Справа № 2-1158/2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 жовтня 2008 року
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.
при секретарі Шведовій Я.О.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” про визнання незаконим одностороннього розірвання договору постачання електроенергії, -
В С Т А Н О В И В :
09.07.2008 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання незаконим одностороннього розірвання догвору постачання електроенергії.
В своєму позові позивач зазначив, що між ним та відповідачем 18.01.1990 року було укладено договір на постачання електроенергії по трьохфазному вводу на електроустаткування, що розташоване в його помешкані за адресою: АДРЕСА_1 Цей факт підтверджується наявністю у нього абонентської книжки, яку йому видали в Новоодеській філії ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” на рахунок НОМЕР_1 , копію якої він додає до позову. Посилаючись на те, що працівники відповідача в 2006 році безпідставно відключили йому цей трьохфазний ввід на постачання електроенергії, просить суд визнати незаконним таке одностороннє розірвання договору купівлі-продажу електроенергії по договору НОМЕР_1 від 18.01.1990 року та зобов'язати відповідача безкоштовно зробити підключення на його ім'я трьохфазного вводу до електроустановки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача всі судові витрати.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов, просив суд його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що у позивача за вказаним ним особовим рахунком НОМЕР_1 значився однофазний лічильник, а не трьохфазний. Трьохфазний лічильник позивачу підключений не був. Працівники Новоодеської філії відключили позивачу тільки однофазний лічильник, так як відповідно до положення на одну адресу повинен бути тільки один облік, а у позивача їх було два. Посилаючись на відсутність будь-яких договірних відносин з позивачем з приводу використання ним трьохфазного лічильника, на відсутність у нього будь-яких документів, що підтверджують підключення і введення в експлуатацію трьохфазного електролічильника та на той факт, що на використання трьохфазного лічильника зі споживачами завжди вимагалось укладення окремого письмового договору. Такого договору з позивачем не укладалос. Посилаючись на безпідставність позову позивача, просила суд відмовити йому позові.
В подальші судові засідання представник відповідача не з'явилася і про причини неявки суду не повідомила. Неявка в судове засідання представника відповідача визнана судом без поважних причин.
Справа у відповідності з вимогами ст.169 ЦПК України, розглянута у відсутність представника відповідача, на підставі наявності достатніх доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку що позов задоволенню не підлягає.
Цей висновок суду ґрунтується на наступному:
Відповідно до ст.ст.26,27 Закону України “Про електроенергетику”, ст.714 ЦК України постачання та споживання електроенергії через електромережу можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Факт існування такого договору між позивачем та відповідачем на споживання електроеренгії через трьохфазний ввід і трьохфазний електролічильник в судовому засіданні не встановлено, в зв'язку з тим, що позивачем факт його укладення не доведено, а представником відповідача факт укладення такого договору заперечується і її заперечення цього факту узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні фактичними даними.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, позивач в своєму позові, як на його підставу, посилається на факт укладення ним з відповідачем договору від 18.01.1990 року на постачання електроенергії по трьохфазному вводу на електроустаткування, що знаходиться в його домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1 . В підтвердження укладення та існування цього договору, позивач посилається на факт відкриття йому відповідачем особового рахунку НОМЕР_1 та видачі йому представником відповідача абонентської книжки зі сплати платежів за споживання електроенергії. Також позивач посилається на те, що підключення трьохфазного вводу відбулося на підставі проекту, виконаного Миколаївським комплексним підприємством електромереж МЕУ ПЕО “Одесаенерго”.
Ці твердження позивача, суд до уваги не приймає, вважає їх недоведеними, безпідставними, такими що суперечать дослідженим в судовому засіданні фактичним даним.
Так, позивач в судовому засіданні не надав суду жодного документу, що підтверджував би факт установки за адресою його проживання та введення відповідачем в експлуатацію трьохфазного вводу на трьохфазний електролічильник Т-2СА43 №1293684 та те, що цей ввід та трьохфазний електролічильник ним використовувався і, що саме його було незаконно відключено в 2003 році працівниками Новоодеської філії ВАТ ЕК “Миколаївобленерго”.
Разом з тим, суд зазначає, що для введення в експлуатацію 3-х фазного електроприймальника потрібна наявність протоколу установки 3-х фазного лічильника, протоколу замірів контурів заземлення, наявність письмового договору на використання 3-х фазного вводу та інших документів.
Твердження позивача, що такий договір було укладено 18.01.1990 року, що на його думку підтверджується абонентською книжкою, суд до уваги не приймає, так як на експлуатацію та використання трьохфазної електроустановки відповідно до чинного законодавства повинен бути окремий письмовий договір, якого між сторонами укладено не було і немає ніяких документів, що свідчили б про факт введення цієї установки в експлуатацію. Сам факт розроблення, виготовлення проектної документації, проходження всіх узгоджень на застосування трьохфазного токоприймальника в 1992 році, на що посилається позивач і про що свідчать надані ним документи, свідчать про те, що такий договір не міг бути укладений в 1990 році, а саме до виготовлення проектної документації. Так як, укладенню такого договору завжди перебує спочатку виготовлення проекту технічної документації, її узгодження, підписання договору і потім підключення до електромережі, а не навпаки.
З наданої позивачем та дослідженої в судовому засіданні абоненської книжки зі сплати коштів за спожиту електроенергію по особовому рахунку НОМЕР_1 не вбачається, що ця книжка та особовий рахунок було виписано саме на 3-х фазний лічильник. Навпаки, запис в цій книжці від 18.01.1990 року про номер встановленого електролічильника 44025203 з показаннями 1120, відповідно до його характеристики, типу, маркировки (СО-2М 5А), що були взяті на облік відповідачем, свідчать про те, що це був однофазний електролічильник, який, як і вбачається з пояснень представника відповідача та документів, і було відключено в жовтні 2003 року.
Позивач сам визнав в судовому засіданні і не заперечує факт такого відключення працівниками відповідача в 2003 році за адресою його проживання прибору обліку спожитої електроенергії не в 2006 році, як зазначав спочатку в позові, а в 2003 році, як було встановлено в судовому засіданні.
Таким чином, суд, на підставі досліджених в судовому засіданні фактичних даних, за відсутності встановленого факту укладення договору на постачання електроенергії позивачу через трьохфазний ввід, та з урахуванням того, що позовні вимоги позивачем не доведені, не грунтуються на законі, приходить до висновку, що вони являються безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати по справі понесені відповідачем відносяться на його рахунок.
Керуючись ст.ст.10,11, 60,179, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 в задовлені його позову до ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” про визнання незаконим одностороннього розірвання договору постачання електроенергі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду в 10 денний строк після проголошення рішення, або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням її копії до апеляційного суду.
Головуючий: