АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №646/3913/13-к, Провадження №11кп/790/297/13 Головуючий 1 інстанції: Шуліка Ю.В.
Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Григоров П.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 вересня 2013 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді Григорова П.О.,
Суддів - Бикової Л.П., Мозгового О.Д.,
при секретарі - Потюк А.В.,
за участю:
прокурора - Золочевського С.О.,
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому провадженні апеляційну скаргу прокурора у апеляційному провадженні на вирок Червонозаводського районного суду м.Харкова від 01 червня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
Вказаним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживаючий в АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст.286 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.
Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 компенсації спричиненої злочином моральної шкоди в сумі 10000 грн., а за проведення судово-автотехнічних експертиз, на користь:
- НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області суми 2200грн., 586 грн.80 коп., 586 грн. 80 коп.,;
- Науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С.Бокаріуса 1225 грн.
Як встановив суд, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп*ягніння, близько 21 години 40 хвилин 28 лютого 2013 року, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ 110308-44», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр.ОСОБА_4, рухаючись по пр. Гагаріна в м.Харкові в напрямку сел.Безлюдівка Харківського району на порушення вимог п.п.2.9(а), 12.4,10.1,14.2 Правил дорожнього руху в районі будинку №350 по пр.Гагаріна виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Внаслідок зіткнення транспортних засобів, пасажиру автомобіля «Хундай Тусон» ОСОБА_2 були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
Прокурором, у кримінальному провадженні 01липня 2013 року подано, а 15 серпня липня 2013 року доповнено, апеляцію, в якій він просить вказаний вирок змінити, збільшити суми, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, стягнувши 230879 грн. 78 коп. і матеріальних збитків і 10000 грн. компенсації моральної шкоди, спричиненої злочином.
Окрім того, апелянт просить, на підставі ст. 124 КПК України змінити вирок в частині, яка стосується судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області суми 2200грн., 586 грн.80 коп., 586 грн. 80 коп., а також на користь держави в особі ХНДІСЕ ім.Бокаріуса 1225 грн.
Не оскаржуючи обставин, скоєного ОСОБА_1 злочину, його правову кваліфікацію та призначене судом покарання, прокурор вважає, що вирок суду є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5, оскільки вона подала під час досудового провадження позовну заяву з проханням стягнути на її користь з винної в ДТП особи 230879 грн. 78 коп. і матеріальних збитків і 10000 грн. компенсації моральної шкоди, спричиненої злочином, а висновок суду про те, що ОСОБА_5 не визнана цивільним позивачем і в обвинувальному акті відсутні відомості про спричинення їй шкоди, не відповідають вимогам ст. ст. 61 і 128 КПК України і змісту обвинувального акту.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши ці доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з її зміненими доводами підлягає частковому задоволенню.
Так, згідно ст.374 КПК України вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.
В мотивувальній частині, згідно ч.3 ст. 374 КРПК України, зазначаються мотиви, якими суд обґрунтовує прийняття того чи іншого рішення при ухваленні вироку, зокрема і щодо цивільного позову.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, районний суд в мотивувальній частині вироку, при розгляді цивільного позову ОСОБА_5, на порушення вимог статей 61 і 128 КПК України не взяв до уваги, що під час досудового провадження цією особою була подана позовна заява про стягнення з ОСОБА_1 суми збитків, що відповідно до змісту ст.374 КПК України зумовлювало суд прийняти відповідне рішення.
За змістом ст. 374 КПК України, передбачається органічна єдність її складових частин, коли виконання вимог конкретної частини цієї статті, повинно ґрунтуватися на виконанні попередніх частин статті КПК України.
Однак, районним судом, на порушення вимог п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку взагалі не вказано про прийняття того, чи іншого рішення щодо заявленого ОСОБА_5 цивільного позову, що свідчить про те, що районний суд не прийняв рішення за позовом ОСОБА_5
В апеляції прокурора ставиться питання про зміну вироку в частині цивільного позову ОСОБА_5 і про збільшення суми які підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_1
Даючи оцінку вказаному клопотанню апелянта колегія суддів вважає, що воно не узгоджується зі змістом п.2 ч.1 ст. 408 КПК України, яка передбачає можливість зміни вироку судом апеляційної інстанції у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум.
У будь-якому випадку, за змістом наведеного закону, колегія суду повинна мати рішення районного суду про стягнення певної суми, тоді як відповідно до змісту резолютивної частини вироку суду, таке рішення щодо цивільного позову ОСОБА_5 не приймалося, тобто на думку колегії суддів відсутнє рішення, який підлягає зміні.
Окрім того, обвинуваченим ОСОБА_1 апеляційному суду надано ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова, зі змісту якої вбачається, що в провадженні цього суду перебуває цивільна справа про відшкодування потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1, що свідчить про вирішення цього питання поза межами кримінального провадження.
З наведених підстав у колегії суддів відсутні як процесуальна, так і матеріальні підстави змінювати рішення, яке фактично не було прийнято, що зумовлює необхідність відмови в задоволенні апеляції в цій її частині.
Відповідно до вимог ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого судові витрати, які в конкретній справі присуджено стягнути на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області в сумах 2200грн., 586 грн.80 коп., 586 грн. 80 коп., а також на користь ХНДІСЕ ім.Бокаріуса 1225 грн.
В апеляції прокурора не піддається сумніву обґрунтованість стягнення витрат з ОСОБА_1, проте міститься прохання змінити вирок, замінити юридичну особу, на користь якої необхідно стягнути судові витрати.
Колегія суддів вважає апеляцію щодо наведених обставин обґрунтованою.
Так, відповідно до ч. ч. 2 і 4 ст.15 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року, зі змінами від 9 вересня 2004 року, проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.
Отже, районний суд повинен був винести рішення про стягнення витрат, здійсненими вказаними експертними установами, не на користь цих установ, а на користь держави, про що обґрунтовано йдеться у апеляції прокурора.
З наведених підстав вирок суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,408, 409 КПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Червонозаводського районного суду Харківської області від 1 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині, що стосується стягнення судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертиз НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області в сумах 2200грн.; 586 грн.80 коп.; 586 грн. 80 коп.; а також на користь держави за проведення експертизи ХНДІСЕ ім. Бокаріуса в сумі 1225 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення у порядку, передбаченому ст. 424, 426 КПК України.
Головуючий
Судді: