УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 9104/37812/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Гудим Л.Я.,

суддів Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Нововолинської міської ради, треті особи: Відділ Держкомзему у місті Нововолинську Волинської області, Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство "Технічне бюро кадастру" про визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

06 липня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Нововолинської міської ради про визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 20 березня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до головного архітектора м. Нововолинська з приводу надання ділянки під забудову, на що їй було повідомлено що для цього необхідно звернутись до Нововолинської міської ради із заявою. Після чого було зроблено геодезичну зйомку земельної ділянки в районі вулиць Волинська-Гірняцька та із ЗАТ НВП «Технічне бюро кадастру» 03 квітня 2007 року було укладено договір на розробку та виготовлення проекту відведення земельної ділянки у вищевказаному районі, за що нею було сплачено 3549,10 грн. Протягом 2007 року питання про виділення земельної ділянки Нововолинською міською радою не розглядалось, і лише 26 березня 2008 року відповідачем було прийнято рішення, яким у виділенні земельної ділянки під забудову було відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що вказана земельна ділянка генеральним планом забудови міста передбачена для будівництва технічних споруд, а саме електропідстанції. Вважають що вказане рішення було прийнято формально, оскільки вказані в ньому підстави про відмову у наданні земельної ділянки не відповідають дійсності. Тому просять визнати дії Нововолинської міської ради щодо не надання ОСОБА_1, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в м. Нововолинську, район вулиць Гірняцька-Волинська, неправомірними. Стягнути з Нововолинської міської ради в користь ОСОБА_1, матеріальну шкоду в розмірі сплаченої вартості робіт по виконанню топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки в м. Нововолинську, район вулиць Гірняцька-Волинська на суму 3549,10 грн. Стягнути з Нововолинської міської ради в користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Стягнути з Нововолинської міської ради судові витрати.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2010 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що суд першої інстанції приймаючи дане рішення неправильно оцінив досліджені в ході судового засідання докази як письмові, так і показання свідків, дана оцінка не ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному їх дослідженні, а тому суд прийшов до передчасного та помилкового рішення про не доведеність позивачами неправомірної бездіяльності відповідача і як наслідок понесення матеріальної та моральної шкоди. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь-судді доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, а саме з копій заяв від 05 березня 2007 року, від 18 лютого 2008 року (а.с.157) вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до Нововолинської міської ради в інтересах ОСОБА_1 по питанню виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та повернення 3549,10 грн., а 02 липня 2007 року ОСОБА_1 звертався до Нововолинської міської ради по питанню виділення земельної ділянки, що також підтверджується копіями карток обліку особистого прийому громадян.

Відповідно до протоколів сесії Нововолинської міської ради від 26 березня 2008 року, 15 жовтня 2008 року, 25 березня 2009 року, ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд у зв'язку з тим, що генеральним планом міста земельна ділянка в районі вул. Гірняцька-Волинська в м. Новововолинську передбачена для будівництва технічних споруд (електропідстанції).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_1 рішення Нововолинської міської ради від 26 березня 2008 року, 26 жовтня 2008 року, 25 березня 2009 року про відмову у виділенні земельної ділянки під забудову в районі вулиць Волинська-Гірняцька в м. Нововолинську не оскаржували, інші рішення по даному питанню на сесії Нововолинської міської ради не приймалися, а тому і підстав для визнання дій відповідача неправомірними суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції вказані висновки суду першої інстанції вважає правильними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч.1 ст.84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради проводиться вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою.

Згідно витягу з протоколу сесії міської ради від 26 березня 2008 року земельна ділянка в районі вул. Гірняцька-Волинська передбачена генеральним планом міста для будівництва технічних споруд.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відмова відповідача у наданні земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для повернення коштів в сумі 3549,10 грн., за виконання топографо-геодезичної зйомки, оскільки відмова у наданні земельної ділянки є правомірна, від так кошти поверненню не підлягають, також згідно копій повідомлень відділу Держкомзему у м. Нововолинську, відділу містобудування та архітектури Нововолинської міської ради, прокуратури м. Нововолинська, прокуратури Волинської області, Головного управління містобудування вбачається, що позивачам неодноразово надавались роз'яснення з приводу виділення земельної ділянки. Крім того, укладення договору на виконання топографо-геодезичної зйомки не обумовлюється наявністю рішення суб'єкта владних повноважень.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п.3 ч.2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак в чому полягає моральна шкода і за якими критеріями вона була оцінена та визначена в грошовому розмірі позивач не обґрунтував.

Відтак, оскільки жодне рішення Нововолинської міської ради по відношенню до ОСОБА_2 не приймалися підстав для стягнення моральної шкоди не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2010 року по справі № 2а-391/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.О.Большакова

Н.М. Судова-Хомюк