Головуючий 1-ї інстанції: Сараєва І.А.

Категорія: ст.ст.122 ч.1 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

14 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Лупінової Л.М. Рибака В.Й.

за участю прокурора Максименко Н.Г.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляцію захисника в інтересах засудженого вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 листопада 2012 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Маріуполя Донецької області, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, не працює, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, мешкає за адресою : АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ст.122 ч.1 КК України до одного року і шести місяців обмеження волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 992,18 грн., витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги 350 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., а всього - 3 342,18грн.

Позов прокурора задоволено. Стягнуто з в ОСОБА_4 витрати медичного закладу пов'язані з лікуванням потерпілого ОСОБА_1 в умовах МЛ №4 м. Маріуполя у розмірі 1 544,49 грн., -

В С Т А Н О В И Л А

Вироком Приморського райсуду м. Маріуполя Донецької області від 27.11.2012 р. ОСОБА_4 засуджений за ст.122 ч.1 КК України до одного року шести місяців обмеження волі за вчинення злочину за наступних обставинах.

10.10.2010 року приблизно о 17:30 годині, ОСОБА_4, знаходячись на автомобільній стоянці біля магазину «Шанс» по вул. Латишева в Приморському районі м. Маріуполя, підійшов до автомобіля «ВАЗ 2106», в якому на сидінні водія знаходився ОСОБА_1 Відкрив двері з боку водія і умисно з метою завдання тілесних ушкоджень, завдав йому одного удару кулаком по обличчю, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді посттравматичного викривлення носової перегородки з порушенням носового дихання з двох сторін, у зв'язку з чим ступінь стійкої втрати його працездатності складає 10 % стосовно ст. 36 «б» Інструкції № 2 «Про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи». Таким чином, потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали стійку втрату працездатності менш ніж на 1\3.

Не погодившись з вироком суду захисник ОСОБА_3 який діє в інтересах засудженого, подав апеляцію, в якій просить вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 27.11.2012 р. скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник посилається на однобічність та неповному досудового та судового слідства яка на його думку виявилася в тому що під час досудового слідства не були зібрані всі докази які б мали значення для правильного вирішення справи, а саме з урахуванням пояснень ОСОБА_4, який послідовно як під час досудового слідства так і в суді не визнавав своєї вини в інкримінованому йому злочині не була проведена по справі судова імунологічна експертиза з метою визначення належності крові в автомобілі потерпілого ОСОБА_1 Як слідчим, так і судом не були усунуті протиріччя в поясненнях потерпілого ОСОБА_1, свідка ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 у частині часу перебування потерпілого в лікарні та наявності у нього відомих тілесних ушкоджень після отримання травми, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що тілесних ушкоджень на четвертий день після отримання травми у ОСОБА_1 вона не бачила, що на думку захисника, ставить під сумнів об»єктивність пояснень потерпілого. Слідчим та судом не були належним чином перевірені пояснення свідка ОСОБА_7 яка за даними слідства була очевидцем вчинення злочину, не був допитаний продавець кіоску де вона 10.10.10 року купувала сигарети, допит якого необхідно було провести, оскільки у той день не було освітлення та торгівля у кіоску не здійснювалася, що в свою чергу також ставить під сумнів пояснення свідка. Захисник вважає, що з урахуванням часу та обставин події яка мала місце 10.10.10 року, ОСОБА_7 не мала об'єктивної можливості спостерігати за подіями які трапилися на зупинці автотранспорту. Під час судового слідства не були допитані особи залучені у якості понятих при проведенні відтворення обставин та подій злочину проведеного за участю ОСОБА_4, який заперечує правильність розташування автомобілю на знімках та пояснював, що підписував вказаний протокол який не було оформлено слідчим належним чином. Вказані порушення на думку захисника призвели до однобічності та неповноти досудового та судового слідства та вплинути на прийняття судом незаконного вироку.

Захисник зауважує, що при розгляді справи з боку суду мало місце істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону, яке виявилося в порушенні права ОСОБА_4 за захист, яке полягало у відмові у виклику та допиті в суді перелічених свідків, на яких вказував засуджений у підтвердження своєї позиції захисту від обвинувачення.

Крім того, захисник вважає, що покарання у вигляді обмеження волі, призначене засудженому судом є занадто суворим, не відповідає вимогам ст. 65 КК України тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 В апеляції захисник вказує, що суд повною мірою не врахував, що злочин який інкриміновано ОСОБА_4 віднесено до злочинів середньої тяжкості, засуджений судимості не має, позитивно характеризується за місцем проживання, обставин обтяжуючих покарання засудженого, судом у вироку не наведено. Не згоден захисник і з розміром моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілого за вироком суду. У цій частині він вказує, що моральна шкода в сумі 2000 грн визначена судом, не відповідає ступіню та тривалості моральних страждань які зазнав потерпілий через отриману травму.

Вислухавши доповідача, засудженого та його захисника які підтримали доводи апеляції, просили її задовольнити, прокурора, потерпілого, представника потерпілого які заперечували проти апеляційних вимог засудженого, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Виходячи з п.16 Постанови Пленуму ВСУ від 29.06.90 г. № 5 «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму ВСУ з питань розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» суду необхідно проаналізувати всі зібрані по справі докази, тобто всі фактичні данні, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експерта, письмових доказах та інших джерелах доказів, які підтримують або спростовують обвинувачення.

Приймаючи рішення в межах апеляційних вимог засудженого, який не визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає, що під час судового слідства суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя та не потягли за собою наслідків передбачених ст. 121 КК України але завдали значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Висновки суду, покладені в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, наведеним у вироку доказам, зібраним по справі та дослідженим під час судового слідства в повному обсязі, яким судом була дана належна правова оцінка.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази, суд цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що умисел засудженого був спрямований на заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, доводи наведені ОСОБА_4 під час досудового слідства та в суді на свій захист в тій частині, що він під час конфлікту один раз рукою штовхнув ОСОБА_1 у потилицю з лівої сторони в сторону салону автомобіля в якому знаходився потерпілий, спростовуються висновком комесійної СМЕ № 78 від 28.02.12 р. ( а/с - 141-144) за якою тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_1 не могли утворитися за обставин вказаних ОСОБА_4 під час відтворення обставин та обстановки події злочину, тому доводи захисника викладені в апеляції про недоведеність вини засудженого у вчиненні злочину, колегія суддів вважає неспроможними.

Посилання захисника засудженого в апеляції на те, що під час судового слідства було порушено право засудженого на захист, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання вбачається, що підсудний ОСОБА_4 під час судового слідства не заявляв ніяких клопотань про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та власника продуктової палатки, пояснення якого, на думку засудженого, могли б спростувати пояснення свідка ОСОБА_7, вплинути на встановлення обставини справи та доводити його невинуватість.

Відсутність у матеріалах досудового слідства висновку судової імунологічної експертизи у підтвердження в салоні автомобіля крові яка належить потерпілому ОСОБА_1 на думку колегії суддів не свідчить про неповноту досудового слідства, оскільки з матеріалів справи вбачається, що справу щодо ОСОБА_4 було порушено тільки 02.01.12 року після проведення СМЄ по справи за скаргою приватного обвинувачення, тоді як сама подія злочину трапилася 10.10.10 року, що виключає можливість проведення такого дослідження. Крім того, відсутність у справі імунологічного дослідження крові потерпілого не ставить під сумнів наявність в діях ОСОБА_4 складу злочину передбаченого ст. 122 ч.1 КК України.

З матеріалів справи, а саме первинних медичних висновків та СМЕ ( а/с - 24, 142) вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в міській лікарні № 4 з 10.10.10 р по 18.10.10 р., тому доводи наведені захисником про те, що свідок ОСОБА_6 бачила ОСОБА_1 через чотири дні після отримання травми без видимих тілесних ушкоджень, не спростовують встановлених судом обставин і висновків проведених по справі судово-медичних експертиз.

У колегій суддів також немає підстав сумніватися в поясненнях свідка ОСОБА_7, яка була безпосереднім очевидцем вчинення злочину ОСОБА_4 щодо потерпілого ОСОБА_1, послідовно як під час досудового слідства так і в суді ( а/с - 230) давала пояснення про обставини події, які викривають ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Тому доводи наведені в апеляції захисника в яких він ставить під сумнів об'єктивність пояснень свідка, колегія суддів вважає неспроможними.

Колегія суддів також вважає належним та допустимим доказом протокол відтворення обстановки та події злочину за участю підозрюваного ОСОБА_4 ( а/с - 115-117), обставини наведені захисником в апеляції про те, що ОСОБА_4 під час досудового слідства змушений був підписувати не заповнені бланки протоколу, насправді давав інші пояснення ніж зафіксовані в протоколі слідчим, колегія суддів вважає продиктованими позицією захисту, оскільки вони спростовуються фото таблицями доданими до протоколу на яких зафіксовані дії ОСОБА_4 під час відтворення події та обстановки злочину які відповідають його поясненням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для направлення справи на додаткове розслідування, передбачених ст. 374 КПК України, за вимогами захисника засудженого під час апеляційного розгляду не встановлено.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що міра покарання, призначена судом засудженому ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого засудженим злочину, який віднесено до злочинів середньої тяжкості, данні про особу засудженого, який не працює, судимості не має згідно ст. 89 КК України, обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання судом не встановлено, задовільну характеристику за місцем проживання та призначив покарання засудженому у межах санкцій статі Особливої частини КК України яка передбачають покарання за вчинений злочини. За вказаних обставинах, покарання призначене судом засудженому ОСОБА_4 колегія суддів вважає необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, та підстав для його пом'якшення не знаходить.

Підстав для зменшення суми моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілого колегія суддів не вбачає. Моральна шкода в сумі 2000 грн за позовм потерпілого визначена вироком суду з урахуванням вимог стст. 23,1167 ЦК України, відповідає вимогам розумності та справедливості, була визначена судом з урахуванням ступіня вини засудженого, який завдав моральної шкоди, ступіня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, тривалості лікування, вимушеності змін у його житті, наслідків травми, тому доводи апеляції у цій частині колегія суддів також вважає безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись стст.365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного суду г. Маріуполя Донецькой области від 27 листопада 2012 р., постановлений щодо ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Судді:

Топчій Т.В. Рибак В.Й. Лупінова Л.М.