ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                     "30" листопада 2006 р.                                        Справа № 17/202

м. Чернігів                                                                                          « 30 »листопада 2006 року                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Представників позивача: Лещенко О.В. голова правління –паспорт НК 828544 виданий Новозаводським ВМ УМВС

України у Чернігівський області 11.08.00р.;

Представника ТОВ “Еталон”: Чаленко В.Ю. –експерт, дов.б/н від 22.06.06р.

Представника відповідача: не з`явився.

Представника ЧВ КНДІСЕ: Макей О.Л. –експерт, без довіреності;  

Представника “Промінвестбанку: Зінченко С.В. –начальник юридичного відділу, дов.б/н від 25.05.06р.

матеріали справи №17/202

За ПОЗОВОМ: Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Інтернет технології та електронні комунікації”  

  14030, м. Чернігів, вул. Одинцова, 17-А

ТРЕТЯ ОСОБА, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Експертна фірма “Еталон”

  14000, м. Чернігів, пр.Перемоги,47

До ВІДПОВІДАЧА: Державної виконавчої служби Чернігівської області

  14000, м. Чернігів, пр. Миру, 43  

ТРЕТІ ОСОБИ, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача:

1. Чернігівське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз              

     14000, м. Чернігів, пр. Миру, 44  

2. Акціонерний комерційний “Промислово-інвестиційний банк” (Закрите акціонерне товариство),

     01001,м Київ, провул. Шевченка, 12

в особі філії Чернігівське відділення “Промінвестбанку”

     14038, м. Чернігів, пр. Перемоги, 133

Про зобов’язання вчинити певні дії                       

                                      

СУТЬ СПОРУ :

ВАТ “НВП “ІТЕК” пред`явлено позов до ДВС Чернігівської області про призначення незалежної судової експертизи та зобов’язання Відповідача при вчиненні виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих написів керуватися даними експертного висновку незалежної судової експертизи.  

          В якості підстави Позивач зазначає, що оцінка не житлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м.Чернігів, вул. Одинцова, 17-А, викладена у звіті Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7ц від 24.02.06р., не відповідає оцінці, викладеній у звіті про оцінку майна, здійсненому оцінювачем ТОВ “Експертна фірма “Еталон” від 24.10.05р.  

          В подальшому представником Позивача надані додаткові пояснення, в яких він не погоджується з самими підходами до оцінки, викладеними у звіті.   

          Представники Відповідача проти позову заперечив, вважаючи звіт Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7ц від 24.02.06р. об`єктивним та складеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

          Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши письмові докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

          Постановою головного державного виконавця Стрішенець Р.Ю. ДВС Чернігівської області від 11.01.06р. при примусовому виконанні виконавчих написів приватного нотаріуса №№978,979 від 02.09.05р. на підставі ст.14 Закону України “Про виконавче провадження” було призначено експертами у вищевказаному виконавчому провадженні Скоп Г.І. та Макей О.Л., які є судовими експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

          Даних експертів було зобов`язано надати письмовий висновок з питань вартості не житлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Одинцова, 17-А.

          Згідно звіту Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7ц від 24.02.06р. вартість даної будівлі складає 2874185 грн.

          Посилаючись на звіт про оцінку майна, здійснений оцінювачем ТОВ “Експертна фірма “Еталон” від 24.10.05р., згідно якого вартість вищевказаної будівлі складає 6298276,67 грн., не погоджуючись з самими підходами до оцінки, викладеними у звіті ЧВ КНДІСЕ, Позивач на підставі ст.57 Закону України “Про виконавче провадження” звернувся з позовом до ДВС Чернігівської області про призначення незалежної судової експертизи та зобов’язання Відповідача при вчиненні виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих написів керуватися даними експертного висновку незалежної судової експертизи.

Дійсно, частиною 4 ст.57 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року N606-XIV (далі Закон №606), на яку посилається Позивач, передбачено, що державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.

Разом з тим, правові засади здійснення оцінки майна, майнових  прав  та професійної оціночної діяльності в Україні,  її державного та  громадського регулювання,  забезпечення  створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки  майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12 липня 2001 року N2658-III (далі Закон №2658).

Згідно ст.3 Закону №2658:

“Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою,  встановленою нормативно-правовими актами,  зазначеними в статті 9 цього  Закону (далі  - нормативно-правові акти з оцінки майна),  і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч.1, абз.2 ч.2 ст.4 Закону №2658:

“Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному,   методичному та  практичному забезпеченні проведення  оцінки  майна,  розгляді  та підготовці висновків щодо вартості майна.

Оціночна діяльність може здійснюватися у таких формах: практична діяльність  з   оцінки   майна,   яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна.”

          Згідно ч.ч.1,4,5 ст.9 Закону №2658:

“Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються  Кабінетом  Міністрів України, методиках та  інших  нормативно-правових  актах,  які розробляються   з   урахуванням   вимог   положень (національних стандартів) і затверджуються  Кабінетом  Міністрів  України  або Фондом державного майна України.

Положення (національні  стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки,  методичних підходів та особливостей проведення оцінки  відповідного  майна  залежно  від  мети оцінки,  вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна.”

З викладеного вбачається, що оцінка майна є результатом практичної діяльності кожного окремого суб'єкта оціночної діяльності за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, яка містить суб’єктивну оцінку  кожного окремого оцінювача на основі обраних ним принципів оцінки та методичних підходів, а тому результати оцінки різних оцінювачів не обов’язково будуть співпадати.

          Таким чином, в разі призначення судової експертизи, її висновок буде носити такий самий оціночний характер та думку окремого експерта.

Також, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2658:  

“Діяльність судових експертів, пов'язана з оцінкою майна, здійснюється  на умовах і в порядку,  передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених  цим  Законом щодо методичного регулювання оцінки цього майна. Інші положення цього Закону не поширюються  на  судових експертів.”

Оскаржувана оцінка проводилася судовими експертами Скоп Г.І. та Макей О.Л., що підтверджується наданими копіями свідоцтв про присвоєння кваліфікації судового експерта, які працюють в Чернігівському відділенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яке згідно Положення про відділення є структурним підрозділом Інституту –державної спеціалізованої науково-дослідної установи, яка створена органом державної влади, і основною метою діяльності якої є саме проведення судових експертиз.

Як вбачається з вищенаведеної постанови головного державного виконавця ДВС Чернігівської області Стрішенець Р.Ю. від 11.01.06р. про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, вищенаведені судові експерти попереджалися про відповідальність за відмову чи ухилення від дачі висновків чи дачу завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, оскаржуваний Позивачем звіт, на відміну від звіту ТОВ “Експертна фірма “Еталон”, фактично містить всі ознаки висновку судової експертизи, проведеної незалежними судовими експертами, призначення якої в даному випадку просить Позивач.   

З позовної заяви вбачається, що Позивач вимагає призначення незалежної судової експертизи, як окремої позовної вимоги, саме через незгоду та з метою перевірки правильності проведення та обґрунтованості вищевказаного звіту Чернігівського відділення КНДІСЕ.

Проте, Позивачем не наведено норм чинного законодавства, в тому числі Закону №2658, які б передбачали, що оскарження і перевірка правильності оцінки майна має здійснюватися саме шляхом призначення судової експертизи.

Таким чином, позовні вимоги про призначення незалежної судової експертизи з метою перевірки правильності проведення та обґрунтованості  звіту про оцінку майна Чернігівського відділення КНДІСЕ є необґрунтованими, оскільки такий вид перевірки звітів про оцінку майна не передбачений чинним законодавством.

Разом з тим, абз.4 ч.2 ст.4 Закону №2658 передбачена така форма оціночної діяльності як рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна),  яке полягає в їх критичному розгляді  та  наданні  висновків  щодо  їх повноти,  правильності  виконання  та  відповідності  застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів  з  оцінки майна,  в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 Закону №2658:

“Рецензування звіту  про  оцінку  майна  (акта  оцінки  майна) здійснюється на вимогу особи,  яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників)  оцінки  майна,  органів  державної  влади  та органів місцевого  самоврядування,  судів  та  інших   осіб,   які мають заінтересованість  у  неупередженому  критичному  розгляді  оцінки майна,  а  також  за  власною ініціативою суб'єкта   оціночної діяльності.  Підставою  для  проведення  рецензування є письмовий запит  до  осіб,  які  відповідно  до  цієї  статті  мають   право здійснювати  рецензування  звіту  про  оцінку  майна  (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна)  може виконувати оцінювач,  який  має  не  менш  ніж  дворічний  досвід практичної  діяльності  з  оцінки  майна, експертні ради, що спеціально  створені  саморегулівними  організаціями  оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з  оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України,  а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.”

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №2658:

“Органом державної  влади,  який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України.”

З урахуванням викладеного, та того, що суд не володіє спеціальними знаннями по перевірці звітів про оцінку майна, які є сферою економічної, а не юридичної діяльності, ухвалою суду від 02.08.06р. було зобов’язано Фонд державного майна України провести рецензування звіту Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7ц від 24.02.06р. та звіту про оцінку майна, здійсненому оцінювачем ТОВ “Експертна фірма “Еталон”, від 24.10.05р., щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів  з  оцінки майна, з урахуванням письмових пояснень представників Позивача.

Згідно листа Фонду державного майна України №10-36-15.365 від 27.10.06р. рецензування звіту ТОВ “Експертна фірма “Еталон” не може бути об`єктивним з огляду на те, що у додатках до нього, на порушення вимог п.56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»(НСО №1), затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440, відсутні зібрані й використанні у Звіті вихідні дані про ціни продаж та оренди подібного нерухомого майна (з наданням копій відповідних посилань по використаних аналогах). Окремі пояснення оцінювача та позивача щодо цін на ринку нерухомого майна у м. Чернігові надані станом на 16.06.06р., не можуть бути підтвердженням для виконаних у звіті оціночних процедур станом на 20.10.05р.  

Крім того, в листі ФДМУ зазначено, що обидва звіти не є співставними, оскільки мета оцінки в першому та другому звітах різна і дати виконання оцінки в них не співпадають. Так, метою оцінки звіту ЧВ КНДІСЕ станом на 01.01.06р. є визначення ринкової вартості нежитлової будівлі для виконавчого провадження, а метою звіту ТОВ «Експертна фірма «Еталон»станом на 20.10.05р. є визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для забезпечення кредитної угоди.

Таким чином, даним листом частково підтверджений вищевикладений висновок суду, що в разі призначення судової експертизи, її висновок буде носити такий самий оціночний характер та думку окремого експерта і це в свою чергу не зробить співставними і звіт ЧВ КНДІСЕ з висновками незалежної судової експертизи.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що доводи Позивача, що оцінка не житлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Одинцова, 17-А, викладена у звіті Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7ц від 24.02.06р., не відповідає оцінці, викладеній у звіті про оцінку майна, здійсненому оцінювачем ТОВ “Експертна фірма “Еталон” від 24.10.05р., є необґрунтованими, оскільки дані звіти по-перше не є співставними, по-друге звіт ТОВ “Експертна фірма “Еталон” складений з порушенням чинного законодавства, що не дає змогу здійснити його об`єктивне рецензування.

Також суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно ч.3 ст.57 Закону України “Про виконавче провадження”:

«Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, державний  виконавець  залучає  суб'єкта  оціночної  діяльності - суб'єкта  господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні».

          Тобто для проведення оцінки нерухомого майна державний виконавець має залучати саме суб'єкта  оціночної  діяльності –суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону  України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні», а не експерта, оскільки стаття 57 Закону №606 є спеціальною нормою, яка регулює питання виключно оцінки майна боржника, порівняно зі статтею 14 Закону №606, яка регулює загальні підстави участі експертів у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

          З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості призначити незалежну судову експертизу та зобов’язати ДВС Чернігівської області при вчиненні виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих написів керуватися даними експертного висновку незалежної судової експертизи, а не даними звіту суб'єкта  оціночної  діяльності –суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до  Закону  України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні», оскільки це прямо суперечитиме ст.19 Конституції України та ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

          Даний висновок, крім викладеного, підтверджується вищенаведеним листом Фонду державного майна України, згідно якого звіт про оцінку майна, проведений Чернігівським відділенням КНДІСЕ, не підлягає рецензуванню, оскільки Чернігівське відділення КНДІСЕ сертифікат суб'єкта оціночної  діяльності у ФДМУ не отримувало, а фізичні особи Василенко Г.І., Скоп Г.І. та Макей О.Л. у Державному реєстрі оцінювачів не зареєстровані, а отже звіт ЧВ КНДІСЕ не може вважатися документом, який у відповідності до вимог ст.12 Закону №2658 є звітом з оцінки майна.

          Таким чином, відповідно до ст.57 Закону №606, Державна виконавча служба Чернігівської області при вчиненні виконавчих дій не може керуватися ні вищевказаним звітом Чернігівське відділення КНДІСЕ, ні іншими висновками експертних установ, якщо вони не є суб'єктами оціночної  діяльності, та проведені судовими експертами, не зареєстрованими у Державному реєстрі оцінювачів, а може керуватися лише звітами про оцінку майна суб'єктів оціночної діяльності –суб'єкта господарювання, які здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведеними оцінювачами, включеними у Державний реєстр оцінювачів.

          За вищевказаних обставин, суд не вбачає необхідності в дослідженні правильності проведення та обґрунтованості по суті звіту про оцінку майна Чернігівського відділення КНДІСЕ, в тому числі шляхом призначення незалежної експертизи, оскільки даний звіт не може застосовуватися у виконавчому провадженні.

          На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.  

Судові витрати мають бути покладені на Позивача.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                          І.В. Кушнір