АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/5937/13 Головуючий 1-ї інстанції - Колодяжна І.М.
Справа № 641/5814/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: договірні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 29» серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності,-
ВСТАНОВИЛА:
04 червня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра - ОСОБА_4. Померлою під час життя заповіт складено не було, спадкоємці першої черги відсутні. Зважаючи на вказане позивач є спадкоємцем другої черги за законом.
ОСОБА_1 було подано до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33859651 від 24 квітня 2013 року.
Після смерті ОСОБА_4 позивачу стало відомо, що 04 липня 2009 року між померлою та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим номером 1-1409 та зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - договір довічного утримання). Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира), а ОСОБА_3 зобов'язується довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи її харчуванням, одягом та необхідною допомогою.
Позивач зазначає, що на час укладення та реєстрації договору довічного утримання квартира належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу «Металіст» міста Харкова від 12 жовтня 2009 року № 2-48, зареєстрованої в ДКП Харківського міського бюро технічної інвентаризації 07 грудня 1995 року за реєстровим № 59326. Додатком 2 до Наказу Міністерства Юстиції України № 7/7 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» встановлено перелік правовстановлюючих документів на підставі яких здійснюється реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позивач посилається на те, що вищезазначена довідка житлово-будівельного кооперативу «Металіст» міста Харкова від 12 жовтня 2009 року на час укладення договору довічного утримання не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, у зв'язку з чим державним нотаріусом посвідчено вказаний договір без надання документів, що підтверджують право власності на квартиру. Позивач вважає вказаний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України та таким, що посвідчений державним нотаріусом з порушенням ч.2 ст. 54, ч.1 ст. 55 ЗУ «Про нотаріат».
Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір довічного утримання та визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням, представником ОСОБА_1- ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вказує, що доводам позивача не надано належної оцінки.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали.
ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_7 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
29 серпня 2013 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що між нею та померлою ОСОБА_4 було укладено вищезазначений договір довічного утримання, умови якого стосовно утримання ОСОБА_4, забезпечення її харчуванням, одягом та необхідною допомогою, нею були виконані належним чином та у повному обсязі. За життя ОСОБА_4 вказаний договір розірвано не було. Також вказала, що не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи посилання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі стосовно того, що довідка житлово-будівельного кооперативу «Металіст» міста Харкова від 12 жовтня 2009 року на час укладення договору довічного утримання не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно на підставі якого здійснюється реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, оскільки не визначена в Додатку 2 до Наказу Міністерства Юстиції України № 7/7 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно». Так, позивач помилково посилається на те, що довідку житлово-будівельного кооперативу «Металіст» міста Харкова було видано 12 жовтня 2009 року, оскільки вказану довідку насправді видано 12 жовтня 1995 року, що підтверджується матеріалами справи. Зважаючи на зазначене, регулювання правовідносин щодо видачі вказаної довідки Наказом Міністерства Юстиції України № 7/7 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» є неможливим, оскільки ці правовідносини виникли 12 жовтня 1995 року, тобто раніше ніж набрав чинність вказаний Наказ. Зважаючи на зазначене, посилання ОСОБА_1 як на підставу для визнання недійсним договору довічного утримання на те, що у спадкодавця відсутній правовстановлюючий документ на зазначену квартиру, а державним нотаріусом вчинено нотаріальну дію без документів, що підтверджують право власності на майно, є безпідставним.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, керувався тим, що посилання позивача та його представника як на підставу для визнання недійсним договору довічного утримання на те, що у спадкодавця відсутній правовстановлюючий документ на належну квартиру, а державним нотаріусом вчинено нотаріальну дію без документів, що підтверджують право власності на майно, є безпідставним, таким, що суперечить матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 04 липня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим номером 1-1409 та зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації. Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зобов'язується довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи її харчуванням, одягом та необхідною допомогою.
На час укладення та реєстрації договору довічного утримання квартира належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі довідки житлово-будівельного кооперативу «Металіст» міста Харкова від 12 жовтня 1995 року № 2-48, зареєстрованої в ДКП Харківського міського бюро технічної інвентаризації 07 грудня 1995 року за реєстровим № 59326.
Відповідно до Свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 від 05 березня 2013 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 37).
Під час життя ОСОБА_4 від договору довічного утримання не відмовлялася, питання щодо його визнання недійсним або його розірвання не ставила.
Доводи апелянта стосовно визнання недійсним договору довічного утримання у зв'язку з відсутністю у відчужувача - ОСОБА_4 правовстановлюючого документу на належну квартиру та вчиненням нотаріусом нотаріальних дій без документів, що підтверджують право власності на майно, спростовуються наступними матеріалами справи.
Так, відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу «Металіст» № 2-48 від 12 жовтня 1995 року ОСОБА_4 була членом цього кооперативу та мала право власності на квартиру АДРЕСА_1. Пайовий внесок за квартиру останньою сплачено у повному розмірі (а.с. 50).
07 грудня 1995 року на підставі зазначеної довідки Харківським міським бюро технічної інвентаризації право власності на квартиру зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 50).
Також, факт реєстрації права приватної власності на квартиру за ОСОБА_4 підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 23145733 від 26 червня 2009 року (а.с. 51).
Відповідно до п.5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.
Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено обставини, на які він посилається як на підстави для визнання недійсним договору довічного утримання.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що довідка житлово-будівельного кооперативу «Металіст» № 2-48 від 12 жовтня 1995 року на підставі якої за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на квартиру не є правовстановлюючим документом, оскільки вона не зазначена у встановленому Додатком 2 Наказу Міністерства Юстиції України № 7/7 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» переліку правовстановлюючих документів на підставі якого здійснюється реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Ознайомившись з матеріалами справи колегією суддів встановлено, що правовідносини між житлово-будівельним кооперативом «Металіст» та ОСОБА_4 щодо видачі зазначеної довідки № 2-48 виникли 12 жовтня 1995 року, тобто набагато раніше ніж набрав чинність Наказу Міністерства Юстиції України № 7/7 від 07 лютого 2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно». Відтак, керуючись ст. 5 ЦК України, дія цього Наказу не поширюється на вказані правовідносини, оскільки регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 314, ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 липня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: