РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2006 р. | Справа № 7/254-3540 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув справу:
за позовом: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька,1, 46003
до відповідача 1: Унітарного приватного підприємства „Укртехмаш”, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 16, 46000
до відповідача 2: Відкрите акціонерне товариство „Тернопільбуд” в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд”, м. Тернопіль, вул. Ст. Бандери, 38, 46000
Представники від:
Позивача: Ткач І.Я.- довіреність № 22350/7/10-015 від 13.04.2006 року ;
Відповідач 2: Колодій С.Б. - довіреність від 27.07.2006р..
Суть справи:
Тернопільська об’єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом про визнання недійсними господарських зобов’язань, які здійсненні на виконання укладеного 01.11.2005р. між Унітарним приватним підприємством „Укртехмаш” та Відкритим акціонерним товариством „Тернопільбуд” в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд”, договору купівлі –продажу № 50, а саме зобов’язання по передачі УПП „Укртехмаш” товару БМУ„Промбуд” та зобов’язання по оплаті останнім переданого товару підприємству .
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов’язання з боку УПП „Укртехмаш”, здійсненні невідомою особою, яка порушила господарську компетенцію підприємства, так як діяла від його імені без необхідних для цього повноважень при підписанні документів, що підтверджують передачу предмету договору. Оскільки керівником і єдиним засновником підприємства є Гнатюк Михайло Євгенович, який не міг брати участь у даних господарських операціях , так як помер 12.07.2005 року згідно даних акту запису про смерть, а тому таке господарське зобов’язання згідно ч. 1. ст. 207 Господарського кодексу України (далі ГК України), на вимогу органу державної влади, може бути визнане недійсним.
Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України.
Сторони, відповідно до ст. 64. ГПК України, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відкрите акціонерне товариство „Тернопільбуд” в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд” проти позову заперечує, посилаючись на те, що податкова інспекція звернулася з позовом не в межах наданих їй повноважень Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не довела належними доказами, що виконані сторонами господарські зобов’язання порушують інтереси держави і суспільства, твердження позивача щодо порушення господарської компетенції підприємства вважає безпідставними, так як згідно ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником від УПП „Укртехмаш” схвалений підприємством, про що свідчить його виконання, яке підтверджується первинними документами.
Унітарне підприємство відзиву на позов не подало.
Справа розглядається за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75. ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:
- між Унітарним приватним підприємством „Укртехмаш” (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством „Тернопільбуд” в особі Будівельно –монтажного управління „Промбуд” (Покупець) укладено 01.11.2005р. договір купівлі –продажу № 50, відповідно до якого Продавець зобов’язався поставити пиломатеріали по ціні зазначеній в накладних на відпуск товару, а Покупець зобов’язався оплатити товар по факту його отримання.
Виконання сторонами зобов’язань підтверджується: накладними № 2811-02 від 28.11.2005р., № 1912-01 від 19.12.2005р., № 1101-01 від 11.01.2006р. на загальну суму 54831,27 грн. в т.ч. 9138,54 грн. ПДВ; податковими накладними № 2811-03 від 28.11.2005р., № 1912-01 від 19.12.2005р.та № 1101-01 від 11.01.2006р.; платіжними дорученнями № 11553 від 22.12.2005р., № 11163 від 30.11.2005р. та № 154 від 16.01.2006р.на зальну суму 54831,27 грн., в тому числі податок на додану вартість 9138,54 грн..
Факт виконання сторонами зобов’язань за договором, засвідчено також актом перевірки, № 13098/23-430/01268940від 13.07.2006р., оформленого за результатами виїзної позапланової документальної перевірки БМУ „Промбуд” з питань взаємовідносин з УПП „Укртехмаш” та ПП „Багро” за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р..
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому суд виходив із наступного:
- відповідно до ст. 173-175 ГК України від 16.01.2003 року, господарське зобов’язання, одним з видів якого є майново –господарське зобов’язання (цивільно –правове), виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України;
- згідно ст.11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобовязань є договори та інші правочини.
Правочином, згідно ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків до яких застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, при цьому такий правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Господарські зобов’язання, виникли між підприємством та товариством, на підставі договору № 50 від 01.11.2005р., який за своєю правовою природою згідно ст. 655 ЦК України є договором купівлі - продажу, відповідно до якого продавець передає у власність покупцю товар, а покупець приймає його і зобов’язується сплатити за нього певну грошову суму. Укладений між сторонами договір складається з господарських зобов’язань (правочинів) товариства та підприємства. Норми ЦК України та ГК України передбачають можливість визнання недійсним одного з господарських зобов’язань (правочину) сторони договору, при цьому не визнаючи недійсним договору в цілому.
Відповідно до ст. 15., 16. ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначеним даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов’язання) недійсним.
Правом захисту інтересів держави і суспільства наділені органи державної податкової служби згідно п. 10 ст. 11 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, та ст.ст. 207, 208 ГК України, відповідно до яких ними подаються позови про визнання недійсними угод (господарських зобов’язань, правочинів) та стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за такими угодами (зобов’язаннями). Слід зауважити, що норми ЦК України не містять такої санкції, як стягнення в доход держави коштів одержаних сторонами за угодами укладеними з метою суперечною інтересам держави, такі санкції встановлені в ч.1. ст. 208 ГК України та вищезазначеним Законом.
Отже, згідно зазначених нормативних актів, податкова інспекція наділена повноваженнями тільки на звернення з позовом у випадках, якщо господарське зобов’язання вчинено сторонами (стороною) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Випадків звернення податкової інспекції в інтересах юридичних чи фізичних осіб, норми чинного законодавства не передбачають.
При таких обставинах, звертаючись з позовом, про визнання недійсним господарського зобов’язання, яке вчинено від імені УПП „Укртехмаш” невідомою особою, тобто в інтересах юридичної особи, податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень, що суперечить ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, звертаючись з позовом, податкова інспекція не звернула увагу на те, що при визнанні недійсним господарського зобов’язання з підстав порушення однією з сторін зобов’язання господарської компетенції, наступають наслідки передбачені ч. 2 ст.208 ГК України, а саме кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, якщо інші наслідки не передбачені законом. Такі ж самі наслідки, передбачені ст. 216. ЦК України, що є підтвердженням того, що право на звернення з позовом про визнання недійсним господарського зобов’язання з вищезазначених підстав має сторона такого зобов’язання.
Що стосується сторін договору, то вони як на момент укладення договору та виконання зобов’язань, так і на момент розгляду спору перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій України, про що свідчать довідки Головного управління статистики в Тернопільській області; виконання зобов’язань підтверджуються первинними документами підписаними без застосування факсимільного відтворення підпису керівника підприємства; кошти перераховані на рахунок УПП „Укртехмаш”; сторони зобов’язання зареєстровані платниками ПДВ, про що свідчать дані Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web –сайті ДПА України (www.sta.gov.ua); належних доказів порушення інтересів підприємства та нанесення йому збитків чи моральної шкоди особою, яка діяла від імені підприємства, позивач не надав; не доведено фактів щодо того, що дана операція не знайшла свого підтвердження в податкових зобов’язаннях підприємства, яке подавало податкову звітність включно по січень 2006р.; згідно даних облікової картки платника податку УПП „Укртехмаш”, за останнім станом на січень 2006р. значиться переплата по ПДВ в сумі 1693,29 грн., по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1203,88 грн.; позивачем не наведеного жодного обґрунтування щодо вимог про визнання недійсним господарського зобов’язання виконаного товариством, господарська компетенція якого ним не оспорюється, як і не оспорюється невідповідність виконаного ним зобов’язання по оплаті одержаного товару нормам законодавства.
Відповідно до норм чинного законодавства, сам факт укладення чи виконання господарського зобов’язання особою, повноваження якої не встановлено, чи особою, яка діяла не в межах наданих їй повноважень, не тягне за собою наслідків передбачених ст.ст. 207, 208 ГК України, поки таке зобов’язання не оспорюється його стороною, іншою особою право якої воно порушує, або таку особу визнано винною у вчиненні таких дій. Згідно ст. 62 Конституції особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Так як, податкова інспекція не надала суду доказів, що підтверджують особу та її вину в порушені господарської компетенції УПП „Укртехмаш”, а тому позовні вимоги заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.
Доводи позивача, щодо того, що від УПП „Укртехмаш” діяла тільки одна особа Гнатюк М.Є., не є безперечним доказом, так як з дослідженої в судовому засіданні 27.10.2006р. постанови прокурора Підволочиського району від 09.06.2006 року (витребувана судом у справі № 7/158-2993 за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним господарського зобов’язання виконаного невідомою особою УПП „Укртехмаш” та прийнятого ТзОВ „Радема” з тих же підстав - порушення господарської компетенції) прокуратурою порушена кримінальна справа за фактом внесення службовими особами УПП „Укртехмаш” неправдивих відомостей до офіційних документів. Також, слід зазначити, що дані про смерть (17.07.2005р.) Гнатюка М.Є., жителя м. Скалат, Підволочиського району, були направлені 10.08.2005р. відділом реєстрації актів цивільного стану Підволочиського районного управління юстиції в державну податкову інспекцію в Підволочиському районі у відповідності до п. 3. 13. „Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні”, затверджені наказом Мінюсту України № 52/5 від 18.10.2000р, згідно якого органи реєстрації цивільного стану щомісяця надсилають податковим інспекціям інформацію про померлих громадян, шляхом надання повідомлення за формою встановленою в додатку 13 до Правил, для зняття з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів, із зазначенням ідентифікаційного коду, дати смерті, яке підписується відповідальною особою та керівником органу реєстрації актів громадянського стану. Інформація органів реєстрації актів цивільного стану щодо смерті фізичної особи, яка займалася підприємницькою діяльністю, згідно пп. 25.2.1. п. 25. „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість” затверджено наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. та пп. 7.1. п. 7., пп. 8.9. п. 8. „Інструкції про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПА України від 17.11.1998р. № 552 є підставою для внесення змін до облікових даних платників податків та прийняття рішення про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Даними облікової картки УПП „Укртехмаш” за період з жовтня 2005р. по січень 2006р. підтверджено, що підприємством вносилися платежі як по податку на прибуток (останній платіж за зазначений період в картці 510 грн. сплачені 16.01.2006р. платіжним дорученням №312) так і по податку на додану вартість (22 .12. 2005р. в сумі 1100 грн. платіжним дорученням №301), що свідчить про те, що підприємство займалося господарською діяльністю і з обліку платника податків знято не було. Також, не направлялася інспекцією інформація державному реєстратору у формі довідки 12-ОПП з прикладенням повідомлення органу реєстрації актів громадського стану про смерть Гнатюка М.Є., які могли бути підставою для внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності суб’єкта господарювання.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “6” грудня 2006 року, через місцевий господарський суд.
Суддя М.С. Стадник