АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/5741/13 Головуючий 1-ї інстанції - Алфьорова Т.М.

Справа № 645/1603/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 29» серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Попій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним договору дарування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

26 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Одинадцята Харківська державна нотаріальна контора, Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним договору дарування, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначив, що спірна квартира належала його бабусі - ОСОБА_5 та її чоловіку - ОСОБА_6 на праві спільної власності.

24 грудня 2004 року між дарувальниками - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та обдаровуваною - ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на одну другу частину зазначеної квартири.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2006 року, залишеним в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2006 року, визнано недійсним вищезазначений договір дарування та повернуто сторони до первинного стану. Встановлено факт прийняття ОСОБА_5 спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6, як спадкоємцем першої черги.

В подальшому, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2008 року ОСОБА_3 поновлено строк для прийняття спадщини та 02 липня 2008 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою на її ім'я видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на одну четверту частину квартири.

04 липня 2008 року ОСОБА_3, без будь-яких правових підстав, було передано за договором дарування у власність ОСОБА_4 одну другу частину квартири.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року зазначений договір дарування визнано частково недійсним. Визнано за позивачем право власності на три четвертих частини спірної квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 Так, вказаним рішенням встановлено факт неправомірного збільшення ОСОБА_3 своєї частки в спірній квартирі з однієї четвертої до однієї другої. Крім того, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2006 року встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 завдала невиправну шкоду здоров'ю ОСОБА_6

Позивач зазначив, що є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5

Зважаючи на зазначене, позивач просив суд усунути від права на спадкування ОСОБА_3 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 02 липня 2008 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 1-955 (далі - свідоцтво про право на спадщину); визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 04 липня 2008 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1-794 (далі - договір дарування); встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 за законом після смерті ОСОБА_6 на ? частину квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира); визнати за ним право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням, представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що їх доводам відносно того, що є правові підстави для усунення ОСОБА_3 від спадщини, не надано належної оцінки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали.

ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, керувався тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів стосовно того, що ОСОБА_3 підлягає усуненню від права на спадкування, оскільки своїми умисними діями сприяла позбавленню життя ОСОБА_6, неправомірно збільшила свою частку у праві власності на спірну квартиру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому у встановленому законом порядку шлюбі з 20 січня 1990 року. Відповідно до свідоцтва про право на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 11 липня 1995, реєстраційний номер 8-95-49924 року, на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала ізольована двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 11).

24 грудня 2004 року між дарувальниками - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та обдарованою - ОСОБА_3 було укладено договір дарування спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий номер 1051 (а.с. 11). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2006 року, що набрало законної сили, зазначений договір дарування визнано недійсним, сторони договору повернуті до первинного стану (а.с.10-13). Зважаючи на зазначене, встановлено, що після набрання законної сили рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2006 року, яким рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 липня 2006 року в частині визнання недійсним договору дарування та повернення сторін у початкове становище залишено без змін, право власності ОСОБА_3 на квартиру скасовано, а право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на спірну квартиру поновлено, у зв'язку з чим в КП «Харківське Міське БТІ» було повторно проведено реєстрацію їх права власності (а.с. 14-16, 21).

28 жовтня 1995 року ОСОБА_6 складено заповіт, відповідно до якого, на випадок смерті останнього спадкоємцем належної йому квартири АДРЕСА_1 та речей домашнього вжитку та обіходу, що знаходяться в цій квартирі, призначено ОСОБА_3 (а.с. 28).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

В 2008 році ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 та визнання права власності, який рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2008 року задоволено частково. Визнано причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (а.с. 17-18).

02 липня 2008 року державним нотаріусом Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за номером 1-955, відповідно до якого спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з однієї другої частини спірної квартири, (а.с. 30).

04 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частини квартири, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої Харківської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за номером 1-794, відповідно до якого ОСОБА_3, безоплатно передає у власність, а ОСОБА_4 приймає у власність належну ОСОБА_3 одну другу частину квартири (а.с. 31).

11 лютого 2009 року ОСОБА_5 складено заповіт, відповідно до якого, на випадок смерті останньої спадкоємцями всього майна і всього того, що на день смерті їй належатиме, призначено її онуків - ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, що підтверджується актовим записом про смерть № 2589 від 18 лютого 2009 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (а.с. 21).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року, що набрало законної сили, встановлено, що оскільки за життя ОСОБА_6 належала одна друга частка спірної квартири, а спадкоємцем першої черги після його смерті є його дружина ОСОБА_5, яка в порядку ст. 1241 ЦК України мала право на обов'язкову частину у спадщині, тобто на одну четверту частину спадкового майна, то ОСОБА_3 належить за заповітом одна четверта частка спірної квартири. Крім того, встановлено, що Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою помилково посвідчений укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування однієї другої частини квартири, оскільки ОСОБА_3 належала лише одна четверта частина квартири. Спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_8 відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_1 У зв'язку з вказаним визнано частково недійсним договір дарування та визнано за ОСОБА_1 право власності на три четвертих частини квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 (а.с. 20-23).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що не є допустимим доказом для усунення від права на спадщину за ч.1 ст. 1224 ЦК України посилання позивача на пояснення свідків, яким відомо, що смерть ОСОБА_6 спричинено у зв'язку з введенням його в оману ОСОБА_3 та підписанням вищезазначеного договору дарування спірної квартири., оскільки діяння, зазначені у ч.1 ст. 1224 ЦК України, є кримінально караними та повинні бути підтверджені вироком суду, що набрав законної сили, яким встановлений конкретний склад злочину, що його вчинив потенційний спадкоємець і за умов, що в цьому вироку буде зазначена така форма вини злочинця, як умисел.

Відповідно до ч. 2 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Так, як під час розгляду справи в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що своїми умисними діями ОСОБА_3 сприяла збільшенню своєї частки у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 Посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_3 умисними діями сприяла збільшенню своєї частки у спадщині шляхом оформлення, без будь-яких на те правових підстав, договору дарування однієї другої частини спірної квартири, коли на підставі свідоцтва про право на спадщину їй належала лише одна четверта частина, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року, що набрало законної сили та оскаржено позивачем не було, встановлено, що Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою помилково посвідчений укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування однієї другої частини квартири. Крім того, слід зазначити, що колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що не може братися до уваги вищенаведена норма лише в частині того, що не мають права на спадкування особи, які сприяли збільшенню їх частки у спадщині, оскільки ця норма береться до уваги в цілому.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підстави для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за ч.1,2 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 314, ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: