Головуючий 1-ї інстанції: Гальченко І.В.

Категорія: ст.121 ч.1 КК України Доповідач Топчій Т.В.

У Х В А Л А

іменем У к р а ї н и

25 січня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Лупінової Л.М. Рибака В.Й.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

засудженої ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляцію засудженої ОСОБА_1 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 19 жовтня 2012 року яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Донське Волноваського району Донецької області, громадянка України, з середньою освітою, не працює, раніше не судима, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,-

визнана винною та засуджена за ст.121 ч.1 КК України до п'яти років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.

Позов прокурора задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Волноваської центральної районної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1686,72 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Волноваського райсуду Донецької області від 19.10.2012 р. ОСОБА_1 засуджена за ст.121 ч.1 КК України до п'яти років позбавлення волі за вчинення злочину за наступних обставинах.

02.07.2012 р. біля 18.30 год. ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на дворі будинку АДРЕСА_2, де проживає її рідний дядько ОСОБА_2, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин зі своїм дядьком ОСОБА_2, яка переросла в бійку під час якої вони наносили один одному удари, а ОСОБА_2 кілька разів вдарив її по сідницях дерев'яним плінтусом для підлоги та багетом, заподіявши їй легкі тілесні пошкодження у вигляді синців обох сідниць з переходом на зовнішні поверхні обох стегон, а вона умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 зайшла у вказаний будинок, де на кухні взяла кухонний ніж, який заховала під купальник у себе на грудях, після чого вийшла на двір, де знов почала сварку зі ОСОБА_3, провокуючи його на продовження конфлікту, а потім підійшла до нього впритул умисно нанесла ножем три удари в область спини, заподіявши в результаті тілесні ушкодження у вигляді трьох колото-різаних ран грудної клітки ззаду, дві з яких проникаючі в плевральні порожнини, що супроводжувалися відкритим пневмотораксом і кровотечами в плевральні порожнини, що виникли від двох ударів колото-ріжучого предмету які віднесено до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя у момент їх заподіяння, і однієї колото-різаної рани грудної клітки ззаду зліва, що виникла від одного удару колото-ріжучого предмету, яка віднесена до легких тілесних ушкоджень, що призвели за собою короткочасний розлад здоров'я та потребують свого загоєння у термін більше шести, але не більше 21 дня.

Не погодившись з вироком Волноваського районного суду Донецької області від 19.10.2012 року ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій вказує, що фактично вона під час розгляду справи у суді частково заперечувала свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченому ст. 121 ч.1 КК України, вважає, що судом була дана невірна оцінка забраним під час досудового слідства та дослідженим у суді доказам. В обґрунтування апеляції вказує, що потерпілий ОСОБА_2 02.07.12 року сам спровокував з нею конфлікт, наносив їй удари плінтусом та багетом по сідницях, завдавши своїми діями їй тілесні ушкодження. Оскільки ОСОБА_2 є чоловіком, набагато сильнішим від неї, також знаходився у стані алкогольного сп'яніння, вона захищаючись від нього завдала йому тілесні ушкодження. Усім цим обставинам судом не була дана правова оцінка. У вчиненому вона щиросердно кається, ОСОБА_2 є її родичем, у них нормальні стосунки, витрати які ОСОБА_2 поніс на лікування вона відшкодувала та примирилася з ним. Вона раніше не притягалася до кримінальної відповідальності, у неї на утриманні знаходиться мати яка є інвалідом 1 групи. З урахуванням вказаних обставин просила пом'якшити покарання, призначивши їй покарання з випробуванням з застосуванням вимог ст. 75 КК України.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді, у своєму запереченні на апеляцію засудженої ОСОБА_1 просить залишити вирок без змін, а апеляцію засудженої без задоволення оскільки на його думку вирок суду є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування нема.

Заслухав доповідача, засуджену ОСОБА_1 яка наполягала на своїх апеляційних вимогах, у тому числі і в останьому слові, потерпілого ОСОБА_2 який не заперечував проти апеляції засудженої, пояснив, що вона у повному обсязі відшкодувала йому витрати на лікування, про що надав суду письмову заяву, прокурора який просив оскаржуваний вирок суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи , обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженої підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була розглянута судом з застосуванням вимог ст. 299 КПК України. Однак положення ст. 299 КПК України судом було порушено. Виходячи з вимог ст. 299 ч.3 КПК України, суд вправі якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову які ніким не заперечуються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно підсудний та інші учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи знехтував цими вимогами кримінально-процесуального закону, що є істотним порушенням, потягло за собою односторонність та неповноту судового слідства, оскільки залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи, що безумовно тягне за собою скасування вироку.

З протоколу судового засідання від 19.10.12 року ( а/с - 9 т.2) вбачається, що у порушення ст. 299 ч.3 КПК України під час судового слідства по справі думка потерпілого ОСОБА_2 про обсяг та порядок дослідження доказів судом взагалі не з'ясовувалася, як і то, чи згоден потерпілий розглядати справу в порядку ст. 299 КПК України. Незважаючи на це, не з'ясувавши думку потерпілого з цього приводу, що є обов'язковим, оскільки він згідно положень глави 3 КПК України є учасником процесу, суд у порушення ст. 299 КПК України прийняв рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. . Відповідно в порушення ст. 299 ч.3 КПК України суд не роз'яснив потерпілому ОСОБА_2 наслідки такого розгляду.

Між тим, прийнявши рішення про розгляд справи у порядку ст. 299 ч.3 КПК України, суд у порушення встановленого порядку та обсягу дослідження доказів дослідив всі письмові матеріали справи, не обговоривши це питання з учасниками процесу.

Більш того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1 як під час досудового слідства під час допитів у якості підозрюваної, обвинуваченої, при проведенні очної ставки, під час відтворення обстановки та обставин події злочину ( а/с - 96,198.77) так і під час судового слідства виходячи зі змісту пояснень частково визнавала себе винною у вчиненні злочину, пояснюючи, що її дядько - ОСОБА_2 02.07.12 року сам спровокував з нею конфлікт, наносив їй удари плінтусом та багетом по сідницях, та по тілу завдавши своїми діями їй тілесні ушкодження, завдавав також удари в живіт, кидав в неї табурет. Оскільки ОСОБА_2 є чоловіком, набагато сильнішим від неї, також знаходився у стані алкогольного сп'яніння, вона захищаючись від нього завдала йому тілесні ушкодження ножем. Правової оцінки вказаним поясненням засудженої ОСОБА_1 суд у вироку не дає.

Ті ж самі обставини вчинення злочину засуджена ОСОБА_1 зазначає в апеляційній скарзі на вирок суду. Вказані обставини свідчать про те, що засуджена ОСОБА_1 хоча і визнавала свою вину, однак своєю процесуальною поведінкою демонструвала бажання дослідити докази по справі у повному обсязі.

Враховуючи наведені обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_1 про визнання вини в інкримінованому їй злочині, не достатньо виважено підійшов до рішення питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, під час судового слідства не з'ясував в чому полягає визнання вини підсудної та потерпілого стосовно фактичних обставин справи, не дав цьому ніякої правової оцінки. Не пересвідчився в тому, що підсудна правильно розуміє зміст фактичних обставин справи, які нею не оспорюються та не підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

При новому розгляді справи, суду першої інстанції слід усунути вказані порушення кримінально-процесуального закону, повно та всебічно дослідити обставини справи, дати правову оцінку доводам підсудної у межах пред'явленого їй обвинувачення, врахувати обставини, що пом'якшують покарання підсудної встановлені під час апеляційного розгляду та на які вона посилалася в апеляції, після чого прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365,366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Волноваського райсуду Донецької області від 19 жовтня 2011 року постановлений стосовно ОСОБА_1 - скасувати.

Справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Судді:

Топчій Т.В. Рибак В.Й. Лупінова Л.М.