ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2006 р. Справа № 40/404-06
вх. № 13348
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Хотенець П.В.
суддя Ільїн О.В.
суддя Білоусова Я.О.
при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - Шевченко Є.О., дов. від 11.11.2006 року відповідача - 1. не з*явився 2. Сивак А.Ю., дов. від 18.10.2006 року
розглянувши справу за позовом Зовнішньо-торгівельної фірми "Харків-Укрімпекс" Акціонерного товариства "Укрімпекс", м. Харків
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інжинірингова компанія", м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГОС"-СК", м. Харків
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29 червня 2006 року, а також зобов*язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні позивачем приміщеннями, розташованими за адресою: м.Харків, пл.Фейєрбаха, 10.
В якості обґрунтування поданої заяви позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам статтей 656, 657 Цивільного кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Позивач вважає, що нежитлові будівлі літ. Л-1, літ. М-1, продані за оспорюваним правочином, не належали на праві власності першому відповідачу, а другий відповідач порушив право позивача, оскільки своїми діями з встановлення замків, намагання встановлення заборів, власної охорони, створює йому та іншим особам перешкоди у доступі до відповідних приміщень.
В судовому засіданні 14 листопада 2006 року позивачем було подано додаткові пояснення до позову, в яких зазначено, що у першого відповідача не було права відчужувати майно, продане за спірним договором від 29 червня 2006 року, оскільки право власності на це майно належить позивачу на підставі договору № 5 від 15 липня 1994 року та реєстраційного посвідчення № 1117. За таких обставин позивач вважає, що договір від 29 червня 2006 року суперечить статті 658 Цивільного кодексу України та має бути визнаний недійсним.
Перший відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Другий відповідач надав суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечe', посилаючись на відсутність у позивача права звернення до суду з заявленими вимогами та невідповідність поданих ним доказів статтей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
У розгляді справи судом оголошувалася перерва до 16 листопада 2006 року.
В судовому засіданні 16 листопада 2006 року другим відповідачем надано доповнення до відзиву на позов, в яких він, з посиланням на судову практику, зазначає про помилкове обрання позивачем, який не є стороною оспорюваного правочину та вважає себе власником проданого майна, способу захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним угоди купівлі-продажу. Відповідач також заперечує доводи позивача про наявність у нього права власності на відповідне нерухоме майна. Крім того, відзив містить доводи стосовно невідповідності вимог позивача, які базуються на положеннях статті 391 Цивільного кодексу України, його доводами про вибуття нерухомого майна з володіння.
В ході судового розгляду оголошувалася перерва до 20 листопада 2006 року у звязку з необхідністю витребування у сторін додаткових документів, розгляд справи в судовому засіданні 20 листопада 2006 року був відкладений до 28 листопада 2006 року.
У розгляді справи судом оголошувалася перерва до 29 листопада 2006 року.
Позивачем було подано заяву про уточнення позову, згідно якої позов доповнено вимогою про визнання права власності та витребування нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, пл.Фейєрбаха, 10, з незаконного володіння другого відповідача. Ухвалою суду від 29 листопада 2006 року вказану заяву було повернуто на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні просить розгляд справи відкласти у зв*язку з необхідністю надання суду додаткових доказів, а саме Харківського БТІ на запит позивача щодо приміщень, які є предметом договору купівлі-продажу. Також представник позивача просить суд витребувати у відповідача додаткові докази, що мають, на його думку, суттєве значення для вирішення справи по суті.
Представник першого відповідача у судове засідання не з*явився. про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник другого відповідача у судовому засіданні просить у задоволенні клопотань позивача відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотань позивача щодо відкладення розгляду справи у зв*язку з необхідністю надання суду додаткових доказів, а саме Харківського БТІ на запит позивача щодо приміщень, які є предметом договору купівлі-продажу та щодо витребування у відповідача додаткових доказів, слід відмовити.
У судовому засіданні 04 грудня 2006 року було оголошено перерву до 05 грудня 2006 року до 9 годин 45 хвилин з метою виготовлення повного тексту судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та другого відповідача судом встановлено наступне.
На підставі договору № 1 про партнерство та співробітництво, договору № 5 про передачу будівель від 15 липня 1994 року, акту приймання-передачі від 19 серпня 1994 року, ДКП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” за позивачем були зареєстровані нежитлові будівлі літ. А-2, літ. Б, літ. В, які розташовані у м. Харкові, пл.Фейєрбаха, 10 (реєстраційне посвідчення № 1117 від 23 серпня 1994 року).
В подальшому, на підставі договору № 14060035-93-06/2 про сумісну діяльність від 16 березня 1993 року, доповнення до цього договору від 08 листопада 1994 року, договору № 10 від 04 січня 1994 року, договору № 5 та акту передачі від 08 грудня 1994 року, ДКП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” вказані нежитлові будівлі було зареєстровано за ВАТ “Укрімпекс” (реєстраційне посвідчення № 1117а від 12 грудня 1994 року).
В якості доказу наявності права користування загальною площею 1054, 1 кв.м. вказаних нежитлових будівель позивачем надано копію договору оренди від 21 грудня 1994 року, укладеного з ВАТ “Укрімпекс”.
На підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2005 року, акту приймання-передачі від 03 квітня 2006 року, рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2006 року у справі № 46/194-06, КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” право приватної власності на вказані нежитлові будівлі було зареєстровано за першим відповідачем (витяг №10959516 від 16 червня 2006 року). У звязку з уточненням при поточній інвентаризації змінено літеровку будівель з літ. Б-1 на літ. Л-1 та з літ. В-1 на літ. М-1 (примітка витягу від 16 червня 2006 року).
На підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 29 червня 2006 року КП “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” право приватної власності на вказані нежитлові будівлі (з урахуванням зміни літеровки з літ. Б-1 на літ. Л-1 та з літ. В-1 на літ. М-1) було зареєстровано за другим відповідачем (витяг №10959516 від 03 липня 2006 року).
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав суду доказів наявності у нього права власності або права володіння (користування) по відношенню до нежитлових будівель літ. А-2, літ. Л-1, літ. М-1 за адресою: м. Харків, пл. Фейєрбаха, 10, які б відповідали вимогам статтей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, з посиланням на статті 203, 215, 216, 658 Цивільного кодексу України, наполягає на визнанні спірного правочину недійсним, оскільки, на його думку, перший відповідач на час укладення такого договору не був власником відчужуваного нерухомого майна.
Відповідно до частини1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Згідно частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння або викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння чи вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Таким чином, законом встановлено особливі правові наслідки по відношенню до випадків укладення договорів купівлі-продажу, за якими продавець товару не є його власником.
З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного України.
Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для задоволення заявленого позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
ВИРІШИЛА:
у задоволенні клопотань позивача щодо відкладення розгляду справи узв*язку з необхідністю надання суду додаткових доказів, а саме Харківського БТІ на запит позивача щодо приміщень, які є предметом договору купівлі-продажу та щодо витребування у відповідача додаткових доказів, слід відмовити.
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті пунктом 5 ухвали господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2006 року у справі № 40/404-06 скасувати.
Головуючий суддя Хотенець П.В.
суддя Ільїн О.В.
суддя Білоусова Я.О.
Секретар судового засідання Дуброва Н.О.