Справа № 1007/7027/2012 Головуючий у І інстанції Лопатинська С.П.
Провадження № 11/780/787/13 Доповідач у 2 інстанції Орел
Категорія 48 06.09.2013
УХВАЛА
Іменем України
05 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Орла А.І.
суддів Димарецького В.М., Полосенка В.С.
з участю прокурора Скрипки І.М.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2013 року, яким :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта вища, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, виправдано за ст. 367ч.1 КК України за відсутністю з його діях складу злочину.
Колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він 01.03.1994 року прийнятий на службу в міліцію, яка в Україні згідно ст. 1 Закону України «Про міліцію» є державним озброєним органом виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
05.05.1994 року ОСОБА_2 прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382.
30.12.2010 наказом начальника головного управління МВС України в Київській області № 1263 : о/с ОСОБА_2 призначений начальником ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Броварського міського відділу (з обслуговування м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області (далі - ІТТ Броварського МВ).
Під час проходження служби в підрозділах міліції, 30.11.2011 відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114, ОСОБА_2 присвоєне чергове спеціальне звання старший лейтенант міліції.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 як працівник міліції був представником державного органу виконавчої влади, законні вимоги якого є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. При виконанні покладених на нього обов'язків ОСОБА_2 повинен керуватись тільки законом, діяти в його межах і підпорядковуватись своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатись в його законну діяльність. Ніхто не мав права покласти на ОСОБА_2 як працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ОСОБА_2 як працівник органу державної влади зобов'язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ГУ, на ОСОБА_2 як працівника міліції покладався обов'язок дотримуватись Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, впорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 7 цього ж Статуту на ОСОБА_2 покладався обов'язок дотримуватись службової дисципліни, яка базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави тощо.
Згідно ст. 2 Закону України «Про міліцію» на ОСОБА_2 як працівника міліції покладені, серед іншого, завдання забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси; запобігати правопорушенням та припиняти їх; охороняти та забезпечувати громадський порядок; виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили, тощо.
У своїй службовій діяльності ОСОБА_2 відповідно до ст. З Закону України «Про міліцію» та прийнятої Присяги керувався принципами законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості тощо, а згідно ст. 5 цього ж закону - виконував свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом; ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не могли бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності.
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 як працівник міліції був зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати безпеку громадян; виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини; охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб тощо.
Для реалізації покладених повноважень статтями 11, 12 та 14 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 як працівнику міліції надавались, серед іншого, права тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту - на строк, встановлений судом, але не більше десяти діб; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби, у тому числі і наручники, та зброю.
21.04.2011 наказом начальника Броварського МВ № 92 «Про прийняття для обслуговування судового органу та залучення особового складу Броварського МВ до охорони і конвоювання затриманих та взятих під варту осіб» конвоювання підсудних та охорону їх під час судових засідань в приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області покладено на конвойне відділення міліції. Крім того, до охорони під час судових засідань вказаного суду та конвоювання затриманих і взятих під варту осіб залучено ряд працівників Броварського МВ, у тому числі і ОСОБА_2.
Наказом заступника начальника Броварського МВ № 81 від 27.04.2012 для здійснення цього дня конвоювання взятих під варту осіб призначено конвой, до складу якого включено також як конвоїра ОСОБА_2 Старшим конвою цим наказом призначений командир відділення конвойної служби міліції Броварського МВ Никитенко С.М.
Безпосередні обов'язки ОСОБА_2 як конвоїра визначались Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України (далі -Інструкція), затвердженою наказом МВС України № 60 ДСК від 20.01.2005 року, відповідно до якої він, серед іншого, зобов'язаний:
- підпорядковуватися начальникові конвою;
- досконало знати свої обов'язки і точно їх виконувати, перебувати у визначеному начальником конвою (старшим конвоїром) міс ці і не відлучатися без його дозволу;
- бути вимогливими і ввічливими у поводженні з конвойованими особами, вести за ними постійне спостереження, дотримуватись правил особистої без пеки;
- припиняти небезпечні й недозволені дії взятих під варту осіб.
Отже, зважаючи на обсяг своїх повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, прийнятою Присягою та Інструкцією ОСОБА_2 на час вчинення злочину був особою, яка постійно здійснювала функції представника влади, тобто був службовою особою.
Відповідно до ч. 1 ст.25 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 як працівник міліції у межах повноважень, наданих законодавством України, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Незважаючи на свій обов'язок служити закону, бути відданим народові України, суворо дотримуватись Конституції та чинного законодавства України, у тому числі і нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, виконувати Присягу, ОСОБА_2 27.04.2012 не виконав та неналежно виконав свої службові обов'язків через несумлінне ставлення до них, тобто без належного дотримання нормативно-правових актів, якими регламентуються порядок конвоювання взяття під варту осіб, що завдало істотної шкоди державним інтересам.
Станом на 27.04.2012 в ІТТ Броварського МВ утримувались підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8, судове слухання кримінальної справи за обвинуваченням яких призначено Броварським міськрайонним судом Київської області на 14 годину цього ж дня.
Крім того, у цей же день для забезпечення участі в двох судових засідання Броварського міськрайонного суду Київської області на конвойну службу покладався обов'язок етапування п'ятьох сіб у першій половині дня, а також відправлення етапом двох осіб, взятих під варту, з ІТТ Броварського МВ, розташованого за адресою: вул. Кірова, 24, м. Бровари Київської області, до Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві і Київській області за адресою: вул. Дегтярівська, 13, м. Київ.
Враховуючи достатню кількість конвоїрів, ОСОБА_2 не залучався 27.04.2012 до етапування в Броварський міськрайонний суд Київської області підсудних.
У тому числі без його участі здійснено етапування підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з ІТТ Броварського МВ , що знаходиться по вул. Кірова, 24 в м. Бровари Київської області, до Броварського міськрайонного суду за адресою: вул. Возз'єднання, 1, м. Бровари Київської області.
У ході судового розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст.187 КК України, та ОСОБА_8 за ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України, близько 14 год. 30 хв. 07.04.2012 року після завершення дебатів та останнього слова підсудних головуючий видалився до нарадчої кімнати для постановлення вироку.
Будучи обізнаним з загальним порядком кримінального судочинства, знаючи з практики, що для постановлення вироку потрібен тривалий час, ОСОБА_6 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_2 про перерву у судовому засіданні і можливість: використання цього часу для етапування двох осіб, взятих під варту, з ІТТ' Броварського МВ до Київського слідчого ізолятора.
Близько 15 год. 20 хв. 27.04.2012 ОСОБА_2, діючи як конвоїр, виконуючи вказівку старшого конвою, автомобілем Skoda Octavia, номерний знак 202-55-КК, яким користувався за дорученням, приїхав до Броварського міськрайонного суду з метою виконання своїх обов'язків та убезпечення охорони підсудних в приміщенні суду.
Після прибуття ОСОБА_2, ОСОБА_6 вирішив, що, користуючись перервою в судовому засіданні, інші конвоїри спеціальним автомобілем УАЗ «Патріот», який в Броварському МВ є єдиним автомобілем, обладнаним для перевезення осіб, що утримуються під вартою, проведуть етапування двох взятих під варту осіб з ІТТ Броварського МВ до Київського СІЗО, а він з ОСОБА_2 на час їх відсутності забезпечить охорону підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в приміщенні суду.
Після відбуття конвою з приміщення суду, близько 16 год. 25 хв. 27.04.2012 судом оголошено вирок у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким їх засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 та 8 років відповідно.
Зважаючи на закінчення робочого дня у Броварському міськрайонному суді та неповернення спеціально обладнаного автомобіля УАЗ «Патріот» з Київського слідчого ізолятора, ОСОБА_2, не виконуючи та неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, виконуючи вказівку ОСОБА_6, вирішив доставити-засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ІТТ Броварського МВ своїм автомобілем Skoda Octavia, не обладнаним для перевезення осіб, які взяті під варту.
Приймаючи таке рішення, ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 1.16. Інструкції, відповідно до якого, одночасне конвоювання в пішому порядку двох і більше осіб забороняється.
При цьому, він неналежно виконав вимоги п.п. 1.28.1 та 1.28.2. Інструкції, якими передбачено, що конвоїр зобов'язаний досконало знати свої обов'язки і точно їх виконувати, вести постійне спостереження за конвойованими особами.
Здійснюючи конвоювання ОСОБА_7 приватним автомобілем ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 2.6 Інструкції, яким передбачено, що у виняткових випадках після узгодження з управліннями адміністративної служби міліції ГУ МВС, дозволяється конвоювання у легковому автомобілі лише однієї взятої під варту особи, яка поміщається на заднє сидіння між двома конвоїрами і на яку надягаються наручники.
27.04.2012 року, грубо порушуючи вимоги чинного законодавства, у тому числі п. 20 ч.І ст. 10, п. 4 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію», п.п.1.16., 1.28.1, 1.28.2, 2.6. Інструкції, ОСОБА_2, виконуючи та неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, передбачаючи можливість втечі з-під конвою взятих під варту ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але легковажно розраховуючи на відвернення таких суспільно небезпечних наслідків, знаючи, що ОСОБА_6 як старший конвою не звертався до начальника Броварського МВ з проханням про посилення конвою у зв'язку з необхідністю конвоювати з Броварського міськрайсуду 2 взятих під варту осіб та не узгодив конвоювання у легковому автомобілі з управлінням адміністративної служби міліції ГУ МВС в Київській області, разом з ним вивів двох підсудних, до яких ОСОБА_6 застосував один спецзасіб - наручники, скріпивши ліву руку ОСОБА_7 та праву руку ОСОБА_8, з приміщення вказаного суду і помістив їх на заднє сидіння свого автомобіля Skoda Octavia. При цьому ОСОБА_2 розмістився в цьому транспортному засобі на місці водія, що унеможливлювало здійснення ним як конвоїром належного нагляду за конвойованими, а ОСОБА_6 - на передньому правому сидінні.
27.04.2012 року близько 16 год. 45 хв. під час руху по вул. Грушевського у м. Бровари, перед перехрестям цієї вулиці та вул. Кірова, ОСОБА_2 уповільнив рух авто у зв'язку з червоним сигналом світлофора. У цей момент ОСОБА_7, використовуючи відсутність за ним належного нагляду конвоїрів, звільнивши свою ліву руку від наручників, та, відчинивши пасажирські двері автомобіля, залишив транспортний засіб і зник у невідомому напрямку. Таким чином, через службову недбалість ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинив втечу з-під варти.
Невиконання та неналежне виконання ОСОБА_2 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них призвело до грубого порушення конституційного права потерпілого від злочину, вчиненого ОСОБА_7, на захист від неправомірних посягань, створення умов для уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, і тим самим підірвали авторитет органів внутрішніх справ як виконавчого органу влади, що є істотною шкодою.
Для ліквідації цих негативних наслідків через втечу ОСОБА_7 з-під варти 27.04.2012 року з 18 год. 10 хв. введено в дію оперативний план «Сирена», що передбачав збір особового складу по тривозі і виставлення постів на території м. Бровари та Броварському району.
Повідомлення про втечу ОСОБА_7 зареєстроване 27.04.2012 року до журналу реєстрації заяв та повідомлень про злочини Броварського МВ. За результатами його розгляду цієї ж доби слідчим відділом Броварського МВ порушено кримінальну справу № 07-8671 за фактом втечі ОСОБА_7 з-під варти за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України. Постановою в.о. начальника слідчого відділу Броварського МВ проведення слідчих дій у вказаній кримінальній справі доручено 5 слідчим слідчого відділу Броварського МВ.
У ході розслідування вчиненого ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст.393 КК України, працівники Броварського МВ провели 4 огляди місця події, відібрали пояснення у 4 осіб, допитали загалом 88 свідків. Крім того, у цій справі проведено 1 судову експертизу.
За результатами проведених слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, до проведення яких залучались працівники Броварського МВ, робочий час яких оплачувався за рахунок бюджетних коштів, 30.04.2012 року ОСОБА_7 затримали.
Отже, діяння ОСОБА_2 призвели до підриву авторитету Міністерства внутрішніх справ України і тому числі його територіального органу - Броварського МВ як державного правоохоронного органу виконавчої влади, чим заподіяно істотну шкоду державним інтересам.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2013 року, ОСОБА_2 виправдано за ст. 367 ч.1 КК України за відсутністю з його діях складу злочину. Мотивуючи вирок, суд зазначив, що ОСОБА_2 вважав наказ ОСОБА_6 законним, оскільки ОСОБА_6, як старший конвою, мав право віддавати накази щодо порядку конвоювання затриманих та взятих під варту осіб. На думку ОСОБА_2, такий наказ про зміну порядку конвоювання був законним і погоджений з керівництвом Броварського МВ, оскільки він неодноразово конвоював затриманих та взятих під варту осіб приватним автомобілем. Крім того, ОСОБА_2 вказав, що вважав наказ законним ще й у зв'язку з тим, що не було відомо коли звільниться спецавтомобіль конвойної служби і з метою недопущення порушення конституційних прав взятих під варту осіб ОСОБА_6 було прийнято рішення про зміну порядку конвоювання осіб. Досудовим слідством ці твердження не були спростовані, доказів виконання ним явно незаконного наказу не доведено.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що судом взято до уваги лише покази підсудного ОСОБА_2, в яких він зазначив, що вважав наказ ОСОБА_6 законним та не надано належної оцінки наявним матеріалам кримінальної справи. Апелянт вважає, що вказана позиція підсудного може розцінюватись лише як право останнього на захист, оскільки він не несе кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показів.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію і просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, захисника, що вважає вирок суду законним та обґрунтованим і просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, виправданого ОСОБА_2, який пояснив, що він знав, що порушував Інструкцію, однак надіявся, що все буде нормально і просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, надавши можливість виступити учасникам судового розгляду в дебатах та виправданому з останнім словом, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Зазначених вище вимог закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Зокрема, суд у вироку не обгрунтував своїх висновків та не зазначив, чому він відкидає доводи обвинувачення.
Посилання суду на покази ОСОБА_2 про те, що він лише виконував наказ старшого конвою, на думку колегії суддів є не обгрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був ознайомлений з Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, яка регламентує порядок конвоювання. Однак суд не з'ясував та у вироку не зазначив, чому ОСОБА_2 на виконання, як він зазначає, наказу старшого конвою, діяв з грубим порушенням вимог зазначеної вище Інструкції.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що при розгляді в Апеляційному суду даної справи, ОСОБА_2 пояснив, що він ознайомлений з Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України та знав, що в легковому автомобілі лише у виняткових випадках можливе конвоювання взятих під варту осіб і лише одного чоловіка, при цьому він повинен перебувати на задньому сидінні в наручниках між двома конвоїрами, розумів, що порушує інструкцію, однак надіявся що все минеться.
У відповідності до ст. 335 КПК України, в резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим; вказується про скасування запобіжного заходу, про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку. З оскаржуваного вироку суду першої інстанції вбачається, що зазначених вимог закону судом дотримано не було.
На думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим і тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого слід всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі наявні в матеріалах справи докази, дати їх сукупності належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення по справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2013 року, яким
ОСОБА_2 виправдано за ст. 367ч.1 КК України за відсутністю з його діях складу злочину скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, іншим складом суду.
С У Д Д І :