Головуючий у 1 інстанції:Одерій С.М.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Лупінова Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2013 року Судова колегія палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого судді Лупінової Л.М.
суддів Топчій Т.В., Рибака В.Й.
за участю прокурора Максименко Н.Г.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілого захисника ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Єрки Черкаської області, українця, громадянина України, пенсіонера, інваліда третьої групи, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальна шкода 9 784,40 грн.
моральна - 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід місцевого бюджету Маріупольської міської ради 3 381,92 грн. витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати по проведенню судово-автотехнічної експертизи в сумі 705,60 грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 признано винним та засуджено, за те, що 15 травня 2012 року будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110377» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить власнику ОСОБА_6, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що виразилося в порушенні ним вимог п.п. 1.7; п. 2.1 «а», «г»; п. 2.3 «б»; п. 2.5; п. 18.4; п. 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також вимог дорожніх знаків 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід», що спричинило за собою дорожньо-транспортна пригода за таких обставин.
Так,15 травня 2012 приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_2, діючи в порушення вимог п. 2.1 «а», «г» Правил дорожнього руху України, керував технічно справним автомобілем «ЗАЗ-110377» реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому здійснював рух по проїжджій частині вул. Заозерній зі сторони вул. Маміна-Сибіряка в напрямку пр. Ілліча в Іллічівському районі м. Маріуполя.
На шляху прямування, при русі транспортного засобу по правому ряд проїжджої частини, і при під'їзді до нерегульованого пішохідного переходу, розташованому поблизу примикання з пров. С. Перовської у м. Маріуполі водій ОСОБА_2 діючи в порушення вимог п.п. 1.7; п. 2.3 «б»; п. 18.4; п 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, вимог дорожніх знаків 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід», ОСОБА_2 візуально, виявивши перебуваючи в статичному положенні ліворуч перед нерегульованим пішохідним переходом невстановлений в ході слідства легковий автомобіль, будучи неуважним, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою, і не реагуючи на її зміни, діючи по необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху автомобіля аж до його зупинки перед нерегульованим пішохідним переходом, продовжив рух у вищевказаному напрямку, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де лівою передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїжджу частину вул. Заозерній по нерегульованому пішохідному переходу (позначеному дорожньою розміткою 1.14.1 - «Зебра» - що означає нерегульований пішохідний перехід) в зоні дії дорожніх знаків 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» (з ліва на право щодо напрямку руху автомобіля).
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 був травмований і йому заподіяні тілесні ушкодження вигляді закритої черепно-мозкової травми, підшкірної гематоми в тім'яно-потиличної області голови справа, струс головного мозку; підшкірну гематома правого ліктьового суглоба »закритий перелом правої ключиці без зміщення; закритий перелом 3-5 ребер справа без зміщення; відкрити осколковий перелом кісток правої гомілки зі зміщенням (дві точкові рани: передній поверхні в середній третині правої гомілки) за ступенем важкості розцінюються тільки у своїй сукупності і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечним для життя в момент їх заподіяння.
У подальшому, водій ОСОБА_2, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, діючи в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, який наказує, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, ухилився від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 2.3 «б»; п. 18.4; п. 1.14.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, а також вимог дорожніх знаків 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід», знаходяться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди і наступними суспільно-небезпечними наслідками.
З вироком суду не погодився засуджений ОСОБА_2,подав апеляцію, у якій просить змінити вирок, та пом'якшити міру покарання, застосувати ст. 75 КК України, зменшити розмір компенсації стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 посилаючись на те, що призначене покарання,не відповідає тяжкості злочину та його особі .
Вважає,що при винесенні вироку суд першої інстанції в повній мірі не дав належної оцінки таким обставинам як те, що він провину визнав у повному обсязі, щиросердно розкаявся, активно сприяв розкриття злочину, раніше не судимий,злочин ним було скоєно з необережності, з місця аварії він не зник, в міру своїх можливостей надавав першу допомогу потерпілому, частково відшкодував матеріальну шкоду. Також не було прийнято до уваги й те,що він є пенсіонером, інвалідом третьої групи і потребує постійного спостереження лікаря невропатолога, за місцем проживання характеризується позитивно, веде добропорядний спосіб життя та мешкає разом з сестрою - інвалідом другої групи.
Крім того, суд першої інстанції, в порушення конституційного права засудженого позбавив його права керування транспортними засобами, він за правопорушення був вже позбавлений такого ж права,тому двічі за одні і ті ж правопорушення не може бути притягнуто до відповідальності.
На вирок суду подана апеляція прокурором , який приймав учать при розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду змінити, вказати у мотивувальній частині вироку,що вина ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, а саме в порушенні вимог п.п. 1.7,2.1 «а», «г»; 2.3 (б), 2.5, 18.4, 1.14.1 Правил дорожнього руху, а також дорожніх знаків 5.35.1 та 5.35.2 Пішохідний перехід доказана повністю і правильно кваліфікована органами досудового слідства, із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим і таким що підлягає зміні із-за невідповідності висновків фактичним обставинам справи. Суд визнав винним ОСОБА_2 тільки лише в порушенні п.2.3 «б»,18.4, 1.14.1 Правил дорожнього руху, а також вимог дорожніх знаків 5.35.1 і 5.35.2 «Пішохідний перехід», не наведено жодних доводів на обґрунтованість виключення їм з обвинувачення порушення ОСОБА_2 п.п. 1.7,2.1 «а», «г»; 2.5 ПДР.
Заслухавши доповідача,думку прокурора, якій не підтримав апеляцію прокурора,якій приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого, засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи своєї апеляції, та прокурора,потерпілого ОСОБА_4, його представника захисника ОСОБА_3, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху,що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження узгоджуються з доказами у справі та не оспорюються в апеляції.
Призначене засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі відповідає вимогам ст.65 КК України. При його обранні суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,дані про особу засудженого.
З матеріалів справи вбачається, що раніше ОСОБА_2 не судимий, разом з тим, він двічі був позбавленим прав керування технічними засобами у стані алкогольного сп'яніння, продовжував керувати транспортом з порушенням правил дорожнього руху. (а.с.178 т.1). Після дорожньо-транспортної пригоди, медичне обслідування не пройшов (а.с.170), матеріальної допомоги потерпілому під час лікування не надав, та і по теперішній час потерпілий знаходиться на лікуванні,що підтверджується медичними документами, а засуджений відшкодував потерпілому лише три тисячі гривен.
Враховуючи вищевказане ,покарання, призначене засудженому ОСОБА_2 є достатнім для виправлення його та попередження вчинення ним нових злочинів.
Без підставними є доводи засудженого в частині призначення йому додаткового покарання, а саме позбавлення його права керування транспортними засобами за скоєний злочин.
Так,згідно п.21 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту,а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того,що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі,яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами ,є неможливим.
Що стосується цивільного позову,про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, то суд першої інстанції розглянув з вимогами законодавства,що регулює порядок вирішення цього питання.
Розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4, суд визначив з урахуванням характеру діяння засудженого ОСОБА_2,а також фізичних і моральних страждань потерпілого,яких він зазнав унаслідок травмування,і його негативних наслідків у результаті вчинення злочини щодо нього,як цього вимагає закон.
Не обґрунтованими є доводи апеляції прокурора в частині зміни вироку. Як вбачається з вироку, суд розкрив об'єктивну сторону злочину, та вказав які пункти правил дорожнього руху порушив ОСОБА_9, які знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Порушення, на які посилюються прокурор істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію не впливають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.365,366,367,369 КПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справі у суді першої інстанції та апеляцію засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволенню.
Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 26 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін.
С У Д Д І:
Л.М. Лупінова В.Й. Рибак Т.В. Топчій