№ справи:117/4707/2012 Головуючий суду першої інстанції:Власенко А.П.
№ провадження:22-ц/190/4974/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Іващенко В.В. Білоусової В.В.
при секретарі:Почотової Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року,
в с т а н о в и л а :
16 липня 2012 року ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивовані тим, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання, яка надається ТОВ «Кримтеплопостачання». Відповідач ОСОБА_6 не виконує свої зобов'язання щодо сплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року склала 5559 грн. 57 коп. Просили стягнути з ОСОБА_6 на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 5559 грн. 57 коп. та судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Заочним рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», заборгованість з оплати комунальних послуг в розмірі 5559 грн. 57 коп. та судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Не погодившись із зазначеним заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні такого позову. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом невірно були застосовані норми матеріального права. Вважає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення повинен був застосувати положення статей 41, 57 Конституції України, статей 6, 16, 626, 627, 630, 655, 712, 714 Цивільного кодексу України, статей 5, 24 Закону України «Про захист прав споживачів», а суд керувався підзаконними актами, і обмежив при цьому право відповідача дати пояснення у судовому засіданні при розгляді позову та розгляді заяви про перегляд заочного рішення.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника позивача, оскільки про місце та час слухання справи товариство повідомлено належним чином, що підтверджено матеріалами справи (аркуші справи 55, 59).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 виникли правовідносини з приводу надання та споживання ним теплової енергії у вигляді централізованого опалення квартири у багатоквартирному житловому будинку, й виникнення у період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року заборгованості на суму 5559 грн. 57 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Згідно приписам статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до статей 67, 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, до яких віднесено і надання теплової енергії. Такий самий обов'язок має і власник майна.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Йому позивачем надавались послуги у вигляді опалення та гарячого водопостачання, проте він їх своєчасно та у повному розмірі не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року дорівнює сумі 5559 грн. 57 коп.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами не був укладений письмовий договір про надання послуг по утриманню будинку, проте зазначені послуги позивачем, як встановлено судом першої інстанції, надавались.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за не дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укладати договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.
Таким чином, необхідність укладання договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов'язок, а не право сторін.
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житло-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення від системи централізованого опалення передбачено Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року із наступними змінами та доповненнями, згідно якого дозвіл на відключення від системи централізованого опалення надається рішенням постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП.
Проте ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції відповідачем ОСОБА_6 не надано жодного належного та допустимого доказу з приводу не надання або неякісного надання йому послуг позивачем з опалення та гарячого водопостачання за спірний період. Не надано також доказів належного відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води. Також, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь товариства суму заборгованості 5559 грн. 57 коп., оскільки зазначена сума підтверджена наданими суду доказами (аркуші справи 5-7), та ОСОБА_6 не спростовані.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 13 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко В.В.Іващенко В.В.Білоусова