Справа №784/3541/13 29.08.2013 29.08.2013 29.08.2013
Провадження № 22ц/784/2893/13 Суддя першої інстанції Полішко В.В.
Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,
при секретарі Дубовій К.В.,
за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,
відповідачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 липня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції про визнання дій протиправними та покладення обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на зняття заборони відчуження майна, що перебувало в іпотеці . -
В С Т А Н О В И Л А:
11 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та покладення обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Позивачка обґрунтувала свої вимоги тим, що 25 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 було посвідчено договір іпотеки, за яким нею було передано в іпотеку житловий будинок з земельною ділянкою, що розташовані в АДРЕСА_2 та двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.
На ці об'єкти нерухомості приватним нотаріусом було накладено заборону відчуження, яка була зареєстрована в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Договір іпотеки укладався, як забезпечення виконання зобов'язань сина ОСОБА_6 перед публічним акціонерним товариством «Райффанзен Банк Аваль» за кредитним договором від 22 лютого 2008 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник за кредитним договором - ОСОБА_6 помер.
У зв'язку зі смертю позичальника, припинив дію названий вище кредитний договір, а відповідно й іпотечний договір, укладений на забезпечення його виконання, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року, за яким банківській установі відмовлено в задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав припинення договору іпотеки у зв'язку з припиненням договору кредиту.
Таким чином, законні підстави для знаходження належних їй об'єктів нерухомості під забороною відчуження та у реєстрі іпотек відпали, а тому, нотаріус, як державний реєстратор обтяжень, повинен був зняти заборону відчуження на об'єкти нерухомого майна.
Посилаючись на викладене і відмову ОСОБА_3 щодо зняття заборони відчуження на об'єкти нерухомого іпотечного майна, просила визнати такі дії ОСОБА_3 протиправними та зобов'язати зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену у зв'язку з укладанням іпотечного договору.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 липня 2013 року позов задоволено. Визнано дії приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області щодо відмови у знятті заборони відчуження з двокімнатної квартири № АДРЕСА_1 та зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 6658448 від 25 лютого 2008 року; земельної ділянки, кадастровий номер 4823355700:05:026:0009 та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 6659080 та № 6658287 від 25 лютого 2008 року, що належать на праві власності ОСОБА_4, протиправними та зобов'язано приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області зняти заборону відчуження з зазначеного іпотечного майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що підстав для залишення записів про обтяження нерухомого майна в Реєстрі іпотек немає, а тому нотаріус, яка ці записи вчинила, повинна була зняти заборону відчуження нерухомого майна. Оскільки нотаріус відмовила у вчиненні таких дій, то такий обов'язок слід покласти на нього за судовим рішенням.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст.ст. 41, 55, 56 Конституції України, статтями 16, 316-317, 319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, У разі його порушення особі гарантовано державний захист правомочностей власника, в тому числі і шляхом покладення на особу, що чинить перешкоди, обов'язку їх усунути.
Разом з тим, не можна вважати порушенням права особи на об'єкт власності у разі встановлення компетентними особами обтяжень щодо цього майна, вчиненого в порядку та з підстав встановлених законом.
Відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» ( в редакції на день виникнення спірних правовідносин) ( надалі - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Нотаріус вчиняє нотаріальні дії не інакше як на підставі заяв осіб, які бажають її вчинення.
Згідно до п. 9 ст. 34 Закону ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на нотаріусів покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії, до яких віднесено і накладання та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна ( майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог чинного законодавства, іпотечні договори підлягають нотаріальному посвідченню. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відлучення нерухомого майна, як є предметом іпотеки, нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину за повідомленням іпотеко держателя накладають заборону їх відчуження.
Така заборона діє до її скасування, яке проводиться за встановленою процедурою.
Статтею 74 Закону та підпунктом 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок) визначено, що нотаріус, який наклав заборону, знімає відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).
З системного аналізу виписаних норм випливає висновок, що зняття заборони відчуження нерухомого майна є нотаріальною дією, яку нотаріус може вчинити за зверненням зацікавлених в цьому осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 25 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 було посвідчено договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 в рахунок забезпечення зобов'язань свого сина за кредитним договором передала в іпотеку відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» житловий будинок з земельною ділянкою, що розташовані в АДРЕСА_2 та двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8-1-).
На ці об'єкти нерухомості приватним нотаріусом було накладено заборону відчуження, яка була зареєстрована в реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.11-14).
Договір іпотеки укладався, як забезпечення виконання зобов'язань сина позивачки - ОСОБА_6 перед публічним акціонерним товариством «Райффанзен Банк Аваль» за кредитним договором від 22 лютого 2008 року.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2012 року встановлено, що договір іпотеки є припиненим у зв'язку зі смертю позичальника та припиненням договору кредиту ( а.с.21-23).
Надавши зазначене рішення, ОСОБА_4 2 серпня 2012 року звернулася до відповідачки з письмовою заявою про зняття заборону відчуження на вказане іпотечне майно у зв'язку з визнанням іпотеки припиненою (а.с. 17-18).
Постановою від 6 серпня 2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження зазначеного нерухомого майна. Зі змісту цієї постанови вбачається, що приватний нотаріус дійшов висновку, що Порядком не передбачено зняття заборони відчуження нерухомого майна у зв'язку з припиненням договору іпотеки саме з тієї підстави, що зазначена у рішенні суду (а.с. 19).
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визнав дії приватного нотаріуса щодо відмови у здійсненні нотаріальної дії - зняття заборони відчуження іпотечного майна протиправними та зобов'язав зняти заборону відчуження вказаного нерухомого майна, відновивши право власності позивачки на це майно, оскільки судовим рішенням договір іпотеки визнано припиненим.
Посилання ОСОБА_3 на те, що така правова підстава припинення договору іпотеки, яка визначена судовим рішенням, не зазначена в Порядку та ст. 74 Закону, не заслуговують на увагу, так як зі змісту цих правових норм вбачається, що сам по собі встановлений юридичний факт припинення договору іпотеки є підставою для зняття заборони відчуження іпотечного майна, а правові підстави для цього передбачені цивільним законодавством.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: