревського В.Н. та Сидоренко Н.П., які не надавались суду першої інстанції).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія не приймає до уваги надані позивачем документи, оскільки зазначені матеріали не були дослідженні судом першої інстанції, скаржник не довів, що не мав можливості подати їх суду під час розгляду даної справи.

Отже, доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що неповно з’ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 05.09.06 по справі №15/210 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника – Державне підприємство „Донецька залізниця”, м. Донецьк.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” від 14.09.2006 №406/21 на рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2006 у справі №15/210 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2006 у справі №15/210  залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                К.І. Бойченко