№ справа:120/390/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Бондаренко Анатолій Анатолійович
№ провадження:11/190/869/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Корольова М.П., Радіонова І.І.,
при секретарі -
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.,
захисникаОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Чорноморського районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Камизіно, Олексіївського району, Белгородської області, РФ, громадянин України, маючий середню освіту, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 13.03.2012 року Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України і йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
Відповідно до ст. 71 КК України йому призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеної за вироком Євпаторійського міського суду АР Крим від 13.03.2012 року за ст. 309 ч. 1 КК України, перерахувавши відповідно до ст. 72 КК України, обмеження волі у позбавлення волі, у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Стягнуті з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень, матеріальну шкоду у розмірі 5 858 гривень.
Згідно вироку, ОСОБА_7 вчинив навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони. Так, 29.09.2012 року приблизно о 23 годині, знаходячись за місцем свого проживання разом із своєю співмешканкою ОСОБА_9 та малолітніми дітьми, куди в цей час прийшов ОСОБА_8, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив сварку, у ході якої вимагав повернення мобільного телефону, погрожував фізичною розправою, наніс удар ОСОБА_9, ОСОБА_7, намагаючись налякати ОСОБА_8, взяв до рук кухонного ножа, на що той почав вести себе агресивно та намагався заподіяти ОСОБА_7 удари, погрожував розправою, на що ОСОБА_7 намагаючись захистити себе та членів своєї родини наніс ОСОБА_8 декілька ударів ножем у обличчя, а також два удари ножем в область живота, заподіявши тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких та є небезпечними для життя у момент заподіяння.
У апеляції захисник засудженого ОСОБА_6 просить вирок скасувати та постановити виправдувальний вирок. Свої доводи мотивує тим, що даний вирок є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням законодавства.
Апелянт стверджує, що при постановленні вироку суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи, які мають істотне значення.
Апелянт вважає, що до дій ОСОБА_7 необхідно застосувати ст. 36 КК України, тому що ОСОБА_8 протиправно увійшов в квартиру ОСОБА_7, погрожував його дружині і дітям, вдарив ОСОБА_9 і тому ОСОБА_7 застосував необхідний у цієї ситуації захист, що не може бути кваліфікованим як злочин.
Заслухав доповідача, провівши судові дебати, де захисник ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, а прокурор просив вирок залишити без змін, перевіривши доводи апеляції і матеріали справи, колегія дійшла висновку про те, що апеляція задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії, призначив засудженому законне і обґрунтоване покарання.
Висновки суду про винність ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України, ґрунтуються на належно досліджених і оцінених доказах в їх сукупності.
Так, потерпілий ОСОБА_8 показав, що дійсно 29.09.2012 року близько 20 години знаходився у своїх знайомих сім'ї ОСОБА_10, де вони разом вживали алкогольні напої та ОСОБА_10 розповів йому, що ОСОБА_7 утримує у себе його мобільний телефон та тривалий час не повертає, у зв'язку з чим він подзвонив ОСОБА_9 та став вимагати повернення телефону і йому запропонували його забрати.
У подальшому він біля 23 години приїхав до квартири ОСОБА_7, йому двері відчинила ОСОБА_9 на руках у якої була дитина, він став вимагати повернення телефону, та намагався пройти у квартиру, до коридору вийшов ОСОБА_7, який наніс йому декілька ударів ножем у живіт, порізав обличчя., вказує, що ніяких тілесних ушкоджень ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_9, ні їх малолітньої дитині не наносив.
Свідок ОСОБА_11 показала, що 29.09.2012 року вона разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на таксі приїхали до оселі ОСОБА_7, де ОСОБА_8, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння пішов забирати мобільний телефон, а вони залишились у таксі біля під'їзду. Потім вона піднялась до квартири, де побачила ОСОБА_8, у якого були тілесні ушкодження на обличчі та поранено тулуб, вона намагалась забрати ОСОБА_8 та ножем, який був у ОСОБА_7 порізала йому стегно, забрала ОСОБА_8 та на таксі відвезли у лікарню.
Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що дійсно 29.09.2012 року біля 23 години він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_13 під'їхали до оселі ОСОБА_7, йому відомо про словесний конфлікт між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, але моменту заподіяння тілесних ушкоджень не бачив, у подальшому йому стало відомо про наявність тілесних ушкоджень у потерпілого.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що у складі слідчої групи виїжджав до оселі ОСОБА_7 за викликом ОСОБА_9, оглядав місце події та бачив сліди крові у оселі.
Також вина ОСОБА_7 підтверджена письмовими доказами:
- протоколом огляду місця події;
- висновком експерта від 03.10.2012 року № 135, згідно якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких та є небезпечними для життя у момент заподіяння.
Відповідно до висновку експертизи № 34 тілесних ушкоджень окрім сліпого колотого поранення м'яких тканей правого стегна у ОСОБА_7 не виявлено.
Відповідно до висновку № 133 від 03.10.2012 року будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 не виявлено.
Відповідно до висновку № 132 будь-яких тілесних ушкоджень у неповнолітнього ОСОБА_15 не виявлено.
Відповідно до висновку амбулаторної судової психіатричної експертизи № 1413 ОСОБА_7 психічними хворобами не страждає, у час інкримінованого йому діяння у стані тимчасового розладу психічної діяльності та у стані фізіологічного афекту не знаходився.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 знаходився у стані необхідної оборони і тому не може нести кримінальну відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, спростовуються наведеними у вироку доказами, згідно яких у справі нема підстав, які б свідчили про те, що потерпілий ОСОБА_8 увійшов до квартири протиправно, шляхом насильницького вторгнення у житло, а дії ОСОБА_7 свідчили б про відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло.
З матеріалів справи виходить, що у квартирі ОСОБА_8 опинився завдяки тому, що його туди впустила ОСОБА_9, що мешкає там разом з ОСОБА_7
Суд першої інстанції правильно встановив, що конфлікт, який виникнув між ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 у зв'язку з мобільним телефоном, перейшов у бійку, в ході якої ОСОБА_7, перевищуючи межі необхідної оборони, декілька разів вдарив потерпілого ножем, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України належним чином врахував обставини справи, тяжкість скоєного злочину та особу засудженого.
Також, відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України судом при призначенні покарання були правильно встановлені обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Так, у якості обставин, які пом'якшують покарання, суд визнав неправомірні дії зі сторони потерпілого та наявність неповнолітніх дітей.
Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
Підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 36 КК України доводи апеляції не мають.
Порушень кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства і судового розгляду справи відносно ОСОБА_7, які тягнули б за собою скасування або зміну вироку, не встановлено.
Підстав для скасування або зміни вироку доводи апелянта не містять.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п. 15 Перехідних положень КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Вирок Чорноморського районного суду АР Крим від 18 червня 2013 року відносно ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Судді
Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.