Справа № 115/3871/13-ц

Провадження № 2/115/1526/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" серпня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайсуд Автономної Республіки Крим у складі: головуючий суддя Ісламгулова О.В., при секретарі Дмитрашина Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення, вселенні, зобов'язанні вчинити певні дії,

Встановив:

Позивач ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком. Позов мотивує тим, що він купував будинок АДРЕСА_1. Колишній власник, відповідачка по справі, у добровільному порядку будинок не звільняє, чим перешкоджає власнику користуватися своїм майном. Для реалізації свого права власності просить усунути перешкоди у користуванні власністю: виселити ОСОБА_4 зі спірного будинку, вселити його та зобов'язати ОСОБА_4 надати власнику ключі від замків та огорожі.

Сторони в судове засіданні не з'явилися. Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності. Відповідач належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи, однак, в судове засіданні не з'явилася.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що відповідно до рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 06 лютого 2012 року по справі № 117/77/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволений: звернуто стягнення на предмет іпотеки, зокрема, жилий будинок АДРЕСА_1 ( ар с 12-13), шляхом продажу ПАТ Банк «Морський» з укладанням від імені ПАТ Банк «Морський» договорів купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з усіма правами продавця. Вказане рішення набрало чинності, що також підтверджується ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 26 квітня 2012 року ( ар с 14-15). Згідно копії договору купівлі-продажу від 25 червня 2013 року, ПАТ Банк «Морський» продало, а ОСОБА_2 купував житловий будинок АДРЕСА_1, договір нотаріально посвідчений, зареєстрований у реєстрі за № 2697 ( ар с 16-17). Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ( ар с 5).

Наведені докази свідчать, що ОСОБА_2 є законним власником спірного майна.

Положеннями статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1,2 статті 319, частини 1 статті 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового будинку ( квартири) передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обраний ОСОБА_2 спосіб захисту свого порушеного права шляхом виселення та вселення не суперечить положенням ЦК України та ЖК України.

При цьому позовні вимоги щодо передачі ключів від огорожі та будинку задоволенню не підлягають, оскільки охоплюються виконанням рішення суду про вселення.

Відповідно до ст.88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволений частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеву відмовлено. Оскільки при звернені до суду позивач сплатив лише 114,70 грн., а належало 344,10 грн., з відповідача належить стягнути на користь місцевого бюджету 229,40 грн.

На підставі викладеного, ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. ч. 1, 2 статті 319, ч. 1 ст.321, ст. 373 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 61, 88, 215, 218 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_2 до житлового будинку АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету 229,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд АР Крим протягом 10 днів з часу отримання копії рішення суду.

Головуючий