Справа № 730/519/13-к Головуючий у І інстанції Луговець О.А.

Провадження № 11-кп/795/113/2013

Категорія - ст.191 ч. 2 КК України Доповідач Воронцова С. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіВоронцової С. В.

суддів - Козака В.І., Сердюка О.Г.,

при секретарі - Дудко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260020000058, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2013 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Блистова Менського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого сільським головою с. Оленівка Борзнянського району, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Шимка Є.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191 КК України з призначенням покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави строком на два роки; за ч. 1 ст. 366 КК України з призначенням покарання у виді одного року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави, строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави, строком на два роки.

Відповідно до ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного вироком суду основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на один рік. На підстав ст. 76 КК України на обвинуваченого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти їх про зміну місця проживання чи роботи та періодично з'являтись до них для реєстрації.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави 917,70 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи.

Питання речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 не погодився з вироком суду в частині призначеного покарання та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності своєї вини, просить змінити вирок суду та призначити йому більш м'яке покарання, звільнивши його від додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави, строком на два роки

Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що призначене судом першої інстанції покарання є занадто суворим, оскільки вчинені ним кримінальні правопорушення відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості, у вчиненні яких він щиро розкаявся та повністю відшкодував завдані збитки. Крім того, він позитивно характеризується, тривалий час перебуває на посаді сільського голови, що говорить про високу довіру до нього з боку громади. Звертає увагу на той факт, що він дав обіцянку своїм виборцям у 2013 році газифікувати с. Оленівку, робота по цьому питанню проводиться не один рік і на даний час знаходиться на завершальному етапі. З рахуванням зазначених обставин, вважає, що при призначенні покарання суд може застосувати положення ст. 69 К України та звільнити від додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави.

Як встановив суд, ОСОБА_2, працюючи сільським головою с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської області, будучи службовою особою, що відноситься до 4-ої категорії 7-го рангу посадової особи місцевого самоврядування, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, діючи всупереч інтересам служби, з метою заволодіння бюджетними коштами, в порушення вимог абз.2 п.6 Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», згідно яких преміювання сільського голови та надання йому матеріальної допомоги призначається рішенням відповідної ради, умисно вніс до протоколу 1-ої сесії 6-го скликання від 17 листопада 2010 року завідомо неправдиві відомості про слухання питання про умови оплати праці сільського голови та прийняття по ньому рішення, склав та підписав завідомо неправдиве рішення 1-ої сесії 6-го скликання Оленівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 17 листопада 2010 року про встановлення сільському голові у межах фонду оплати праці надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу; надбавки за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу; виплату щомісячного преміювання, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат; виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, хоча достовірно знав, що зазначені питання на сесію не виносилися і не розглядалися.

В подальшому, ОСОБА_2, діючи з корисливим мотивом та маючи умисел на заволодіння бюджетними коштами, в період з 28 жовтня 2011 року по 25 грудня 2012 року, посилаючись на вищевказане підроблене ним рішення 1-ої сесії 6-го скликання Оленівської сільської ради від 17 листопада 2010 року, видав: розпорядження №30 від 28 жовтня 2011 року «Про виплату матеріальної допомоги», яким незаконно призначив собі матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становило 2328 грн., та отримав вказані кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за жовтень 2011 року; розпорядження №32 від 25 листопада 2011 року «Про виплату премії працівникам сільської ради», яким поряд з іншими працівниками сільської ради, незаконно преміював себе на суму 1164 грн. та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за листопад 2011 року; розпорядження №37 від 23 грудня 2011 року «Про виплату премії працівникам сільської ради», яким поряд з іншими працівниками сільської ради, незаконно преміював себе на суму 2328 грн. та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за грудень 2011 року; розпорядження №13 від 25 травня 2012 року «Про виплату матеріальної допомоги», яким незаконно призначив собі матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становило 2328 грн., та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за травень 2012 року; розпорядження №30 від 22 жовтня 2012 року «Про виплату премії сільському голові», яким незаконно преміював себе на суму 1000 грн. та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за жовтень 2012 року; розпорядження №34 від 22 листопада 2012 року «Про виплату премії сільському голові», яким незаконно преміював себе на суму 1000 грн. та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за листопад 2012 року; розпорядження №37 від 25 грудня 2012 року «Про виплату премії працівникам сільської ради», яким поряд з іншими працівниками сільської ради, незаконно преміював себе на суму 2328 грн. та отримав вказані грошові кошти згідно розрахунково-платіжної відомості та відомості заробітної плати за грудень 2012 року. Таким чином, ОСОБА_2 шляхом зловживання службовим становищем незаконно заволодів бюджетними коштами у вигляді безпідставно отриманих премій та матеріальної допомоги на загальну суму 12476 грн.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого, який заперечуючи викладені в вироку суду першої інстанції обставини щодо фактичних обставин скоєння ним кримінальних правопорушень та доведеності його вини, підтримав свою апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, у судових дебатах та останньому слові просив змінити вирок суду в частині призначеного покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України та звільнити його від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави; міркування прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, вважав вирок суду обґрунтованим, законним і просив залишити його без змін, при цьому просив врахувати факт неодноразового притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, в тому числі за період до якого відносяться кримінальні правопорушення, що були вчинені ним з використанням службового становища, та наполягав на безпідставності доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження в передбаченому законом порядку не оскаржуються , тому в цій частині вирок не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2, оспорюючи призначення йому додаткового покарання, заявив про свою непричетність до скоєння кримінальних правопорушень, стверджуючи про допущення помилки працівниками сільської ради, вказав, що завдана державі шкода ним повністю відшкодована, та наполягав на тому що позбавлення його посади завдасть шкоди громадським інтересам, оскільки лише завдяки йому можливе вирішення питання про газифікацію села.

За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивих документів, за частиною другою статті 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, органом досудового розслідування та судом першої інстанції кваліфіковано правильно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.

При обранні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості скоєних ним кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, особу обвинуваченого, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності , проте визнаний в силу ст. 89 КК України таким що не має судимості, позитивно характеризується. Суд першої інстанції прийняв до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та призначив останньому покарання менш суворого виду в межах наближених до мінімальних встановлених санкцією статей що йому інкримінуються.

При призначенні додаткового покарання, що є обов'язковими за санкцією статей що йому інкримінуються, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, а також врахував те, що у 2008 році обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину з використанням свого службового становища, хоча на даний час його судимість погашена, та визначив його розмір в межах наближених до мінімальних.

Викладені обставини що пом'якшують покарання та дані про особу обвинуваченого , дали підстави суду першої інстанції призначити останньому остаточне покарання за сукупності злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим як по відношенню до основного так і додаткового покарання, в той час як вимогами ст. 70 КК України передбачено і принцип повного чи часткового складання покарань, та звільнити останнього відповідно до вимог ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням мінімального іспитового строку.

Відповідно до ст. 69 КК України та п. п. 5,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами від 10 грудня 2004 року за № 18 - за наявності кількох обставин що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) або не призначати обов'язкового додаткового покарання.

Всі обставини, на які в своїй апеляційній скарзі посилається обвинувачений, судом першої інстанції при призначенні йому покарання були враховані. Судова колегія, вирішуючи питання щодо обгрунтованості доводів апеляційної скарги обвинуваченого, приймає до уваги наявність у нього погашеної судимості за скоєння обвинуваченим посадового злочину та факт неодноразового притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за скоєння ряду адміністративних правопорушень, в тому числі з використанням ним свого службового становища під час перебування на посаді сільського голови с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської області, та вважає що твердження апелянта про те, що він обіцяв своїм виборцям до 2013 року газифікувати село не може бути достатньою підставою для звільнення його від додаткового покарання а тому не заслуговують на увагу. Колегія суддів не знаходить законних підстав для застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК України і приходить до висновку що призначене ОСОБА_2 судом першої інстанції основне і додаткове покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, і не вбачає підстав для його пом'якшення.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

КОЗАК В.І. ВОРОНЦОВА С.В. СЕРДЮК О.Г.