Головуючий суду 1 інстанції - Скворцова В.Г.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-1188/11

Провадження № 22ц/782/2186/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді: Соловей Р.С.,

суддів: Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.,

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 25 січня 2013 року

у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги та санкції за невиконання умов договору,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом та, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі - ПрАТ «МТС Україна») заборгованість за надані послуги в розмірі 314,70 грн. та договірну санкцію за невиконання умов договору в розмірі 2 219,40 грн., а також судові витрати: по сплаті судового збору - 51 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково: стягнено з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «МТС Україна» заборгованість оплати наданих послуг мобільного зв'язку в розмірі 314,70 грн., а у іншій частині у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. Судові витрати стягнено пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити це рішення, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «МТС Україні» договірну санкцію в розмірі 2 219,40 грн., а також судові витрати у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У справі судом правильно встановлено наступні фактичні обставини. Між сторонами склались договірні відносини на підставі договорів про надання послуг мобільного зв'язку та додаткових угод до них (а. с. 5 - 13). У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та наявністю непогашеної заборгованості дію договорів та надання послуг було припинено 28.06.2009 р., що підтверджується інтерфейсами перегляду додаткових угод і розрахунку суми штрафу (а. с. 16 - 18).

Умовами додаткових угод до договорів передбачено користування відповідачем послугами мобільного зв'язку протягом 365 днів з дня підписання додаткової угоди, тобто протягом цього строку абонент не має права відмовитись від основного договору та додаткової угоди; у разі ж відмови від послуг протягом вказаного строку або, коли дія договору достроково припиняється у зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг, останній несе відповідальність у вигляді сплати договірної санкції у розмірі 2,74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку дії додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії (пункти 1.3 додаткових угод).

Вказані обставини не заперечується сторонами.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПрАТ «МТС», суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст. 525 - 527, ч. 1 ст. 509, ст. 546 ЦПК України, та виходив з наступного. Забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, що є чинними, і дія яких не припинена; у разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припиняється.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Матеріалами справи підтверджується, що сума основного боргу за отримані відповідачем послуги мобільного зв'язку становить 314,70 грн. З часу припинення надання послуг позивачем нараховано відповідачеві ОСОБА_2 2 219,40 грн. договірної санкції (штрафу, як зазначено у звіті про баланс особового рахунку абонента) (а. с. 19).

Оскаржуваним рішенням обгрунтовано стягнено з відповідача на користь позивача суму основного боргу за надані послуги в розмірі 314,70 грн., і в цій частині рішення не оскаржується.

За змістом ст. 509 та ст. 546 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. З метою належного виконання зобов'язання його може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами забезпечення, встановленими договором або законом.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник, у разі порушення ним зобов'язання, повинен передати кредиторові Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу або пені) або іншого виду забезпечення, якщо таке забезпечення полягає в зобов'язанні боржника передати кредиторові грошову суму або інше майно у разі порушення боржником зобов'язання, - це санкції, спрямовані на виконання чинних зобов'язань, дія яких не є припиненою. Нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося.

Судом встановлено, що договори між сторонами було розірвано з ініціативи позивача за несплату відповідачем заборгованості за надані послуги зв'язку, і з того часу зобов'язання між сторонами були припинені.

Встановлена пунктами 1.3 додаткових угод договірна санкція за дострокове розірвання договору спрямована на стягнення штрафу саме за період після фактичного розірвання договору та припинення зобов'язання. Однак, виходячи із зазначеного вище, приписів вказаних вище законів, після фактичного розірвання договору та припинення зобов'язання спірна договірна санкція не може бути видом забезпечення зобов'язання, передбаченого статтями 546 та 549 ЦК України, тобто не може бути нарахована на майбутнє у зв'язку з розірванням договору з ініціативи кредитора за несплату абонентом заборгованості за надані послуги та припиненням надання послуг.

Апелянт посилається на норми ст. 546 ЦК України щодо визначення видів забезпечення виконання зобов'язання, на те, що Додатковими угодами встановлено строк дії Договору та визначено забезпечення виконання зобов'язання у виді договірної санкції, а не у виді неустойки. Договірна санкція, на відміну неустойки та штрафу, як зазначає апелянт, встановлена в твердому розмірі та не залежить від суми боргу; нарахована вона в день розірвання договору. Висновки суду, на думку апелянта, суперечать основним принципам зобов'язального права, принципу свободи договору при визначенні його умов сторонами та нормам Цивільного кодексу України щодо застосування санкцій до порушника у випадку розірвання договору через його невиконання.

Вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду у оскаржуваному рішенні. Крім того, в інтерфейсах перегляду ДУ і розрахунку суми штрафу, а також у звіті про баланс особового рахунку абонента вказано договірну санкцію названо штрафом. Хоча нарахована договірна санкція в день розірвання договору, але ж на майбутнє, тобто за кількість днів, що лишилась після припинення договору до кінця передбаченого цим договором строку (а. с. 16 - 19).

Не спростовують висновків суду першої інстанції також доводи апелянта щодо того, що договорами визначено право на їх розірвання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, оскільки п. 5.2 договору передбачено, що його дія припиняється, якщо абонент має несплачені рахунки і не погасив заборгованість протягом одного місяця після відправлення йому письмового повідомлення.

Право на розірвання позивачем договору судом першої інстанції не заперечується, а санкції за порушення його умов після цього тому й не можуть нараховуватись, що дія договору припинена.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні не спростовуються, отже, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Судом обгрунтовано, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, вирішено питання при відшкодування судових витрат позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства під час розгляду справи та ухваленні рішення не встановлено, підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» відхилити.

Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 12 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: