Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/3056/13 Головуючий у 1 інстанції: Щербань Л.С.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів Коваленко А.І., Кочеткової І.В.,

При секретарі: Хомяк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Запорізької області в інтересах держави - в особі Державної інспекції сільського господарства України у Запорізькій області - на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Білогір'ївська сільська рада Оріхівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно .

Позивач зазначала, що являється троюрідною сестрою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_5 вона часто відвідувала її, допомагала матеріально, оскільки сестра хворіла та була прикута до ліжка. ОСОБА_5 проживала разом з чоловіком ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, якому вона також допомагала. Їх діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживають в м. Дніпропетровськ та не мали можливості часто відвідувати батьків. Сестра та її чоловік часто говорили, що складуть заповіт на земельні ділянки, що їм належали на її ім'я, але обставини та часті хвороби заважали скласти заповіт. Після смерті сестри та її чоловіка права на земельні ділянки, які вони бажали їй заповісти, ніхто не успадкував.

Діти померлих (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), які є спадкоємцями першої черги, до нотаріальної контори з заявою про прийняття або відмову від спадщини не зверталися через складний фінансовий стан та в зв'язку з віддаленим місцем проживання.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати за нею право власності на спадщину:

- на земельну частку (пай), належну ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ЗП № 0172760 від 12.03.1997 року, площею 8,11 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яка розташована на території Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області;

- на земельну частку (пай), належну ОСОБА_6 на підставі сертифікату серії ЗП № 0172756 від 12.03.1997 року площею 8,11 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яка розташована на території Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину - земельну частку (пай) належну ОСОБА_5 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0172760 від 12.03.1997 року, яка розташована на території Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області площею 8,11 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості). Сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №360 для подальшого виготовлення державного акту встановленого зразку на ім'я ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину - земельну частку (пай), належну ОСОБА_6 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай)

серії ЗП №0172756 від 12.03.1997 року, яка розташована на території Білогір'ївської сільської ради Оріхівського району Запорізької області площею 8,11 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі ( на місцевості). Сертифікат зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №357 для подальшого виготовлення державного акту встановленого зразку на ім'я ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням суду прокуратура Запорізької області подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та допустити поворот виконання рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд посилався на приписи статей 213, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1274 ЦК України, якими врегульовані питання щодо тлумачення змісту правочину, черговість спадкування за законом, підстави та умови прийняття або неприйняття спадщини, визначені строки для прийняття спадщини та встановлено право спадкоємця на відмову від прийняття спадщини.

При цьому суд виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 та вважав доведеним, що позивач є троюрідною сестрою померлої ОСОБА_5 Посилаючись на те, що спадкоємці першої черги (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) не зверталися до нотаріальної контори та відмовились від прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що вони фактично відмовились від прийняття спадщини, а відтак право на спадщину переходить до позивача.

Такий висновок суду першої інстанції є хибним та суперечить вимогам діючого законодавства. Не зважаючи на те, що спадкоємці першої черги (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) не зверталися до нотаріальної контори, як не зверталась до нотаріальної контори і позивач ОСОБА_2, яка вважає себе спадкоємцем іншої черги, суд першої інстанції фактично взяв на себе повноваження нотаріальної контори - щодо встановлення кола спадкоємців та встановлення права власності на спадкове майно.

Прокурор, діючи в інтересах держави - в особі Державної інспекції сільського господарства України у Запорізькій області - зазначає в апеляційній скарзі, що даним судовим рішенням порушуються права держави в зв'язку з недотриманням вимог земельного законодавства при набутті позивачем права власності на земельні ділянки (паї), які за життя належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що, по-перше, не доведено родинних стосунків позивача ОСОБА_2 з померлою ОСОБА_5, а по-друге, порушено встановлений законом порядок визнання права власності на спадкове нерухоме майно: зокрема, відсутність звернення до нотаріальної контори спадкоємців першої черги або іншої черги, відсутність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадщину.

Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

З матеріалів справи видно, що після смерті ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею проживав і фактично прийняв спадщину її чоловік - ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на обидві земельні частки (паї). Теперішнього часу спадщину в установленому законом порядку ніхто не прийняв. При цьому апелянт посилається на те, що інтереси держави полягають в здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель - в силу вимог статті 188 ЗК України та пункту а) частини 3 статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» згідно якого до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Основні доводи апеляційної скарги стосуються порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. Такі доводи знайшли підтвердження при апеляційному розгляді.

Зокрема, судом порушено вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, які визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не відповідає рішення суду і вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також суд має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції неправильно застосовані приписи статей - щодо підстав та умов здійснення відмови від прийняття спадщини. Так, статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (тобто, в строк у шість місяців з дня відкриття спадщини), а заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, а не до суду, як-то має місце в даній справі.

Згідно частини 2 статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Твердження позивача ОСОБА_2 щодо наявності споріднених стосунків з померлою ОСОБА_5 мають характер припущень, належними та допустимими доказами не підтверджені, проте, суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 4 статті 60 ЦПК України зазначає, що позивач є троюрідною сестрою ОСОБА_5

Проте, з матеріалів справи видно, що після смерті ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею проживав і фактично прийняв спадщину її чоловік - ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на обидві земельні частки (паї). Позивач ОСОБА_2 не вказує в позовній заяві, що вона знаходиться в родинних відносинах з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6

Суд першої інстанції також посилається на те, що до суду спадкоємці першої черги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали заяви, в яких підтверджують останню волю матері та батька про заповіт земельних ділянок на користь ОСОБА_2 та відмовляються від прийняття спадщини та вважає, що такі заяви є доказом того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими (а. с. 11, 14).

Проте, такого висновок суду першої інстанції суперечить вимогам статей 57 - 60 ЦПК України.

Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до вимог статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи видно, що заяви відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надруковані невідомо ким і де, на заявах є лише підписи начебто відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проте, ці підписи не завірені належним чином. Крім того, в судове засідання, як вбачається з журналу судового засідання, відповідачі не з'являлися. Зазначені заяви відповідачів невідомо яким чином були долучені до матеріалів справи, на заявах відсутні дата та вхідний номер реєстрації заяв в канцелярії суду, що свідчить про те, що такі докази одержано з порушенням порядку, встановленого законом (а. с. 11, 14).

Зі змісту цих заяв та змісту позовної заяви видно, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2, не зверталися до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини, тобто, обставини справи не можуть бути підтверджені вказаними заявами, оскільки за законом вимагається оформлення заяви про відмову від прийняття спадщини шляхом звернення до нотаріальної контори у шестимісячний строк після відкриття спадщини.

Таким чином, заяви відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не можуть бути належними та допустимими доказами в справі - в сенсі вимог статей 58, 59 ЦПК України.

Посилання позивача та відповідачів на наявність усного заповіту або останньої волі покійних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 взагалі суперечать нормам цивільного права і не можуть бути доказом в даній справі або підставою для задоволення позову.

Іншим порушенням норм процесуального права при вирішенні даного спору є те, що суд першої інстанції не витребував копію спадкової справи, або даних щодо її наявності чи відсутності, а лише зазначив в судовому рішенні, що зі слів позивача та відповідача вони не зверталися до нотаріальної контори. Проте, суд мав пересвідчитись, що інші можливі спадкоємці також не зверталися до нотаріальної контори.

Вимоги апеляційної скарги щодо повороту виконання оскаржуваного судового рішення шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 696608 , виданого на ім'я ОСОБА_2 та скасування реєстрації вказаного державного акту не можуть бути задоволені в зв'язку з тим, що у запропонований спосіб поворот виконання судового рішення є неможливим.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокуратури Запорізької області в інтересах держави - в особі Державної інспекції сільського господарства України у Запорізькій області - підлягає задоволенню частково - в частині скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області - в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України у Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення: ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: