2
Справа № 344/6009/13-ц
Провадження № 22ц/779/2214/2013
Категорія 19
Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано -
Франківської області в складі :
головуючого Меленко О.Є.
суддів Васильковського В.М., Вакарук В.М.,
секретаря Бойчука Л.М.
з участю: представника Виконкому Івано-Франківської міської ради
Челаха А.В.,
представників ОСОБА_3- ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу на суму 54804,02 гривень, 1441,42 гривень нарахованої пені, 109,61 гривень інфляційних втрат та 288,86 гривень у якості трьох процентів річних, за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору № 151 від 18.12.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
В обгрунтування вимог позивач зазначав, що згідно п. 3.1. договору № 151 від 18.12.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов'язалася сплатити пайовий внесок в сумі 54804 гривень 02 копійки єдиним платежем до моменту підписання позивачем акту готовності об'єкта до експлуатації.
На прохання відповідача термін сплати пайового внеску неодноразово переносився і листом від 21.09.2012р. за № 2-07/608 позивачем погоджено відстрочку платежу пайового внеску до 01.01.2013р.
Однак і після спливу зазначеного строку пайовий внесок не сплачено, претензія-вимога позивача від 21.01.2013р. за № 2-07/39 залишена відповідачем без задоволення.
На даний час ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльність.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що згідно приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином. Та обставина, що відповідач припинила підприємницьку діяльність не звільняє її від виконання зобов'язань. Ст. 52 ЦК України, зокрема, визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що з припиненням підприємницької діяльності припинилися і зобов'язання відповідача. З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вимоги апеляційної скарги підтримав та просив про її задоволення.
Представники ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору № 151 від 18.12.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, остання зобов'язалася сплатити пайовий внесок в сумі 54804 гривень 02 копійки єдиним платежем до моменту підписання позивачем акту готовності приміщення ювелірної майстерні, що на АДРЕСА_1 до експлуатації.
Разом з тим, остаточний термін сплати пайового внеску за погодженням сторін настав 01.01.2013 року.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що з державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 припинилися господарсько-договірні правовідносини, що виникали з договору № 151 від 18.12.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.
Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду не може, виходячи з наступного.
Положеннями ст.50-1 ЦК України передбачені обов'язки фізичної особи-підприємця за зобов'язаннями, пов'язаними з припиненням її підприємницької діяльності.
З наданої відповідачем ОСОБА_3 довідки з «Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вбачається, що 07 серпня 2012 року зареєстровано рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про припинення підприємницької діяльності, а 20 листопада 2012 року - припинення підприємницької діяльності особою-підприємцем (а.с.11-13).
Разом з тим нормами Цивільного кодексу України не передбачено припинення зобов'язань фізичної особи-підприємця у разі дотримання нею порядку припинення своєї підприємницької діяльності та не звернення кредиторів під час цієї процедури з вимогами про виконання зобов'язань або звільнення від подальшого виконання вимог кредиторів, як це наприклад встановлено ч.2 ст.49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Нормами Господарського кодексу України припинення (погашення) зобов'язань фізичної особи-підприємця у разі припинення її підприємницької діяльності не передбачено.
Виходячи із приписів ч.3 ст.205 ГК України та ч.1,2 ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями незалежно від того, чи є вона власником майна як підприємець, чи як просто фізична особа.
Глава 50 «Припинення зобов'язань» Цивільного кодексу України взагалі не містить підстав припинення зобов'язань фізичної особи-підприємця у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, а лише боржника - фізичної особи у разі смерті та боржника - юридичної особи у разі ліквідації.
Зазначені підстави припинення зобов'язань боржника - юридичної особи не можуть бути застосовані до припинення зобов'язань фізичної особи-підприємця у разі припинення підприємницької діяльності, оскільки мають різні наслідки.
Таким чином діючим законодавством України не розмежовано відповідальність фізичної особи як особи-підприємця і як просто фізичної особи.
Отже слід визнати, що у разі припинення підприємницької діяльності зобов'язання фізичної особи-підприємця припиняються з підстав, передбачених ч.1 ст.608 ЦК України, лише у разі смерті цієї фізичної особи.
А тому припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не звільняє фізичну особу від відповідальності за зобов'язаннями, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.
Зважаючи на викладене, постановлене судом першої інстанції рішення не може залишатися в силі і підлягає до скасування. По суті встановленого, слід ухвалити нове рішення про відмову в позові, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 151 від 18.12.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Підставою для ініціювання такої угоди позивач вважав приписи діючого на той час Закону України «Про планування і забудову територій» та рішення Івано-Франківської міської ради «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська».
Так, відповідно до ч. 10 ст.27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Самим же договором, зокрема п. 3.2. було визначено, що сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об'єкта до експлуатації.
Встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт було одержано ОСОБА_3 2 червня 2008 року. Акт про готовність об'єкта до експлуатації був підписаний представником виконавчого комітету міської ради 26 листопада 2009 року, на підставі якого видано Свідоцтво про відповідність… № 090000798.
Отже на момент підписання договору 28 грудня 2009 року вже були пропущені терміни для його укладення та внесення коштів на розвиток інфраструктури міста.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 пайового внеску на розвитку соціальної інфраструктури міста, що був визначений договором № 151 від 18.12.2009 року.
На підставі викладеного та ст.27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» ( в редакції від 16.09.2008 р.), ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.,ст. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення боргу на суму 54804,02 гривень, 1441,42 гривень нарахованої пені, 109,61 гривень інфляційних втрат та 288,86 гривень у якості трьох процентів річних - відмовити.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.М. Васильковський
В.М. Вакарук