Головуючий у 1 інстанції Кучма В.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Новосядлої В.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Папоян К.А.

за участю:

представника відповідача Лонської Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати побутове вугілля з апеляційною скаргою відповідача - державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - ДП «Донвуглереструктуризація») про зобов'язання надати побутове вугілля.

Зазначав, що тривалий час працював на вугільних підприємствах та має 15 років стажу роботи у підземних умовах, у зв'язку з чим з вересня 2007 року йому призначена пільгова пенсія. Останнім часом перед виходом на пенсію він працював на шахті «Ремовська» в м. Сніжне. Як робітник вугледобувного підприємства, як пенсіонер, який відпрацював в підземних умовах більше 15 років, він відповідно до ст. 43 Гірничого закону України має право на безкоштовне забезпечення побутовим вугіллям.

У зв'язку із передачею шахти «Ремовська» на баланс ДП «Донвуглереструктуризація» для виконання комплексу робіт щодо ліквідації шахти обов'язок щодо забезпечення його побутовим вугіллям покладено на відповідача.

Проте свій обов'язок відповідач виконує неналежним чином, має перед ним заборгованість: за 2 півріччя 2008 року в кількості 2,95т вугілля, за 2 півріччя 2010 року - 2,95т вугілля, всього 5,9т вугілля.

Посилаючись на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами вивезти йому побутове вугілля, що відповідач до цього часу заборгованість не погасив, посилаючись на недофінансування бюджетних коштів в 2007-2008 роках, на підставі ст. 43 Гірничого закону України просив:

- поновити йому строк звернення до суду за період з 2007 - 2008 рік, який ним пропущено з поважних причин;

- стягнути з відповідача належне йому побутове вугілля за 2 півріччя 2008 року у розмірі 2,95т та за 2 півріччя 2010 року у розмірі 2,95т, усього 5,9т (зі згоди відповідача не заперечує проти присудження йому грошової компенсації в сумі 8 732 грн. (5,9т х 1 480 грн.) (а.с. 2-3).

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. ДП «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу державного підприємства «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» зобов'язано вивезти ОСОБА_2 побутове вугілля за друге півріччя 2008 року в кількості 2,95т та за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95т, разом 5 900 кг.

З ДП «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт» на користь ОСОБА_2 стягнуто на відшкодування витрат по сплаті судового збору 114,70 грн. (а.с. 22-24).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач ДП «Донвуглереструктуризація» в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, а саме, відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині забезпечення його побутовим вугіллям за 2 півріччя 2008 року у зв'язку з пропуском строку позовної давності, в решті рішення залишити без змін (а.с. 28).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ДП «Донвуглереструктуризація» Лонська Ю.І., яка діє від імені юридичної особи на підставі довіреності від 15 серпня 2013 року за № 01-12/84 (а.с. 40), доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 22 серпня 2013 року повістки про явку до суду 27 серпня 2013 року (форма № 119) (а.с. 39), причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до ст. 43, ст. 48 Гірничого закону України та п. 12.10 «Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості» має право на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби. Проте відповідач не надав позивачу побутове вугілля за друге півріччя 2008 року в кількості 2,95 т та за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95т. Пунктом 12.10 Галузевої угоди не встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо забезпечення побутовим вугіллям за попередній рік чи півріччя, а тому відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи, а саме, трудової книжки ОСОБА_2 встановлено, що він працював на підприємствах з видобутку вугілля на підземних роботах більш, ніж 10 років, в тому числі на шахті «Ремовська» виробничого об'єднання «Торезантрацит» з 28 липня 1975 року по 03 листопада 1975 року гірничим робітником підземного транспорту, з 20 лютого 1978 року по 03 травня 1978 року, з 06 серпня 1979 року по 19 жовтня 1979 року, з 08 грудня 1980 по 31 липня 1987 року, з 10 серпня 1987 року по 01 липня 1988 року, з 01 жовтня 1988 року по 25 вересня 1989 року, з 20 березня 1990 року по 31 липня 1990 року гірничим робітником підземним та гірничим робітником очисного забою з повним робочим днем під землею (а.с. 8-12).

Згідно штампу на трудовій книжці та пенсійного посвідчення ОСОБА_2 18 вересня 2007 року призначена пенсія за віком (а.с. 5, а.с. 8).

Згідно довідки виконавчого комітету Гірницької селищної ради у м. Сніжному Донецької області від 20 травня 2013 року № 474 позивач ОСОБА_2 зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у будинку, який має пічне опалення (а.с. 6).

Суд першої інстанції правильно встановив, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений Гірничим законом України від 06.10.1999 року № 1127-XIV з наступними змінами та доповненнями, Галузевою угодою між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.).

Відповідно до частини 7 ст. 43 Гірничого закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV (із наступними змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема, таким категоріям осіб:

працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств, а згідно змін, внесених згідно із Законом України від 25.06.2009 року № 1564-VI, - працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Відповідно до частини 5 ст. 48 Гірничого законуУкраїни від 06.10.1999 року № 1127-XIV (із наступними змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником, зокрема, непрацюючим пенсіонерам, а із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.06.2009 року № 1564-VI, - пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше ніж 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше ніж 15 років - для жінок.

Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.) (з наступними доповненнями та змінами) (далі - Галузева угода) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11.05.76 р.

Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.

Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі, в тому числі на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки 7,5 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На Підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби відповідно до ст. 43, 48 Гірничого закону України за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві.

Виходячи з зазначених нормативних актів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, який є пенсіонером та який відпрацював на підприємствах з видобутку вугілля на підземних роботах не менше ніж 10 років, мешкає в будинку з пічним опаленням, відповідно до ст. 43, ст. 48 Гірничого закону України, п. 12.10 Галузевої угоди має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби у кількості 5 900 кг вугілля на рік. Зазначене право позивача визнається відповідачем.

Відповідач визнає, що позивач своєчасно надав документи для отримання вугілля на побутові потреби та був включений у Списки вуглеотримувачів як на 2008 рік, так і на 2010 рік.

Відповідач визнає, що має заборгованість з вивезення побутового вугілля позивачу за друге півріччя 2008 року у кількості 2,95т та за друге півріччя 2010 року у кількості 2,95т, що підтверджується і листом ДП «Донвуглереструктуризація» від 01 червня 2013 року № 9/15-1097, згідно якого заборгованість з забезпечення побутовим вугіллям виникла через недофінансування бюджетних коштів (а.с. 7).

Проте задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений також діючою «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби», яка затверджена міністром вугільної промисловості СРСР 11 травня 1976 року.

Згідно п. 6 «Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організації вугільної промисловості паливом на побутові потреби» виписка та вивезення вугілля здійснюється на поточний рік не рідше, ніж один раз на півріччя за графіком підприємства, який погоджується з профспілковою організацією. В графіку повинна враховуватися рівномірна виписка та вивезення вугілля працівникам по всім місяцям року.

Відповідно до п. 6.2, п. 6.3 цієї Інструкції відпуск палива здійснюється тільки за талонами. Особи, що не виписали вугілля без поважних причин у строки, встановлені графіком, втрачають право на його отримання. Виписані вимоги на паливо дійсні до 25 числа місяця, який слідує після виписки.

Враховуючи вимоги пунктів 6, 6.2, 6.3 «Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організації вугільної промисловості паливом на побутові потреби», не можна погодитися з судом першої інстанції про те, що строк виконання відповідачем зобов'язання щодо надання побутового вугілля не визначений.

Згідно п. 6 «Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організації вугільної промисловості паливом на побутові потреби» відповідач зобов'язаний був виписати та вивезти позивачу вугілля за друге півріччя 2008 року - не пізніше кінця поточного року, тобто не пізніше 31 грудня 2008 року, а за друге півріччя 2010 року - не пізніше 31 грудня 2010 року, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що перебіг позовної давності щодо заборгованості за побутовим вугіллям за друге півріччя 2008 року почався з 01 січня 2009 року та сплинув відповідно до частини 1 ст. 254 ЦК України 01 січня 2012 року. Доказів того, що в цей період відповідач вчинював будь-які дії, що свідчать про визнання ним боргу, позивачем суду не надано.

До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 12 липня 2013 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого законом.

Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В запереченнях на позовну заяву від 24 липня 2013 року відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог позивача про забезпечення вугіллям за друге півріччя 2008 року (а.с. 17).

Відповідно до частини 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві просив поновити йому строк для звернення до суду щодо забезпечення його вугіллям за період 2007-2008 рік, посилався, що такий пропущений ним з поважних причин, а саме, у зв'язку з тим, що він неодноразово звертався до керівництва Шахтарської дирекції з ліквідації шахт, що є структурним підрозділом ДП «Донвуглереструктуризація» з вимогами щодо вивезення йому вугілля, проте відповідач посилався на недофінансування бюджетних коштів на 2007-2008 роки, йому регулярно обіцяли видати вугілля як тільки буде фінансування і у нього не було підстав сумніватися в порядності цієї структури (а.с. 2-3).

Проте будь-яких доказів того, що на протязі 2009-2012 років позивач звертався до відповідача з вимогами щодо вивезення вугілля за друге півріччя 2008 року, що відповідач обіцяв вивезти вугілля, позивачем суду не надано. Позивачем суду не надано і доказів того, що існували якісь об'єктивні причини, що перешкоджали його зверненню до суду в строк до 01 січня 2012 року за захистом свого порушеного права щодо забезпечення безкоштовним вугіллям на друге півріччя 2008 року, а тому підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності не має. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів, що строк позовної давності ним пропущено з поважних причин, є обгрунтованими.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності щодо вимог про забезпечення вугіллям за друге півріччя 2008 року, про застосування якої просив відповідач в запереченнях на позовну заяву, є підставою для відмови у позові в цій частині.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо забезпечення позивача побутовим вугіллям за друге півріччя 2008 року, є обгрунтованими.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про забезпечення його побутовим вугіллям за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95т відповідачем фактично не оскаржується, проте обов'язок щодо забезпечення вугіллям судом покладено на підприємство, яке фактично не існує, а саме, на ДП «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу державного підприємства «Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт».

Згідно наказу ДП «Донвуглереструктуризація» від 29 березня 2011 року № 38 Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт є відособленим структурним підрозділом ДП «Донвуглереструктуризація» і змінила своє найменування на «Відособлений структурний підрозділ Шахтарська дирекція з виконання проектів ліквідації шахт державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (а.с. 18).

Проте згідно ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, згідно частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» боржником та стягувачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а тому обов'язок щодо виконання рішення суду може бути покладений лише на юридичну особу, а не її структурний підрозділ.

Враховуючи зазначене, до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі суд першої інстанції дійшов з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі і ухвалення нового рішення.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, а саме, про зобов'язання ДП «Донвуглереструктуризація» надати ОСОБА_2 побутове вугілля за друге півріччя 2010 року в кількості 2,95т та про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання надати побутове вугілля за 2 півріччя 2008 року за пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 114,70 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ст. 2, п/п 1-2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо забезпечення побутовим вугіллям мають майновий характер (ціна позову складає 8 732 грн.), а тому з них підлягає сплаті судовий збір в розмірі 229,40 грн. (8 732 х 1%, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати).

Оскільки позивачем судовий збір при зверненні до суду сплачено в дохід держави не в повному розмірі, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, недоплачений судовий збір в розмірі 114,70 грн. підлягає стягненню в дохід держав з відповідача та з нього ж на користь позивача підлягає стягненню відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн., що разом складатиме мінімальний розмір судового збору з позовних вимог майнового характеру.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» задовольнити.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 30 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати побутове вугілля за 2 півріччя 2008 року в кількості 2,95т та за 2 півріччя 2010 року в кількості 2,95т задовольнити частково.

Зобов'язати державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (юридична адреса: 86132 м. Макіївка Донецька область вул. Успенського,36, код ЄДРПОУ 32442610) надати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сніжне Донецької області, ІПН НОМЕР_1) побутове вугілля за 2 півріччя 2010 року в кількості 2,95т (дві тонни дев'ятсот п'ятдесят кілограмів).

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати побутове вугілля за 2 півріччя 2008 року в кількості 2,95т за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (юридична адреса: 86132 м. Макіївка Донецька область вул. Успенського,36, код ЄДРПОУ 32442610) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сніжне Донецької області, ІПН НОМЕР_1) на відшкодування витрат по сплаті судового збору 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Новосядла

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна