ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2006 р. Справа № АС-40/375-06
вх. № 12526/4-40
Суддя господарського суду Харківської області Хотенець П.В.
за участю секретаря судового засідання Хорунжа Є.В.
представників сторін
позивача - Решетняк І.В., дов. № 36/36-519 від 18.07.2005 року
відповідача - Соколай О.А., дов. № 3 від 24.10.2006 року, Савченко Т.М., дов. № 5 від 20.11.2006 року, Соколай В.А., дов. № 4 від 20.11.2006 року
по справі за позовом Харківської митниці, м. Харків
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
про встановлення наявності та відсутність компетенції
ВСТАНОВИВ:
Харківська митниця звернулася до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом про встановлення відсутності компетенції Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як суб*єкта владних повноважень вимагати у Харківській митниці інформацію, яка не стосується експортно-імпортних операцій конкретних суб*єктів зовнішньоекономічної діяльності; про встановлення відсутності компетенції Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як суб*єкта владних повноважень розглядати заяви щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб*єкта господарювання та проводити розслідування за цими заявами, які за вимогами частини 1 статті 8 Закону України "Про зверенння громадян" є анонімними, такими, що не підлягають розгляду; про встановлення наявності компетенції Харківської митниці створювати зони митного контролю на територіях підприємств, визначати місця прибуття автотранспорту на територіях підприємств без проведення тендеру, про визнання, що дані дії Харківської митниці не є антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб*єктів господарювання, зловживанням монопольним становищем на ринку, неправомірною угодою між суб*єктами господарювання.
Представник позивача надав уточнення адміністративного позову, в якому просить визнати неправомірним розгляд Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб’єкта господарювання, у зв’язку з яким у Харківській митниці вимагалася інформація листом відповідача № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року та визнати неправомірним вимагання у Харківській митниці Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у листі № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року інформації про проведення тендерів при визначенні розміщення місць прибуття автотранспорту та при створенні зон митного контролю на територіях підприємств. Враховуючи, що згідно статті 51 Кодексу Адміністративного судочинства України позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні і у запереченнях на позов проти заявлених позовних вимог заперечують, вважають їх необгрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
26 вересня 2006 року до Харківської митниці надійшов лист Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 вересня 2006 року № 02-25/2-2386, в якому з посиланням на Закони України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист економічної конкуренції”, Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України відповідач вимагає надати йому інформацію, яка стосується діяльності суб’єктів господарювання в зоні діяльності Харківської митниці та компетенції Харківської митниці визначати зони митного контролю та місця прибуття автотранспорту на територіях підприємств без проведення тендерів, а також інформувати дане територіальне відділення Антимонопольного комітету України про перелік нормативно-правових актів з питань митної справи, які визначають порядок переміщення товарів через зону митного контролю, та про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Вимоги зазначеного листа Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині надання інформації про перелік нормативно-правових актів з питань митної справи, які визначають порядок переміщення товарів через зону митного контролю, та про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України задоволені позивачем на підставі статті 30, частини 1 статті 31 Митного кодексу України.
Виконання інших вимог листа відповідача від 25 вересня 2006 року позивач вважає неправомірним, оскільки змістом листа № 02-25/2-2386 причиною вказаних дій суб’єкта владних повноважень, який відповідає за цим позовом, є розгляд ним заяви щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб’єкта господарювання. Однак, як стало відомо Харківській митниці, розгляд вказаної заяви здійснюється Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в порушення вимог частини 1 статті 8 Закону України “Про звернення громадян”, відповідно до яких письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає, оскільки з цієї заяви неможливо встановити авторство її заявників.
Таким чином, у відповідача відсутні повноваження проводити розслідування за згаданою заявою щодо наявності порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб’єкта господарювання та вимагати у межах цього розслідування інформацію.
Статтею 36 Господарського кодексу України встановлена неправомірність розголошення відомостей, що є комерційною таємницею, до якої відносяться відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання. Відомості, які вимагаються відповідачем у листі № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року, стосуються підприємницької діяльності суб’єктів господарювання в зоні діяльності Харківської митниці, власності цих суб’єктів господарювання. Тому ці відомості можуть бути визнані суб’єктами господарювання комерційною таємницею, що передбачає можливість їх розголошення митницею, якій ці відомості стали відомі у зв’язку з виконанням її повноважень, лише за згодою названих суб’єктів.
Частиною 2 статті 308 Митного кодексу України, яка регламентує використання інформації, що надається митним органам, передбачено право відповідача отримувати від митних органів на підставі письмової вимоги інформацію щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у зв’язку із розслідуванням ним антиконкурентних узгоджених дій із зазначенням у цій вимозі підстав для її надання.
Позивач посилається на те, що письмова вимога Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації буде правомірною при наявності одночасно таких умов: вимога повинна стосуватися інформації з питань експортно-імпортних операцій; вимога повинна стосуватися конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; вимога повинна ґрунтуватися на правомірно розпочатому розслідуванні антиконкурентних узгоджених дій.
Письмова вимога відповідача, що міститься у листі № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року, жодній з цих умов не відповідає, оскільки інформація, що вимагається, не має безпосереднього відношення до експортно-імпортних операцій, не стосується конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, та розпочате розслідуванні антиконкурентних узгоджених дій суперечить положенням статті 8 Закону України “Про звернення громадян”.
У зв’язку з цим заявник даного позову вважає, що надання Харківською митницею згаданому територіальному органу у системі органів Антимонопольного комітету України інформації, яка стосується діяльності суб’єктів господарювання в зоні діяльності митниці, буде суперечити вимогам статті 36 Господарського кодексу України, частині 2 статті 308 Митного кодексу України. Встановлення цього факту призводить до висновку про відсутність компетенції Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як суб’єкта владних повноважень вимагати у Харківської митниці інформації, яка не стосується експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 31 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг є Антимонопольний комітет України, до функцій якого відноситься контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель. Згідно статті 1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” державна закупівля – придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з листа відповідача № 02-25/2-2386, ним на виконання контрольних функцій щодо дотримання законодавства про державні закупівлі вимагається інформація, яка стосується компетенції Харківської митниці визначати зони митного контролю та місця прибуття автотранспорту на територіях підприємств без проведення тендерів, тобто без додержання законодавчо визначеної процедури державної закупівлі.
Харківська митниця вважає, що дані дії відповідача оспорюють права митного органу здійснювати митну справу шляхом визначення зон митного контролю та місць прибуття автотранспорту без проведення торгів (тендерів) та потребують судового вирішення цього спору шляхом встановлення компетенції позивача у цьому питанні.
Так, Митний кодекс України та Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” є двома актами законодавства України, кожний з яких має призначення врегулювати окремі сфери суспільних відносин, які не мають прямого відношення один до одного. В аспекті питання, що розглядається, процедура встановлення зони митного контролю регламентується Митним кодексом України, процедура державних закупівель (тендеру) - Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Тому поширювати на норми митного законодавства України, які регламентують місця розташування зон митного контролю, порядок їх створення, режим зон митного контролю, положення законодавства України про державні закупівлі правових підстав немає. Тим паче, що згідно з пунктом 8 статті 1 Митного кодексу України зона митного контролю – місце, визначене митними органами на митній території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури, тобто правова категорія, яка ніякого відношення до об’єктів державних закупівель (товарів, робіт і послуг) немає, так як не може бути предметом купівлі-продажу або іншого придбання у власність митними органами.
Стаття 48 Митного кодексу України, та наказ Державної митної служби України № 1136 від 21 листопада 2005 року “Про місця прибуття автотранспорту”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 09 грудня 2005 року за № 1474/11754, визначають право митних органів створювати зони митного контролю та визначати місця прибуття автотранспорту на територіях підприємств.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, суд вважає, що витрати по судовому збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 41, 42, 51, 87, 110, 111, 117, 123-127, 130, частини 1 статті 158, статтями 160, 161, 162 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Встановити відсутність компетенції Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як суб’єкта владних повноважень вимагати у Харківській митниці інформацію, яка не стосується експортно-імпортних операцій конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Встановити відсутність компетенції Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як суб’єкта владних повноважень розглядати заяви щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб’єкта господарювання та проводити розслідування за цими заявами, які за вимогами частини 1 статті 8 Закону України “Про звернення громадян” є анонімними, такими, що не підлягають розгляду.
Встановити наявність компетенції Харківської митниці створювати зони митного контролю на територіях підприємств, визначати місця прибуття автотранспорту на територіях підприємств без проведення тендеру. Визнати, що дані дії Харківської митниці не є антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб’єктів господарювання, зловживанням монопольним становищем на ринку, неправомірною угодою між суб’єктами господарювання.
Визнати неправомірним розгляд Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо іншого суб’єкта господарювання, у зв’язку з яким у Харківській митниці вимагалася інформація листом відповідача № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року.
Визнати неправомірним вимагання у Харківській митниці Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у листі № 02-25/2-2386 від 25 вересня 2006 року інформації про проведення тендерів при визначенні розміщення місць прибуття автотранспорту та при створенні зон митного контролю на територіях підприємств.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову вжиті ухвалою господарського суду від 06 жовтня 2006 року.
Сторони а також інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив про їхні права, свободи, інтереси чи обов*язки мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження поставнови через суд першої інстанції спочатку подається заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляціної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Хотенець П.В.
Помічник судді Кобиченко Н.М.