№ справи:124/4191/13-к Головуючий суду першої інстанції:Гулевич Юрій Григорович

№ провадження:11-кп/190/515/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Корольов М. П.

____________________________________________________________________________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіТрясуна Ю.Р.,

СуддівКорольова М.П., Радіонова І.І.,

За участю прокурораІващенка Д.С.,

при секретарі захисника законного представника обвинуваченого Шемлей І.І., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження з апеляційною скаргою прокурора Мартиненка Г.А. на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2013 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сімферополя, громадянин України, проживаючий і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: - 12.09.2012 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 186 КК України до 120 годин громадських робіт,

за ч. 2 ст. 389 КК України до 30 діб арешту,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_9 визнаний винним у тому, що він ухилявся від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, за наступних обставин.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 вересня 2012 року ОСОБА_9 засуджений до 120 годин громадських робіт. 22 жовтня 2012 року кримінально-виконавчою інспекцією управління державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі Центрального РВ були роз'яснені порядок та умови відбування покарання, про що свідчить його розписка. Також 22 жовтня 2012 року було винесено постанову про встановлення днів явок на реєстрацію, з якою засуджений під розпис був ознайомлений. Крім того, 22 жовтня 2012 року ОСОБА_9 було видано направлення до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя для відбування громадських робіт. Проте він неодноразово не з'являвся на реєстрацію в Центральний РВ УВІ УДПтСУ в АР Крим та м. Севастополі і в КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя для відбування покарання без поважних причин. Так, ОСОБА_9 прийшов до КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя вперше 17 січня 2013 року, де був ознайомлений з правилами безпеки та прийнятий на роботу помічником двірника. В січні відпрацював тільки 12 годин, тобто допустив порушення трудової дисципліни у вигляді невиходу на роботу. З 28 січня по 28 лютого 2013 року без поважних причин ухилявся від покарання у виді громадських робіт.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, просить вирок у частині призначеного покарання скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням вимог кримінального законодавства України та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту строком на 30 діб, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді 30 діб арешту. Свої доводи мотивує тим, що, засуджуючи ОСОБА_9 за ухилення від покарання, суд не прийняв до уваги те, що останній вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, і необґрунтовано не застосував вимоги ст. 71 КК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_9, його захисника ОСОБА_7 і законного представника ОСОБА_10, які не заперечували проти доводів апеляційної скарги, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, що викладені у вироку суду першої інстанції, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які правильно оцінені судом і яким дана належна юридична оцінка у вироку та які ніким не оскаржуються.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії ОСОБА_9 суд першої інстанції кваліфікував вірно за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому суд врахував ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття у вчиненому, так й відсутність обтяжуючих покарання обставин. Призначене покарання у виді арешту відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Згідно із ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Разом з тим, як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_9 вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, до повного відбуття покарання за вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 вересня 2012 року, і необґрунтовано не застосував вимоги ст. 71 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням нового вироку.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини провадження, незадовільні дані про особу обвинуваченого, як пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття, так й відсутність обтяжуючих покарання обставин, у зв'язку з чим вважає за можливе обрати ОСОБА_9 покарання у виді арешту строком на 25 діб.

Колегія суддів приймає до уваги, що вимога прокурора в апеляційній скарзі про застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні ОСОБА_9 покарання відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України суперечить положенням зазначеної норми закону. В той же час застосування даної норми закону в цьому кримінальному провадженні в будь-якому разі тягне погіршення становища обвинуваченого, а прохання прокурора зводиться до призначення ОСОБА_9 остаточного покарання у виді арешту строком на 30 діб. Колегія суддів вважає за можливе застосувати принцип часткового приєднання до покарання за даним вироком покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 вересня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404 - 405, 413, 420 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 червня 2013 року стосовно ОСОБА_9 в частині покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту строком на 25 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, з врахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком покарання, призначеного вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 вересня 2012 року, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 30 діб арешту.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 змінити з особистого зобов'язання на тримання під вартою, взяти ОСОБА_9 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання обчислювати з 20 серпня 2013 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Копії вироку вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Трясун Ю.Р. Корольов М.П. Радіонов І.І.