ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа №5023/10593/11 (н.р.5023/3187/11)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кузіна І.В. (довіреність від 09.08.13 №9/1-9-79)

1го відповідача - не з'явився

2го відповідача - Чеботарьов М.К. (довіреність від 07.03.13 №66-01-16/85), Молчанова Ю.Ю. (довіреність від 21.11.12 №66-01-16/538)

прокурора - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Антей" (вх. №2542 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.13 у справі № 5023/10593/11 (н.р. 5023/3187/11)

за позовом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м.Київ,

до 1) Приватного підприємства фірми "Антей", м.Харків

2) Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м.Харків,

за участю прокурора м.Харкова,

про визнання недійсними угод,

ВСТАНОВИЛА:

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням подальших уточнень), в якому просить суд визнати недійсними: а) договір про сумісну діяльність від 28.01.1992 року та б) договір про сумісну діяльність від 22.11.1993 року, які були укладені між Харківським політехнічним інститутом та Малим приватним підприємством "ЕПСА"; в) угоду про врегулювання розбіжностей між Малим приватним підприємством "ЕПСА" та Харківським політехнічним університетом з питань належності та використання приміщень розташованих по вул. Пушкінській, 79/1 від 07.12.1994 року та г) додаткову угоду №1 від 19.12.1994 року до угоди від 07.12.1994 року, які були укладені між Харківським державним політехнічним університетом та Малим приватним підприємством "ЕПСА"; д) договір про передачу права вимоги від 03.04.1995 року, який було укладено між Малим приватним підприємством "ЕПСА" та Приватним підприємством фірмою "Антей".

ПП фірма "Антей" подало у справі зустрічний позов, у якому просить суд щодо договору про сумісну діяльність від 28.01.1992 р.:

- розтлумачити предмет договору та його мету, встановити права та обов'язки сторін за цим договором, з урахуванням вимог ст.ст. 430, 432 ЦК УРСР та умов акту від 26.10.1992 р. на який посилається позивач, стверджуючи про те, що зазначений акт укладено на виконання договору про сумісну діяльність від 28.01.1992 р., з урахуванням змісту акту від 26.10.1992 р. щодо речення, "Підприємство" виконало свої договірні зобов'язання, а "Інститут" дозволяє "Підприємству" здійснити 2-х поверхову надбудову над демонтованою котельною та передає на баланс "Підприємству" будівлю котельної;

- чи випливає зі змісту акту від 26.10.1992 р., на який посилається позивач, що він укладений на виконання саме договору про сумісну діяльність від 28.01.1992 р., а не іншого господарського договору, за тією ж датою?

- розтлумачити, з урахуванням вимог ст. 216 ЦК УРСР, та акту від 26.10.1992 р., чи припинився договір про сумісну діяльність від 28.01.1992 р. у зв'язку з його виконанням.

- вказати посади та осіб (прізвище, ім'я та по батькові), які підписали зазначений договір про сумісну діяльність від 28.01.1992 р. з боку сторін - учасників цього договору;

- вказати адресу нерухомого майна (нежитлової нерухомості), яка є предметом зазначеного договору про сумісну діяльність від 28.01.1992 р., з урахуванням змісту акту від 26.10.1992 р., на який посилається позивач.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Жиляєв Є.М., Денисюк Т.С.) повернуто Приватному підприємству фірмі "Антей" зустрічну позовну заяву від 24.07.13.

Ухвалу мотивовано тим, що зустрічна позовна заява ПП фірма "Антей" про тлумачення договорів не є взаємопов'язаною із первісною позовною заявою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України по справі, оскільки обставиною та доказом, на яких ґрунтуються первісні позовні вимоги позивача (за первісним позовом) є відповідно наявність підстав, у відповідності з якими підлягають визнанню недійсними: договір про сумісну діяльність від 28.01.1992 року та договір про сумісну діяльність від 22.11.1993 року, які були укладені між Харківським політехнічним інститутом та Малим приватним підприємством "ЕПСА"; угода про врегулювання розбіжностей між Малим приватним підприємством "ЕПСА" та Харківським політехнічним університетом з питань належності та використання приміщень розташованих по вул. Пушкінській, 79/1 від 07.12.1994 року та додаткова угода № 1 від 19.12.1994 року до угоди від 07.12.1994 року, які були укладені між Харківським державним політехнічним університетом та Малим приватним підприємством "ЕПСА"; договір про передачу права вимоги від 03.04.1995 року, який було укладено між Малим приватним підприємством "ЕПСА" та Приватним підприємством фірмою "Антей", а обставиною та доказом, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги позивача (за зустрічним позовом) є відповідно факт укладення акту від 26.10.1992 р. та тлумачення умов договору про сумісну діяльність від 28.01.1992 р. з урахуванням акту від 26.10.1992 р., що є різними доказами та підставами цих позовів.

Заявник із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

А саме - апелянт зазначає, що тлумачення спірного договору сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору щодо недійсності цього договору, оскільки обставини, якими ППФ «Антей» обґрунтовує зустрічні вимоги, базуються на тих самих доказах, які надані позивачем, і не потребують самостійного встановлення та оцінки, задоволення зустрічного позову повністю виключить задоволення первісного позову, оскільки встановить відсутність існування такого договору про сумісну діяльність та відсутність правового зв'язку з актом від 26.10.92, на який посилається позивач як на доказ існування спірного договору. В апеляційній скарзі зазначено, що зустрічним позовом ППФ «Антей» намагається довести та вимагає від суду встановити, що зміст акту від 26.10.92 суперечить поняттю правової природи сумісної діяльності, яка полягає в об'єднанні майнових та грошових можливостей учасників, з метою досягнення спільної господарської мети (будівництво та експлуатація спільно створеного майна) та яка не може мати наслідком виконання однією стороною своїх зобов'язань та отримання в розрахунок за це майно, як то визначено актом від 26.10.92. На думку ППФ «Антей», взаємозв'язок первісного і зустрічного позовів у справі полягає у певному їх співвідношенні, при якому зустрічне право відповідача, на захист якого ним заявлено зустрічний позов, виключає право позивача, визначене первісним позовом, або принаймні підриває його підставу.

Другий відповідач за первісним позовом - Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" - надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що предметом первісного позову є визнання угод недійсними не на тій підставі, що між сторонами вказаних угод є будь-які різні уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, а недотримання сторонами правочину вимог чинного законодавства під час їх укладення. Другий відповідач за первісним позовом просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ППФ «Антей» та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Прокуратура м.Харкова надала відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на не пов'язаність між собою первісних та зустрічних позовних вимог, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу ППФ «Антей» - без задоволення.

Представником позивача надано клопотання про заміну позивача (з урахуванням подальшої заяви від 28.08.13 вх.7321 про залучення до участі у справі Міністерства освіти і науки України), в якому зазначено, що відповідно до Указу Президента України №96/2013 від 28.02.13 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України, реорганізувавши Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Державну службу молоді та спорту України; розпорядженням КМ України від 06.03.13 №123-р постановлено утворити комісію з проведення реорганізації шляхом поділу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. У зв'язку з цим заявник просить замінити позивача у справі його правонаступником - Міністерством освіти і науки України.

Колегія суддів враховує вищевказані обставини, задовольняє клопотання позивача та здійснює процесуальне правонаступництво відповідно до ст.25 ГПК України шляхом заміни позивача у справі - Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України - його правонаступником - Міністерством освіти і науки України.

Колегія суддів зазначає, що задоволення вказаного клопотання не впливає на реалізацію законних прав та обов'язків учасників судового процесу.

Позивачем також надано відзив на апеляційну скаргу, в якому Міністерство освіти і науки України, посилаючись на не пов'язаність зустрічного позову з первісним, а також на те, що відповідно до ч.2 ст.213 ЦК України, тлумачення змісту правочину є не обов'язком суду, а його правом - просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокуратура м.Харкова та ПП фірма "Антей", повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення долучені до матеріалів справи), не направили представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки, за таких обставин, враховуючи відсутність заперечень присутніх у судовому засіданні представників позивача та другого відповідача, а також ту обставину, що правову позицію ПП фірми «Антей» викладено в апеляційній скарзі, а прокуратури м.Харкова - у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні за відсутності представників прокуратури м.Харкова та ПП фірми «Антей».

Заслухавши представників позивача та другого відповідача у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у первісному позові позивач просить суд першої інстанції визнати недійсними правочини, укладені між Харківським політехнічним інститутом та Малим приватним підприємством "ЕПСА", а також - договір про передачу права вимоги від 03.04.95, який було укладено між Малим приватним підприємством "ЕПСА" та Приватним підприємством фірмою "Антей".

У зустрічному позові ППФ «Антей» просить суд надати тлумачення умов одного з вищевказаних правочинів, а саме - договору про сумісну діяльність від 28.01.92.

Зустрічний позов за своєю правовою природою є одним із засобів активного захисту проти первісного позову.

Разом з тим, відповідно до змісту ст.60 ГПК України, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Це зокрема виявляється у підставах цих позовів або поданих доказах, у тому, що задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову - тобто подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Як вбачається зі змісту зустрічної позовної заяви, ППФ «Антей» просить суд розтлумачити зміст договору від 28.01.92 шляхом надання відповідей на низку питань, сформульованих позивачем за зустрічним позовом.

Однак ні в самому позові, ні в апеляційній скарзі ППФ «Антей» не доведено, що задоволення судом зустрічного позову повністю або частково виключатиме задоволення первісного позову - оскільки відповіді на поставлені суду питання, а отже і наслідки задоволення зустрічного позову, не можуть бути відомі заздалегідь.

Твердження апелянта про те, що тлумачення спірного договору встановить відсутність існування такого договору та відсутність правового зв'язку з актом від 26.10.92, на який посилається позивач за первісним позовом - колегія суддів вважає передчасними і такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях ППФ «Антей».

Тобто фактично зустрічний позов ППФ «Антей» є не вимогою (яка була б спрямована на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу та обґрунтована відповідними фактами і обставинами на підтвердження її правомірності), а запитанням до суду, надання відповіді на яке (причому лише такої відповіді, яка видається правильною ППФ «Антей»), за припущенням заявника зустрічного позову, стане обставиною, що може бути розцінена як доказ відсутності матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову.

Таким чином, підставами зустрічного позову (на відміну від первісного позову та всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, якою встановлено, що позовна заява має містити зазначення доказів, що підтверджують позов) є не юридичні факти матеріально-правового характеру і не доказові факти, а виключно припущення та тлумачення правової природи спірного правочину, надані ППФ «Антей» - отже зустрічний позов не може бути визнаний таким, що пов'язаний з первісним за такими ознаками як підстава позову і взаємовиключність первісних та зустрічних позовних вимог.

Крім того, як зазначає сам апелянт із посиланням на лист Вищого господарського суду від 11.04.05 №01-8/344, тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Однак відповідно до правової позиції, висловленої представником позивача в ході апеляційного провадження та підтриманої другим відповідачем за первісним позовом, НТУ «ХПІ» (який був стороною спірних угод) - предметом первісного позову є визнання угод недійсними не на тій підставі, що між сторонами вказаних угод є будь-які різні уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, а саме з підстав недотримання сторонами правочину вимог чинного законодавства під час їх укладення.

На думку колегії суддів, зазначене додатково свідчить про не пов'язаність між собою підстав первісного та зустрічного позовів, а також про довільне тлумачення заявником зустрічного позову змісту ч.2 ст.213 ЦК України, відповідно до якої тлумачення змісту правочину є правом, а не обов'язком суду.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що ППФ «Антей» не було позбавлено права подати позов про тлумачення спірних правочинів у порядку ст. 213 ЦК України не в якості зустрічного для спільного розгляду з первісним позовом у даній справі. Колегія суддів погоджується із аргументами представників позивача та другого відповідача у справі стосовно того, що сумісний розгляд основного і зустрічного позову є недоцільним, оскільки призведе до подальшого затягування вирішення спору.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що подання зустрічного позову зумовлено вимогами постанови Вищого господарського суду України від 28.11.11 у справі №5023/3187/11 (попередній розгляд цієї справи, з направленням на новий розгляд), в якій зокрема зазначено, що вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій не дослідили правової природи договорів та угод і не дали їм правової оцінки.

Стосовно вищевказаних аргументів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Тому незалежно від наявності чи відсутності зустрічного позову судом першої інстанції при розгляді первісного позову має бути досліджено правову природу спірних договорів та надано їм відповідну правову оцінку.

При цьому ППФ «Антей» не позбавлене права подати до місцевого господарського суду свої заперечення, підтверджені відповідними доказами згідно з приписами ст.32 ГПК України (якою встановлено, що фактичні дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі), а також 33 ГПК України, висловити власну правову позицію щодо предмету спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що повернення місцевим господарським судом зустрічної позовної заяви ППФ «Антей» не порушує права останнього та не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.

Тому, на думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом правомірно, із посиланням на ст.60, п.5 ч.2 ст.54, п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, зроблено висновок про те, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства та судової практики, ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженої ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання позивача задовольнити. Здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни позивача у справі - Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України - його правонаступником - Міністерством освіти і науки України.

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми "Антей" на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.13 у справі № 5023/10593/11 (н.р. 5023/3187/11) залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.07.13 у справі №5023/10593/11 (н.р. 5023/3187/11) залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 29.08.13.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Істоміна О.А.