АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/3801/13 Головуючий 1-ї інстанції - Зяброва О.Г.
Справа № 2-11951/12 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: договірні
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 15» серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль,-
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль марки AUDI A-4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
В обґрунтування позову зазначив, що 16 жовтня 2007 року ним було придбано у відповідача вказаний автомобіль. При придбанні автомобіля ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 21000,00 доларів США, на підтвердження чого останнім було надано розписку про отримання грошових коштів за автомобіль та реєстраційні документи на нього. З метою спрощення процедури купівлі-продажу транспортного засобу, уникнення проблем із його переоформлення та зменшення матеріальних затрат, ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 видана довіреність на право користування та розпорядження належний йому автомобілем, посвідчена 16 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрована в реєстрі за номером 23203.
Влітку 2012 року позивач дізнався про те, що відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа, в рамках якої накладено арешт на все належне йому майно, в тому числі й на спірний автомобіль. Позивач стверджує, що автомобіль належить йому на праві власності, оскільки між ним та відповідачем 16 жовтня 2007 року фактично відбувся оплатний правочин, а саме купівля-продаж автомобіля, який був оформлений вищезазначеною довіреністю. Сторонами була укладена довіреність для приховання договору купівлі-продажу, який вони насправді вчинили. У зв'язку з чим, позивач просив визнати представництво за довіреністю, посвідченою 16 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованою в реєстрі за номером 23203, удаваним правочином; визнати договір купівлі-продажу автомобіля AUDI A-4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль), укладеним; визнати за ним право власності на автомобіль.
Судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності відповідача.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає рішення необґрунтованим, оскільки при його ухваленні доводам, викладеним ним у позові, належної оцінки не надано.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях проти обставин, викладених ОСОБА_1 в позові, не заперечував. Просив позов ОСОБА_1 задовольнити.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на автомобіль виходив із того, що позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів, які свідчать, що між сторонами дійсно було укладено договір купівлі-продажу спірного автомобілю, а не виникло право користування, володіння та розпорядження зазначеним транспортним засобом на підставі довіреності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду справи спірний автомобіль зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 103).
16 жовтня 2007 року ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 видано довіреність на право користування, розпорядження, з правом продажу, міни, надання в оренду автомобілем, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3, виданого МРЕВ-1 ДАЇ ГУ УМВС м. Харкова 08 квітня 2005 року (а.с. 12).
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво може здійснюватися на підставі довіреності. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Відповідно до ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності.
До суду першої інстанції не було представлено будь-яких доказів, які свідчать про наявність того факту, що між сторонами під час оформлення довіреності склалися інші правовідносини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв'язку з його недоведеністю.
До суду апеляційної інстанції надійшло письмове пояснення ОСОБА_2, в якому він підтвердив ту обставину, що фактично продав спірний автомобіль ОСОБА_1 за 21000,00 доларів США (94,95). На підтвердження зазначеного факту було надано письмову розписку (а.с. 11).
Відповідно до повідомлення Управління МВС України в Рівненській області № 35/8-3880 від 26 липня 2013 року ОСОБА_1 17 січня 2008 року було видано тимчасовий реєстраційний талон на право керування спірним транспортним засобом по дорученню № 039485 ВКА від 16 жовтня 2007 року до 16 жовтня 2017 року (а.с. 104).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може надати належної правової оцінки поданим доказам, оскільки за повідомленням Управління державтоінспекції Головного управління МВСУ в Харківській області № 6571 від 15 липня 2013 року на спірний транспортний засіб накладено наступні обмеження на проведення реєстраційних операцій: 02 жовтня 2009 року згідно ухвали судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року; 20 жовтня 2010 року згідно постанови заступника начальника першого відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України про накладення арешту на майно від 15 жовтня 2010 року; 11 червня 2013 року Орджонікідзевський ВДВС Харківського МУЮ на автомобіль накладено арешт.
Таким чином, без залучення до участі у справі осіб, в інтересах яких накладено арешт на автомобіль AUDI A-4, 2002 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, власник автомобілю не може бути змінений, оскільки це може вплинути на права та обов'язки зазначених осіб.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 10, 60, 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: