Головуючий 1-ї інстанції: Копилова Л.В.

Категорія: ст.128 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

13 березня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Лупінової Л.М., Рибака В.Й.

секретаря Ушакової О.В.

за участю прокурора Дойнова М.С.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляцію прокурора що приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Поті Грузії, громадянин України, одружений, що має повну середню освіту, пенсіонер, раніше не судимий, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ст.128 КК України, відповідно 48 КК України, ст.7 ч.5 КПК України звільнений від покарання, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2012 року ОСОБА_4 засуджений за ст.128 КК України згідно ст. 48 КК України, ст.7 ч.5 КПК України звільнений від покарання.

ОСОБА_4 25 червня 2012 року близько 21.00 годині, перебуваючи поряд з будинком АДРЕСА_1, в ході раптово виниклих особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_1, не усвідомлюючи суспільної небезпечності своєї поведінки, штовхнув потерпілу, створивши своїми діями можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, в результаті чого потерпіла ОСОБА_1 впала та отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого крайового перелому лівого луча в типовому місці без зміщення, ушиб, гемартроз лівого лучезап'ястного суглобу, які відносять до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою довготривалий розлад здоров'я на строк більше 21-го дня, однак ОСОБА_4 не передбачав можливості настання вищевказаних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Не погодившись з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.12.2012 р. прокурор подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати та направити кримінальну справу на новий розгляд в той самий суд, але в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор вказує, що суд, при призначенні покарання ОСОБА_4 порушив вимоги ст.334 КПК України, звільнив засудженого від відбування покарання, не призначивши йому покарання, тому вирок винесений незаконно з порушенням кримінально-процесуального законодавства.

Вислухавши доповідача, прокурора який підтримав апеляційні вимоги, потерпілу ОСОБА_1 та її представника, які вважали вимоги прокурора обґрунтованими та просили скасувати оскаржуваний вирок суду та повернути справу на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_4 та його захисника які вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає за наступними підставами.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою яка досягла пенсійного віку (а/с - 68). Санкцією ст. 128 КК України, за якою ОСОБА_4 судом визнано винним у вчиненні злочину, передбачено покарання у вигляді громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі. З огляду на вимоги стст. 56,57 та 61 КК України вказані види покарання не застосовуються до осіб які досягли пенсійного віку.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від покарання за наслідками судового слідства, суд цілком обґрунтовано послався на п. 8 роз'яснень які містяться в постанові Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.03 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за якими суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках коли санкцією статті закону, за яким засуджується особа, передбачені лише такі покарання які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. У таких випадках суд, за наявності до того підстав відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Колегія суддів вважає, що керуючись вимогами ст.7 КПК України, суд прийшов до правильного висновку про те, що засуджений ОСОБА_4 який досяг пенсійного віку, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, визнав свою вину, щиросердно розкаявся у вчиненому, вибачився перед потерпілою на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки перестав бути суспільно небезпечним, тому не потребує застосування до нього покарання та підлягає звільненню від покарання на підставі ст. 48 КК України, ст. 7 ч.5 КПК України.

З цього приводу слід зазначити, що таке рішення не позбавляє потерпілу ОСОБА_1 права на захист в суді своїх цивільних прав, пов'язаних з відшкодуванням завданої їй в наслідок вчинення злочину засудженим ОСОБА_4, майнової та моральної шкоди у разі пред'явлення позову до засудженого.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що підстав передбачених ст. 367 КПК України для скасування або зміни вироку суду апеляція прокурора не містить.

На підставі викладеного, керуючись стст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора - залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2012 року, постановлений щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Судді:

Топчій Т.В. Рибак В.Й. Лупінова Л.М.