УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/0124/560/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І.

№ провадження: 22-ц/190/41/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

02 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: Берещанської І.І.

Суддів:Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій Лівадія» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, Комунального підприємства Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації», третя особа Лівадійська селищна Рада про усунення перешкод в користуванні власністю, скасування рішень виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради та реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 року дочірнє підприємство «Санаторій Лівадія» звернулося з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним рішення виконкому.

В обґрунтування уточнених позовних вимог ДП зазначало, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22 листопада 1996 року користується земельною ділянкою, на якій розташованій «Санаторій «Лівадія». В 1987 році на території санаторію підприємством «Кривбасліфт» було установлено два тимчасових збірно-щитових будиночків для господарських потреб на період капітального ремонту пасажирських ліфтопідйомників на пляж. Під час проведення інвентаризації підприємству стало відомо про те, що на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі від 10 квітня 2007 року комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на літні будиночки літ. «С», «У», що розташовані на території санаторію, та 08 серпня 2007 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу провела відчуження ? частини літніх будиночків літ. «С»,»У» на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 Рішенням виконавчого комітету Лівадійської селищної ради м. Ялти від 27 жовтня 2007 року цім літнім будиночкам були присвоєні нові поштові адреси літ. «А» та літ. «Б» і видані свідоцтва про право власності на літній будиночок літ. «А» - ОСОБА_6, на літній будиночок літ. «Б» - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 Рішенням цього ж виконавчого комітету від 27 листопада 2008 року рішення виконавчого комітету від 25 жовтня 2007 року визнано недійсним та зобов'язано комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію літніх будиночків.

Посилаючись на те, що відповідачам за цим позовом земельна ділянка не виділялася, літні будиночки розташовані на земельній ділянці санаторію є тимчасовими спорудами, рухомим майном, видача свідоцтва про право власності та реєстрація права власності на ці споруди проведена незаконно, підприємство просило визнати недійсними свідоцтва про право власності на літні будиночки, видані на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, скасувати державну реєстрацію права власності на вказані літні будиночки; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою санаторію шляхом вивозу збірно-щитових будиночків із території санаторію.

Справа розглядалася неодноразово і ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року скасовано рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 11 листопада 2010 року, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначене рішення та ухвалу, суд касаційної інстанції зазначив, що земельна ділянка на якій знаходяться спірні щитові літні будиночки, виділені «Санаторію «Лівадія» в постійне користування, це право набуто санаторієм на підставі державного акту.

Також судом не перевірені доводи про те що щитові літні будиночки не є нерухомим майном і в БТІ вони не зареєстровані як об'єкт нерухомого майна.

Крім того, в ухвалі колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року посилається на рішення Конституційного суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 в справі №1-3/2008, в якому зазначено, що Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя. Ст. 61 ЦПК України рішення третейського суду не віднесені до рішень, які являються преюдиціальними для суду загальної юрисдикції. Тому рішення Третейського суду мало бути оцінено судом, як письмовий доказ.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції на момент ухвалення рішення Третейського суду в 2007 році) третейські суди не мають права розглядати цивільні справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа, казенне підприємство, а також справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно до компетенції судами загальної юрисдикції. Відповідно до ст. 220 ЦК України визнання правочинів дійсними є виключною компетенцією суду загальної юрисдикції.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року позов дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпофздоровниця» задоволений:

- визнано недійсним свідоцтво про право власності літнього будиночка літери «Б» площею 3,3 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 виданого ОСОБА_6 відповідно до рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради за № 353 від 25.10.2007 року (реєстраційний номер 21015349 від 14.11.2007 року);

- визнано недійсним свідоцтво про право власності літнього будиночка літера «А» за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 33,5 кв.м. виданого ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 по 1/3 частини кожному відповідно до рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради за № 353 від 25.10.2007 року (реєстраційний номер 21003994 від 14.11.2007 року);

- усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою, виділеною в постійне користування Дочірньому підприємству «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» по АДРЕСА_1 шляхом вивозу збірно-щитових будиночків літери «С», «У» ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 з території Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця»;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомості №530749 від 11.08.2006 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_6;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу за № 2411 від 08.08.2007 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, та посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_13

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду прийнято з неповним з?ясуванням обставин, які мають значення для справи, які суд врахував як встановленими, вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги те, що 23 травня 2007 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя по справі №6-83/2007 постановив ухвалу, якою заяву ОСОБА_6 задовольнив і видав виконавчий лист про визнання дійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості №530749 від 11.08.2006 року двох літніх будиночків літ. «У», літ. «С», укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12; про визнання права власності ОСОБА_6 на вказані будиночки, зазначив, що право власності підлягає державної реєстрації в КП Ялтинське БТІ; зобов'язання КП Ялтинське БТІ зареєструвати право власності ОСОБА_6 При цьому зазначає, що суд не звернув уваги на те що рішення постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі «Українська Товарна Біржа» від 10.04.2007 року, ні ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя не були оскаржені.

До суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_7 - ОСОБА_11 не з'явився, належним чином повідомлений, надіслав телеграму в якій просить розгляд справи відкласти у зв'язку із хворобою, при цьому належних доказів цьому не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 305 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Згідно із ч.1 ст. 303-1 Цивільного процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

У зв'язку із тим що апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 було відкрито 09 серпня 2012 року, колегія суддів вважає можливим розглянути справу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд виходив з того, що реєстрація спірних літніх будиночків з наступною видачею свідоцтв про право власності на них була проведена незаконно. Оскільки відповідачі перешкоджають здійсненню права позивача на розпорядження своїм майном необхідно усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом вивозу збірно-щитових будиночків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту серії ІІ-КМ №001974 від 22.11.1996 року санаторію «Лівадія» відповідно до рішення Лівадійської селищної ради народних депутатів від 20.09.1996 року надано у постійне користування 6,59 га землі у межах згідно з планом користування для санаторно-курортної діяльності, якій зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №61.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2006 року укладеного на Українській товарній біржі м. Запоріжжя та рішення постійно діючого Третейського суду при Українській товарній біржі (Українська товарна біржа) м. Запоріжжя від 10.04.2007 року є власником літніх будиночків літ. «С» площею 33,5 кв.м. та літ. «У» площею 33,3 кв.м. будинку АДРЕСА_1, які розташовані на земельній ділянці площею 70,0 кв.м. (т.№1 а.с.8-16).

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2007 року ОСОБА_6 видано виконавчий лист, відповідно до якого:

- визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості № 530749 від 11 серпня 2006 року двох літніх будиночків літ. «У» та літ. «С» розташованих за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12

- визнано право власності ОСОБА_6 на об'єкти нерухомості: два літні будиночка літ. «У» та літ. «С», розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказане право власності ОСОБА_6 підлягає державній реєстрації в КП Ялтинське БТІ.

- Комунальне підприємство Ялтинське бюро технічної інвентаризації зобов'язане зареєструвати право власності ОСОБА_6 на об'єкти нерухомості - два літні будиночки літ. «У» та літ. «С», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. №2 а.с.140-141).

30 липня 2007 року ОСОБА_6 зареєструвала право власності в Ялтинському БТІ, та 08 серпня 2007 року продала ? частку будинків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 в рівних частках.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради №353 від 25 жовтня 2007 року є власниками, кожний по 1/3 частки літнього будиночку АДРЕСА_1 (т. №2 а.с. 117-118).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії від 09 серпня 2007 року ОСОБА_8, ОСОБА_7 ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу є власниками кожний по 1/6 частки літніх будиночків літ. «У» та літ. «С» будинку АДРЕСА_1 (т. №2 а.с.119).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2007 року ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 353 від 25 жовтня 2007 року є власником літ. «Б» площею 33,3 кв.м. будинку АДРЕСА_1 (т. № 2 а.с. 115-116).

В подальшому виконавчим комітетом Лівадійської селищної ради 25 жовтня 2007 року прийнято рішення № 353 та літнім будиночкам літ. «С» та літ. «У», розташованих по АДРЕСА_1 привласнено нову поштову адресу - АДРЕСА_1, при цьому в інвентарній справі домоволодіння АДРЕСА_1 літньому будиночку літ. «С» площею 33,5 кв.м. привласнено літ. «А», літньому будиночку літ. «УК» загальною площею 33,3 кв.м., привласнено літ. «Б».

Рішенням виконавчого комітету Лівадійської селищної ради від 27 листопада 2008 року № 528 визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради №353 від 25 жовтня 2007 року і зобов'язано комунальне підприємство «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію літніх будиночків (т.№1 а.с. 40,75).

Рішенням пленарного засідання 32-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради від 13 березня 2009 року №24 скасовані рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради №528 від 27 листопада 2008 року та рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 353 від 25 жовтня 2007 року про привласнення нового поштового адресу спірним літнім будиночкам (т.№2 а.с. 127, 139).

Крім того, відповідно до вимог ухвали Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 жовтня 2011 року до матеріалів справи додана копія рішення Третейського суду від 10 квітня 2007 року, на підставі якого визнано право власності ОСОБА_6 на спірні літні будиночки (т. №5 а.с.161).

Проте, колегія суддів зауважує на те, що рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 в справі №1-3/2008, зазначено, що Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а тому вони відповідно до ст. 61 ЦПК України постановлені ними рішення не відносяться до рішень, які являються преюдиціальними для суду загальної юрисдикції. Також третейські суди не мають право розглядати цивільні справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа, казенне підприємство, а також справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції, у тому числі про визнання правочинів дійсними.

Колегією суддів відповідно цьому перевірені докази та надана їм належна оцінка, а рішення Третейського суду було оцінено як письмовий доказ.

Згідно із положеннями ст.ст. 373, 386 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходяться спірні літні будиночки, виділена ДП «Санаторій «Лівадія» в постійне користування, це право набуто санаторієм на підставі державного акту, а тому ДП «Санаторій «Лівадія» є належним користувачем земельній ділянки, на який розташовані спірні літні будиночки.

При розгляді справи Апеляційним судом Автономної Республіки Крим було призначено судову будівельно-технічну експертизу для вирішення питання чи є об'єктами нерухомості спірні літні будиночки, якщо так, то з якого часу.

Згідно із висновком експерта №2267 від 08 лютого 2013 року (т.№5 а.с.221-223) літні будиночки є об'єктами нерухомості, оскільки вказані об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі.

Проте, у зв'язку із певними недоліками та неясністю висновку, а також у зв'язку із тим, що у висновку експерт не навів конкретних відповідей на запитання якщо майно стало нерухомим то з якого часу, на підставі ст. 150 ЦПК України судом було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно із висновком повторної судової будівельно-технічної експертизи № 118/13 від 17 червня 2013 року літні будиночки літ. «С» загальною площею 33,5 кв.м. та літ. «У» загальною площею 33,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не є нерухомим майном (т.№6 а.с.7-14).

Колегія суддів вважає, що при проведенні повторної судової будівельно-технічної експертизи від 17 червня 2013 року експертом було додержано вимоги законодавства, висновок є обґрунтованим, відповіді на поставлені запитання відповідають фактичним даним та матеріалам справи.

Крім того, актом технічного огляду, складеного ДП «Санаторій «Лівадія» 09 квітня 2008 року встановлено, що спірні будиночки є розбірними щитовими та не є нерухомим майном (т. №1 а.с.61).

Відповідно до положень ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 182 ЦК України право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Крім того, згідно із п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003 року за № 66/7387, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Проте, в матеріалах справи відсутні данні про реєстрацію в БТІ права власності на літні будиночки, як об'єкт нерухомого майна, до реєстрації такого права на них за ОСОБА_6 на підставі рішення Третейського суду від 10 квітня 2007 року, який має право розглядати справи лише в межах своєї компетенції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що реєстрація спірних літніх будиночків з наступною видачею свідоцтв про право власності на них була проведена незаконно, оскільки вони не є об'єктами нерухомості та не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідачі безпідставно набули право власності на спірні літні будиночки, а саме на підставі рішення Третейського суду, а ДП «Санаторій «Лівадія» є належним користувачем земельної ділянки, на якій розташовані літні будиночки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом вивозу збірно-щитових будиночків літ. «С» та літ. «У» ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 з території санаторію.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 які зводяться до того, що судом не враховано той факт, що саме рішенням Третейського суду визнано за ОСОБА_6 право власності, а оскільки зазначене рішення Третейського суду від 10 квітня 2007 року, а також ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя про видачу виконавчого листа на підставі вказаного рішення, не скасовані, не оскаржені ДП «Санаторієм «Лівадія», тому висновки суду не відповідають обставинам справи, насправді не спростовують висновків місцевого суду, не містять правових підстав щодо скасування рішення суду, ухвалення нового рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи, відповідно до вимог матеріального закону і з дотриманням норм процесуального закону ухвалив законне і обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного Суду АР Крим, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_11 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: