РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 5004/407/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Миханюк М.В. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від заявника - не з'явився

Від боржника - не з'явився

Від кредиторів - не з'явились

Від розпорядника майна - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги кредиторів Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на ухвалу господарського суду Волинської області від 05.08.13 р. у справі №5004/407/12 (суддя Войціховський Віталій Антонович)

за заявою управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05 серпня 2013 року у справі №5004/407/12 - визнано та включено до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" (м. Ковель, вул. Театральна, 37а, код ЄДРПОУ 30739485) кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на суму 15 706 763 грн. 57 коп. - першої черги, 1 113 грн. - першої черги, 5 096 950 грн. 98 коп. - четвертої черги, 734 253 грн. 31 коп. - шостої черги.

В задоволенні заяви фізичної особи Богдан Надії Олексіївни про визнання грошових вимог до боржника відмовлено.

Зобов'язано розпорядника майна Рабана М.Т. у відповідності до ухвали суду внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", а також вжити заходів, передбачених ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спрямованих на проведення зборів кредиторів та утворення комітету кредиторів ТзОВ "Ковельрембуд", визначення подальшої судової процедури банкрутства товариства.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Кредитор - Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині затвердження грошових вимог скасувати. Прийняти нове рішення, яким визнати та внести до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Ковельрембуд" грошові вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" в розмірі: 26 052 886,97 грн., а саме: до вимог першої черги - 20 803 714, 55 грн. заборгованість за кредитом та процентами; до вимог першої черги - 1 113,00 грн. судові витрати; до вимог шостої черги - 5 248 059,42 грн. штрафних санкцій.

Апелянт Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" вважає, що оскаржувана ухвала в частині визнання черговості його грошових вимог та суми штрафних санкцій постановлена з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що до загальної суми заборгованості Боржника перед Кредитором станом на 04.04.2012 року, віднесено, заборгованість Боржника перед Кредитором за кредитним договором №08/01/07-КЛТ від 04.01.2007 року (надалі-Кредитний договір-1) в розмірі 19 566 477,12 гривень, в тому числі 16 122 600,83 гривень заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту та відсотки).

Зазначає, що в забезпечення виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором 1, між сторонами було укладено: іпотечний договір №08/01/101/07-КЛТ від 04.01.2007 року, іпотечний договір №08/01/102/07-КЛТ від 04.01.2007 року та договір застави №08/01/301/07-КЛТ від 04.01.2007 року, з загальною вартістю заставного майна в сумі 11 025 649,85 гривень.

Посилається на те, що відповідно до ч.6 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. і Згідно п. 1,ч. 1 ст. 31 Закону, у першу чергу задовольняються вимоги забезпечені заставою.

Скаржник припускає той факт, що вважаючи, що вимоги Кредитора за Кредитним договором 1 забезпечені заставою лише в межах вартості заставного майна, суд першої інстанції визнав їх в розмірі 11 025 649,85 гривень та відніс їх до першої черги задоволення, іншу частину в розмірі 5 096 950,98 грн., до четвертої черги. Вважає, що такий висновок не відповідає вимогам закону.

Своє припущення апелянт обгрунтовує тим, що згідно ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Тобто, продаж майна (звернення на нього стягнення) здійснюється у ліквідаційній процедурі, після його оцінки.

Зазначає, що до моменту реалізації майна неможливо остаточно встановити, яка саме сума буде виручена від реалізації цього майна та в якому розмірі будуть погашені вимоги Кредитора, які забезпечені заставою.

Апелянт вважає, що висновок місцевого господарського суду про віднесення частини заборгованість Боржника забезпеченою заставою, до першої черги, а іншої її частини, що не покрита вартістю предмета застави, до четвертої черги, не відповідає вимогам закону та грунтується на припущенні.

Крім того скаржник обгрунтовує свою апеляційну скаргу в частині штрафних санкцій тим, що заборгованість Боржника перед Кредитором в частині штрафних санкцій (пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів), виникла з Кредитного договору 1 в сумі 3 443 876,29 гривень, за період з 04.01.2007р. по 04.04.2012р. та кредитного договору № 08/05/08-КЛТ від 23.04.2008 року (надалі-Кредитний договір-2) в сумі 1 508 413, 81 гривень за період з 01.01.2010р. по 04.04.2012р.

Зазначає, що задовольняючи вимоги Кредитора в частині зарахування штрафних санкцій за Кредитними договорами 1, 2, суд першої інстанції виходив з припису ч.6 ст.232 ГК України: - "нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано".

Вважає, що даний висновок суду зроблений без належного з'ясування прав та обов'язків сторін за кредитними договорами.

Зокрема посилається на те, що п. 3.4.6. Кредитного договору-1 та п. 3.4.9. Кредитного договору-2 встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, комісіями, сплатити Кредитору пеню за кожен день прострочи в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості.

Згідно п. 5.1. Кредитного договору-1 та Кредитного договору-2, кредитний договір дії до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісії, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

Тобто, Кредитним договором 1 та 2 встановлювався період нарахування штрафних санкцій та обмежувався подією (п. 5.1.) - повним виконанням зобов'язань Боржником.

Таким чином, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, період нарахування штрафних санкцій не підлягає обмеженню у шість місяців, а діє до дати порушення страви про банкрутство Боржника (ч.1 ст.14 Закону), тобто до 04.04.2012 року.

Крім того зазначає, що застосовуючи норми ч. 6 ст. 232 ГК України, суд першої інстанції необгрунтовано обрав період нарахування пені за прострочу сплати тіла кредиту та процентів за Кредитним договором 1 з 26.01.2010 р. по 26.07.2010р.

Своє твердження щодо необгрунтованості суду, скаржник доводить тим, що відповідно до умов Кредитного договору 1, зобов'язання Боржника по сплаті тіла кредиту та процентів мали бути виконані і після 26.07.2010 року. А отже, пеня що нараховувалася за прострочення виконання Боржником цих зобов'язань на протязі 6-ти місячного періоду встановленого п. 6 ст. 232 ГК України, не визнана грошовим зобов'язанням Боржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2013 року.

Також не погоджуючись із даною ухвалою місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить пункт 1 ухвали господарського суду Волинської області від 05.08.2013 року у справі №5004/407/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" у сумі 11 025 649, 85 грн. - черговість задоволення вимог - перша (забезпечені заставою); 9 318 133, 97 грн. - черговість задоволення вимог - четверта; 734 253, 31 грн. - черговість задоволення вимог - шоста; 1113, 00 грн. - черговість задоволення вимог - перша.

Скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» вважає, що ухвала в частині визнання кредиторами боржника ПАТ «Кредитпромбанк» постановлена необгрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак є такою, що підлягає скасуванню.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що заявлена Кредитором заборгованість виникла на підставі зобов'язань по кредитному договору №08/01/07-КЛТ від 04.01.2007 року (далі кредитний договір №1), кредитному договору №08/01/08-КЛТ від 23.04.2008 року (далі - кредитний договір №2) та генерального договору на забудову № ФБ11.0202/08 (далі - договір на забудову).

Повернення кредиту забезпечено договорами застави, зокрема кредитний договір №08 05 - 08 КЛТ від 23.04.2008 року з додатковими угодами до нього: 3 999 407,60 грн. - заборгованість по сплаті тіла кредиту, 221 775,39 заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а всього 4 221 182,99 грн.

Зазначає, що господарський суд Волинської області включаючи 4 221 182,99 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів дійшов до висновку, що дана сума згідно іпотечного договору №08/05/103/08-КТЛ від 23.04.2008 року повністю забезпечена заставою.

Вказує на те, що відповідно умов іпотечного договору №08/05/103/08-КЛТ від 23.04.2008 року визначено, що предметом іпотеки є майнові права на об'єкт будівництва, який буде побудований в майбутньому і знаходиться за адресою: Волинська область, місто Ковель, вулиця 40 років Перемоги.

Згідно з проектом, об'єкт будівництва містить характеристики визначені іпотечним договором, зокрема п. 11 визначено, що термін введення в експлуатацію об'єкту будівництва є 30 червня 2010 року.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив на якій стадії на сьогоднішній день відбувається будівництво об'єкту, можливо даний житловий будинок зданий в експлуатацію, зважаючи на ту обставину, що згідно іпотечного договору термін введення в експлуатацію об'єкту будівництва є 30.06.2010 року.

Вказує на те, що договорами, що забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ «Ковельрембуд» є іпотечний договір №08/01/101/07-КЛТ від 04.01.2007 року та іпотечний договір №08/01/102/07-КЛТ від 04.01.2007 року, договором застави №08/01/301/07-КЛТ від 04.01.2007 року, відтак сума заборгованість згідно кредитної угоди №08/01/07КЛТ від 04.01.2007 року в розмірі 11 025 649, 85 гривень покривається заставою.

Посилається на те, що відповідно до ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

За приписами ч. 6 ст.14 Закону України про банкрутство розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутністю, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави.

Відповідно до пункту а) ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою.

Чинним законодавством про банкрутство передбачено обов'язок суду на стадії попереднього судового засідання встановити фактичну наявність забезпеченого заставою майна боржника для задоволення вимог кредиторів в першу чергу як таких, що забезпечені заставою. За відсутністю заставного майна, вимоги кредиторів задовольняються у четверту чергу, що підтверджує системний аналіз приписів ч.9 ст.11 та параграфа 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство (Постанова Вищого господарського суду України від 11.10.2006 року у справі №2-26/11384-2005(2-26/2866-2006).

Зазначає те, що стосується вимог забезпечених заставою майнових прав, то вони включають до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Вважає, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не перевірив вказані обставини, а включив всю основну заборгованість до першої черги реєстру вимог кредитора, що порушило права інших кредиторів у справі про банкрутство ТзОВ «Ковельрембуд», зокрема кредиторів з вимогами, які відносяться до інших черг реєстру вимог кредиторів.

Свої доводи обгрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 1.2 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника.

Однак віднесення заявлених ПАТ «Кредитпромбанк» вимог до першої черги реєстру вимог кредиторів є порушенням прав кредиторів вимоги яких віднесені до інших черг з огляду на наступне.

Грошові вимоги ПАТ «Кредитромбанк» підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Віднесення вимог в сумі 4 221 182,99 гривень ПАТ «Кредитпромбанк» до першої черги реєстру вимог кредиторів має наслідком і їх погашення у першу чергу, що вносить дисбаланс у розподіл майнової (конкурсної) маси боржника

За таких умов, у випадку недостатності майна боржника вимоги кредиторів інших черг, зокрема вимог ТзОВ «Завод будівельних конструкцій», задоволені не будуть, або будуть задоволені не в повному обсязі.

Відповідно до п.2.6 рекомендацій Президії ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04.06.2004 року № 04-5/1193 у вирішенні питання щодо можливості оскарження ухвал, що виносяться при розгляді справ про банкрутство, апеляційним господарським судам слід враховувати наступне. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Під час провадження у справі про банкрутство господарським судом виносяться не тільки ухвали, які спрямовані на забезпечення судового процесу (наприклад, про призначення судового засідання, відкладення розгляду справи, витребування необхідних документів від сторін та учасників провадження тощо) але й ухвали, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, затвердження змін до плану санації, відмова у призначенні розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відсторонення керівника тощо).

Сама лише відсутність у Законі та ГПК України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників провадження та введення тих чи інших процедур банкрутства, не може бути підставою для повернення чи відмови у прийнятті апеляційних та касаційних скарг, які оформлені відповідно до вимог господарського процесуального законодавства, при відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження.

Таким чином, учасник провадження у справі про банкрутство наділений правом оскаржити ухвали господарського суду, які визначають майнові права та обов'язки сторін, інших учасників провадження у справі про банкрутство (ухвали про визнання чи відхилення кредиторських вимог, тощо).

Вказана правова позиція підтверджена постановою ВГСУ від 13.12.2006 року у справі №6/112-06 та постановою ВГСУ від 27.05.2009 року по справі № 23/288-6.

Вважає, що ухвала місцевого господарського суду від 05.08.2013 року в частині визначення черговості задоволення грошових вимог ПАТ «Кредитпромбанк» є незаконною.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" було прийнято до провадження для спільного розгляду із апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2013 року.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представники сторін не з'явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового засідання. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без їх участі.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.04.2012р. за заявою управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі було порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2013р., залишеною без змін у відповідності до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р., було затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Ковельрембуд", в тому числі:

- вимоги Ковельського міськрайонного центру зайнятості на суму 11 953,36 грн. другої черги; 173,52 грн. шостої черги;

- вимоги Ковельської районної виконавчої дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 1 176,08 грн. другої черги;

- вимоги публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Нововолинської філії ПАТ "Волиньобленерго" на суму 3842,69 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі на суму 765 147,03 грн. другої черги, 29,31 грн. шостої черги;

- вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Теплолюкс" на суму 934 504,88 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Євробуд" на суму 218 840,63 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги фізичної особи Качалая Володимира Никоновича на суму 150 000 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги приватного підприємства "Захід" на суму 2 125 061,93 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на суму 1 167 236,37 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги фізичної особи Антонової Ольги Володимирівни на суму 211 640,50 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на суму 534 914,37 грн. третьої черги, 45 316,43 грн. шостої черги;

- вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції на суму 17 581 340,02 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ковелі Волинської області на суму 21 909,38 грн. другої черги, 1210,44 грн. шостої черги;

- вимоги фізичної особи Богдан Надії Олексіївни на суму 50 214 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд" на суму 765 041,36 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на суму 20 803 714,55 грн. першої черги, 1113 грн. першої черги, 2 637 138,07 грн. шостої черги;

- вимоги фізичної особи Бойко Ірини Володимирівни на суму 278 298 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги фізичної особи Бойко Ганни Володимирівни на суму 278 048 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги фізичної особи Грицая Віктора Євгенійовича на суму 337 726,68 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги;

- вимоги фізичної особи Стадніцького Олександра Петровича на суму 280 980 грн. четвертої черги, 1113 грн. першої черги.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2013р. та ухвалу господарського суду від 21.02.2013р. щодо розгляду кредиторських вимог фізичної особи Богдан Н.О. та ПАТ "Кредитпромбанк" було скасовано з направленням справи в цих частинах на розгляд до господарського суду Волинської області.

01 липня 2013 року матеріали справи №5004/715/11 були повернуті до господарського суду із Вищого господарського суду України.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.07.2013р. розгляд заяв фізичної особи Богдан Н.О. та ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання грошових вимог до боржника було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд розглянувши заяви про визнання грошових вимог до боржника фізичної особи Богдан Н.О. та ПАТ "Кредитпромбанк", дійшов до висновку про безпідставність заявлених кредитором - фізичною особою Богдан Н.О. вимог та необхідність відмови у їх задоволенні, а також до висновку про часткову підставність вимог ПАТ "Кредитпромбанк".

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на загальну суму 26 052 886,97 грн. з врахуванням 1113 грн. понесених судових витрат випливають із невиконання боржником умов:

- кредитної угоди №08/01/07КЛТ від 04.01.2007р. з додатковими угодами до неї, іпотечного договору №08/01/і01/07-КЛТ від 04.01.2007р. та іпотечного договору №08/01/і02/07-КЛТ від 04.01.2007р., договору застави №08/01/З01/07-КЛТ від 04.01.2007р. (том 6 а.с. 14-53);

- кредитного договору №08/05/08-КЛТ від 23.04.2008р. з додатковими угодами до нього та іпотечного договору №08/05/і03/08-КЛТ від 23.04.2008р. до нього (том 6 а.с. 67-89);

- генерального договору на забудову №ФБ11.0202/08 від 23.04.2008р. та іпотечного договору №ІП11.0202/08 від 23.04.2008р. (том 6 а.с. 113-129).

Згідно з долученими до заяви кредитора первинними банківськими документами та іншими матеріалами, станом на 04.04.2012р. (дата порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд") заборгованість боржника перед ПАТ "Кредитпромбанк" (без врахування штрафних санкцій) становить:

- згідно кредитної угоди №08/01/07КЛТ від 04.01.2007р. з додатковими угодами до неї: 13 637 979,23 грн. заборгованості по сплаті тіла кредиту, 2 484 621,60 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а всього 16 122 600 грн. 83 коп.

При цьому, згідно з іпотечним договором №08/01/і01/07-КЛТ від 04.01.2007р. та іпотечним договором №08/01/102/07-КЛТ від 04.01.2007р., договором застави №08/01/301/07-КЛТ від 04.01.2007р. загальна вартість заставного майна, а відтак і заборгованість згідно зазначеної кредитної угоди, яка покривається заставою становить 11 025 649 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18.01.2013р. включно, в першу чергу задовольняються, зокрема, вимоги, забезпечені заставою.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає правильним висновок місцевого господарського суд в тому, що за кредитною угодою №08/01/07КЛТ від 04.01.2007р. з додатковими угодами до неї заборгованість боржника перед банком, яка підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в першу чергу задоволення становить 11 025 649 грн. 85 коп. (сума, яка забезпечена заставою). Заборгованість в сумі 5 096 950 грн. 98 коп. (16 122 600 грн. 83 коп. - 11 025 649 грн. 85 коп.) підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення, як вимоги не забезпечені заставою.

- згідно кредитного договору №08/05/08-КЛТ від 23.04.2008р. з додатковими угодами до нього: 3 999 407,60 грн. заборгованості по сплаті тіла кредиту, 221 775,39 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а всього 4 221 182 грн. 99 коп.

При цьому, між сторонами в забезпечення зобов'язань по зазначеному кредитному договору укладено іпотечний договір №08/05/103/08-КЛТ від 23.04.2008р., загальна вартість заставного майна відповідно до якого становить 29 576 932 грн. 00 коп.

Таким чином, іпотечний договір повністю забезпечує заставою заборгованість боржника перед банком за кредитним договором №08/05/08-КЛТ від 23.04.2008р. з додатковими угодами до нього. Тому сума основної заборгованості за цим договором в розмірі 4 221 182 грн. 99 коп. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.

- згідно генерального договору на забудову №ФБ11.0202/08 від 23.04.2008р.: 459 930,73 грн. основної заборгованості

При цьому, між сторонами в забезпечення зобов'язань по зазначеному генеральному договору на забудову укладено іпотечний договір №ІП11.0202/08 від 23.04.2008 року, заставна вартість майна відповідно до якого становить 29 576 932 грн.

Тому сума основної заборгованості за цим договором в розмірі 459 930,73 грн. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення.

Також судова колегія апеляційної інстанції вважає, що вимоги публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" на суму 1113 грн. понесених судових витрат правильно були включені судом першої інстанції до першої черги вимог кредиторів.

Щодо нарахованих кредитором боржнику штрафних санкцій, то з врахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України, постанови Вищого господарського суду України від 20.06.2013р. у даній справі, місцевий господарський суд вірно встановив, що включенню до реєстру вимог кредиторів до шостої черги задоволення підлягають наступні суми:

- згідно кредитної угоди №08/01/07КЛТ від 04.01.2007р. з додатковими угодами до неї: 310 277 грн. 27 коп. - пеня, нарахована на основну суму заборгованості за кредитом за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. (шість місяців); 60 982 грн. 53 коп. - пеня, нарахована по процентам за кредитним договором за період з 26.01.2010р. по 26.07.2010р. (шість місяців).

- згідно кредитного договору №08/05/08-КЛТ від 23.04.2008р. з додатковими угодами до нього: 63 964 грн. 08 коп. - пеня, нарахована на основну суму заборгованості за кредитом за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. (шість місяців); 3 260 грн. 11 коп. - пеня, нарахована по процентам за кредитним договором за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. (шість місяців).

- згідно генерального договору на забудову №ФБ11.0202/08 від 23.04.2008р.: 295 769 грн. 32 коп. штрафних санкцій у розмірі 1,0% від кошторисної вартості об'єкту будівництва (зазначений розмір пені не заперечується та визнається боржником в повному об'ємі).

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи скаржників викладені у апеляційних скаргах є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи Богдан Надії Олексіївни про визнання грошових вимог до боржника. Вказана особа не зверталась з апеляційною скаргою до суду.

Однак судова колегія прийшла до висновку про правомірність відмови в задоволенні заяви про визнання грошових вимог судом першої інстанції з наступних підстав:

Заборгованість ТзОВ "Ковельрембуд" перед фізичною особою Богдан Н.О. виникає із невиконання боржником умов договору про пайову участь в будівництві житла №5/1 від 20.11.2007р. в частині коригування у розрахунках по відношенню до загальної площі (том 5 а.с. 109-111).

Як встановлено судом першої інстанції, Забудовником (ТзОВ "Ковельрембуд") фактично було збудовано та передано Пайовику (фізичній особі Богдан Н.О.) житло площею 63,7 кв.м., що на 2,22 кв.м. менше, ніж передбачалось угодою (п. 1.1).

Проте, фізичною особою Богдан Н.О. здійснено оплату квартири з розрахунку зазначеної в п. 1.1. договору від 20.11.2007р площі житла на загальну суму 273 164 грн.

Таким чином, у боржника перед фізичною особою Богдан Н. О. виникла заборгованість.

Пунктом 3.8 договору про пайову участь в будівництві житла №5/1 від 20.11.2007р. сторони узгодили, що по завершенню будівництва проводиться коригування у розрахунках по відношенню до загальної площі житла. Порядок та строки такого коригування договором не передбачено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2012 року фізична особо Богдан Н.О. у визначеному законодавством порядку направила на адресу ТзОВ "Ковельрембуд" письмову вимогу про повернення надміру сплачених коштів згідно договору від 20.11.2007р. №5/1, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (том 5 а.с. 131-131а).

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Ковельрембуд" винесена господарським судом Волинської області 04.04.2012р.

Враховуючи викладене, у боржника обов'язок сплатити заборгованість перед фізичною особою Богдан Н.О. виник після порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 1, п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 18.01.2013р. включно, положення котрого застосовуються судом при розгляді даної справи, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи місцевий господарський суд розглядав реєстр вимог кредиторів до якого відповідно включаються вимоги конкурсних кредиторів.

Судова колегія вважає, що господарський суд правильно встановив те, що вимоги фізичної особи Богдан Н.О., є поточними, тобто такими, які виникли після порушення судом провадження у справі про банкрутство товариства "Ковельрембуд".

Відповідно до приписів ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредиторські вимоги можуть пред'являтися виключно в межах ліквідаційної процедури, тобто після визнання боржника банкрутом.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що вимоги фізичної особи Богдан Н.О. розгляду в межах процедури розпорядження майном та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника не підлягають.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2013 року по справі №5004/407/12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 05 серпня 2013 року по справі №5004/407/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5004/407/12 повернути до господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І. Ю.