Головуючий в1-й інстанції: Батманова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

секретарі Янчика Є.А.

за участю прокурора Стьобіна Д.В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4 на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30 травня 2013 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька, громадянина України, інваліда 3-ї групи, судимого: 28 березня 1995 року Куйбишевським районним судом м.Донецька за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна; 13 червня 1996 року Кіровським районним судом м. Донецька за ч.2 ст.140 ч.2, ч.3 ст.42 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна; 14 вересня 1998 року Київським районним судом м.Донецька за ч.2 ст.141, ч.2 ст.142, ст.42 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна; 16 червня 2005 року Куйбишевським районним судом м.Донецька за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до одного року десяти місяців позбавлення волі. Згідно постанови Кіровського районного суду м.Донецька від 21 лютого 2008 року замінено не відбуту частину основного покарання у вигляді семи місяців восьми днів позбавлення волі на виправні роботи з утриманням 20 % його заробітку на користь держави; що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки; за ч.1 ст.122 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_2 21242 грн. 66 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та судові витрати на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області - 2248 грн. 78 коп., на користь ДНДІСЕ - 8000 грн. 80 коп.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 21 годині 46 хвилин, маючи з 14 квітня 2010 року в користуванні автомобіль DAEWOO LANOS TF 69 Y ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_2, яким управляє і розпоряджається, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на підставі угоди з ТОВ «Таксі-Сервіс» про надання інформаційних послуг № 229С від 18 квітня 2008 року, отримав замовлення на надання послуг з перевезення пасажирів за адресою: АДРЕСА_2 центральний вхід», керуючи вказаним автомобілем прибув до центрального входу загальноосвітньої школи АДРЕСА_3. Після цього, здійснивши посадку пасажирів ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на перетині вул.Олексія Толстого з вул.Дмитра Козака в Куйбишевському районі м.Донецька, водій ОСОБА_6 відновив рух керованого ним автомобіля по вул.Олексія Толстого з боку загальноосвітньої школи № 66 м.Донецька в напрямку вул.Олімпієва в Куйбишевському районі м.Донецька. На шляху прямування між ОСОБА_6 і вказаними пасажирами стався словесний конфлікт, раптово виниклий на грунті особистих неприязних стосунків, в результаті якого ОСОБА_6 здійснив зупинку керованого ним автомобіля вздовж правого краю проїзної частини вул.Олексія Толстого, перед виїздом на вул.Олімпієва, і здійснив висадку вищевказаних пасажирів. ОСОБА_6, вийшовши з салону автомобіля, продовжив конфлікт з пасажирами ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а так само пішоходом ОСОБА_2, яка самостійно прибула до місця перебування зазначених осіб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 22 годині 15 хвилин ОСОБА_6 перебував у салоні технічно справного вищевказаного автомобіля, який знаходився у статичному положенні на проїжджій частині вул.Олексія Толстого перед виїздом на вул.Олімпієва. В цей же час пішохід ОСОБА_12, спостерігаючи конфлікт ОСОБА_6 і пішохода ОСОБА_2, підбіг до дверей водія автомобіля DAEWOO LANOS, під керуванням ОСОБА_6, бокове вітрове скло якої було опущено в нижнє положення, і через віконний отвір водійських дверей частково руками і частиною тулуба проник в салон транспортного засобу. ОСОБА_6, бажаючи остаточно покинути місце конфлікту, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і візуально чітко оглядати пішохода ОСОБА_12, який, проникнувши через віконний отвір водійських дверей, частково перебував у салоні автомобіля, відновив рух автомобіля, і прослідував по проїжджій частині вул.Олексія Толстого з боку вул.Дмитра Козака в напрямку вул.Олімпієва. На шляху прямування у вказаному напрямку, при русі транспортного засобу з прискоренням швидкісного режиму, ОСОБА_6, ігноруючи часткове знаходження пішохода ОСОБА_12 у віконному отворі водійських дверей і переміщення його разом з керованим ним автомобілем, під'їхав до проїжджої частини вул.Олімпієва, яка є головною дорогою по відношенню до проїжджої частини вул.Олексія Толстого, не зупиняючи автомобіль, суб'єктивно розраховуючи на те, що ніяких транспортних засобів на проїжджій частині вул.Олімпієва немає, перед зміною напрямку руху вправо, ОСОБА_6 не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, приступив до виконання маневру правого повороту, виїжджаючи на головну дорогу вул. Олімпієва в Куйбишевському районі м.Донецька у напрямку пр.Ленінський. В момент виконання маневру правого повороту ОСОБА_6 у відсутності реальної та уявної загрози своєму життю або здоров'ю з боку пішохода ОСОБА_12, який частково волочився по дорожньому покриттю, продовжив рух керованого ним автомобіля в напрямку пр.Ленінського. При цьому пішохід ОСОБА_12 з причини маневрування автомобіля і постійного збільшення швидкісного режиму руху транспортного засобу, не втримався за водійські двері автомобіля під керуванням ОСОБА_6 і впав на проїжджу частину вул.Олімпієва. В момент падіння пішохода ОСОБА_12 на проїжджу частину вул.Олімпієва, на нього було скоєно наїзд автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_13, який рухався по проїжджій частині вул.Олімпієва з боку пр.Ленінський у напрямку вул.Югославська, тобто в зустрічному напрямку відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_6 В результаті дорожньо-транспортної пригоди був смертельно травмований пішохід ОСОБА_12.

Порушення ОСОБА_6 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди і наступними суспільно-небезпечними наслідками.

Цим же вироком ОСОБА_6 був виправданий за ч.1 ст.121 КК України за відсутністю в його діях складу злочину за обвинуваченням його в тому, що після того як він здійснив зупинку керованого ним автомобіля вздовж правого краю проїжджої частини вул.Олексія Толстого в Куйбишевському районі м.Донецька, перед виїздом на ул.Олімпієва і здійснив висадку вищевказаних пасажирів, ОСОБА_6, вийшовши з салону автомобіля, продовжив конфлікт з пасажирами ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а так само пішоходом ОСОБА_2, яка самостійно прибула до місця перебування зазначених осіб. Після цього, приблизно в період часу з 22 годин 12 хвилин до 22 годин 15 хвилин ОСОБА_14 приступив до керування автомобілем DAEWOO LANOS TF 69 Y ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_2, і діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, візуально чітко бачачи пішохода ОСОБА_2, яка знаходилась у статичному положенні поблизу передньої частини кузова транспортного засобу ( і таким чином перешкоджала початку руху автомобіля), усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і передбачаючи можливе настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, ОСОБА_6 неодноразово, поновлюючи рух керованого ним транспортного засобу по проїжджій частини вул.Олексія Толстого в напрямку вул.Олімпієва, здійснював наїзди передньою частиною кузова транспортного засобу на пішохода ОСОБА_2, і долаючи при цьому незначну відстань, виконував короткочасну зупинку автомобіля. Після здійснення чергового наїзду на пішохода ОСОБА_2, остання впала на дорожнє покриття, а автомобіль під керуванням ОСОБА_6 на місці наїзду на пішохода зупинився.

В апеляціях:

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, незастосуванням судом кримінального закону, який підлягає застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого. Вказує, що рішення суду в частині виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України є безпідставним та не ґрунтується на доказах по справі, яким надана неправильна оцінка, в порушення вимог ст.334 КПК України (1960 року), суд належним чином не мотивував свій висновок в цій частині у вироку. Також судом не були в повному обсязі взяти до уваги обставини злочину та дані про особу засудженого, через що останньому було призначене покарання, яке не відповідає вимогам ст..65 КК України та є м'яким.

Потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним за ч.2 ст.286 ч.2, ч.1 ст.122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, а також змінити вирок в частині забезпечення виконання цивільного позову, залишивши накладений арешт на описане майно засудженого. Посилається на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, судом істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, неправильно застосовано кримінальний закон, а призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину і особі засудженого. Вказує, що судом були неправильна оцінені докази у справі, через що ОСОБА_6 необґрунтовано виправдано за ч.1 ст.122 КК України, з врахуванням даних про особу засудженого та обставин справи вважає призначене покарання останньому м'яким, судом безпідставно було враховано в якості обставини, що пом'якшує покарання, наявність у засудженого малолітньої дитини. Зазначає також, що судом в порушення вимог кримінально-процесуального закону, безпідставно прийнято рішення про повернення засудженому автомобілю, на який накладено арешт в якості забезпечення позову потерпілої.

Захисник ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, змінити засудженому запобіжний захід на підписку про невиїзд. Посилається на те, що досудове та судове слідство було проведене однобічно і неповно, з істотним порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі тих, що регламентують строки досудового розслідування та право на захист, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судом були однобічно та неповно досліджені докази у справі, яким дано неправильну оцінку, не взяти до уваги докази, що свідчили на користь засудженого та вказували на хибність обвинувачення.

Засуджений ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що судом при розгляді справи було істотно порушено кримінально-процесуальний закон та неправильно застосований кримінальний закон, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що суд однобічно та неповно дослідив докази у справі, взяв до уваги лише докази, які свідчили не на його користь, та не надав оцінки тим доказам, які вказували на хибність обвинувачення та відсутність його вини у загибелі потерпілого ОСОБА_12.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду на підтримання апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що усі вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вказаних у вироку обставинах, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, які судом всебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Цей висновок, зокрема, підтверджується показаннями самого засудженого ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що у зазначених у вироку місці та часі, під час керування належним йому автомобілем з надання послуг таксі у нього виник конфлікт з родиною ОСОБА_8 та ОСОБА_2, та після того, як він від'іхав сталася дорожня пригода, в ході якої загинув ОСОБА_12.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, згідно яких в момент, коли ОСОБА_12 знаходився біля дверей водія ОСОБА_6 та просунув руки та частину тіла у салон автомобіля, ОСОБА_6 різко почав рухатися та тягнути за собою останнього, а коли виїхав на проїжджу частину дороги, на ОСОБА_12 було здійснено наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_15, який рухався у зустрічному напрямку. Ці обставини потерпіла та вказані свідки підтвердили на очних ставках з ОСОБА_6 та під час відтворення обстановки та обставин події (т.3 а.с.1-7, 24-31, 46-53, 132-138, 139-142, 157-164)

Показаннями свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні та на досудовому слідстві, відповідно до яких він рухався на автомобілі по проїжджій частині вул. Олімпієва з боку пр-ту Ленінського в м.Донецьку, на перехресті з вул.О.Толстого він побачив як туди у зустрічному напрямку виїхав автомобіль під керуванням ОСОБА_6, з лівого боку якого хтось рухався. Він різко загальмував, але не зміг уникнути наїзду на потерпілого (т.2 а.с.147-151).

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події з фототаблицею та схемою до нього, згідно якого 26 вересня 2010 року на перехресті проїжджої частини вулиць Олімпієва та О.Толстого в Куйбишевському районі м.Донецька було знайдено труп потерпілого ОСОБА_12, там же знаходилися автомобілі, якими керували ОСОБА_15 та ОСОБА_6 з пошкодженнями частин кузова. В ході огляду зазначених транспортних засобів ці пошкодження були деталізовані, встановлено, що склопідйомник водійських дверей автомобілю ОСОБА_6 знаходиться в робочому стані, що підтверджено висновком автотехнічної експертизи № 5751 від 20 жовтня 2010 року (т.1 а.с.3-19, 170-178, 215-218).

Згідно висновку медіко-криміналістичної експертизи № МК 577 від 25 грудня 2010 року, на одязі загиблого ОСОБА_12 встановлені пошкодження, які утворилися від ковзання (волочіння) тіла останнього по дорожньому покриттю (т.1 а.с.85-88).

Відповідно до висновків комплексної судово-медичної, медіко-криміналістичної, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 6311-6312-6313-691 від 12 листопада 2010 року у загиблого ОСОБА_12 окрім тілесних ушкоджень, що виникли в фазах автомобільної травми (зіткнення рухомого автомобілю під керуванням ОСОБА_15 з потерпілим ОСОБА_12.), було виявлено тілесні ушкодження, частина з яких виникла від впливу тупого предмету з вузькою подовженою поверхнею, яким могли бути виступаючі частини віконного отвору дверей автомобілю, в тому числі при затисненні тіла склом, а решта від ковзання (волочіння) тіла останнього по дорожньому покриттю. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_12, могли бути заподіяні за обставин, на які посилаються потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7, а саме, при розташуванні потерпілого в отворі вікна лівих передніх дверей автомобілю ОСОБА_6 (в тому числі при затисненні тіла склом) в момент початку руху автомобілю з послідуючим волочінням нижніх кінцівок та нижньої частини тулуба по дрожньому покриттю в процесі руху автомобілю, відривом тіла від лівої бокової частини автомобілю при здійсненні маневру правого повороту з прискоренням, з доданням тілу додаткового прискорення, з наступним наїздом передньою частиною автомобілю під керуванням ОСОБА_15 (т.3 а.с.108-128).

В судовому засіданні були ретельно перевірені показання засудженого ОСОБА_6 про те, що він в момент від'їзду на перехрестя не бачив потерпілого ОСОБА_12 поруч з автомобілем, та обґрунтовано визнані безпідставними і недостовірними, зумовленими позицією захисту, із зазначенням мотивів їх неприйняття.

Суд обґрунтовано зазначив, що ці доводи спростовуються показаннями потерпілої, зазначених свідків, даними протоколу місця події та вказаними експертними дослідженнями, а ці докази об'єктивно узгоджуються з встановленими обставинами та механізмом дорожньо-транспортної пригоди.

За встановленими судом фактичними обставинами справи, виходячи із сукупності зазначених та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано і правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України, а тому доводи апеляцій засудженого та його захисника про хибність обвинувачення не є слушними.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч, тому доводи в апеляціях засудженого та його захисника щодо неповноти судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Ствердження захисника ОСОБА_4 в апеляції про порушення органом досудового слідства строків досудового слідства та права засудженого на захист є безпідставними, так як дану кримінальну справу було порушено за фактом порушення правил дорожнього руху та смертю ОСОБА_12, що з урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди та наявністю даних щодо неї на той момент, цілком відповідає вимогам ст.68, ч.3 ст.98 КПК України (1960 року), а тому доводи захисника в апеляції про нелегітимність доказів обвинувачення також не є слушними.

Перевіряючи доведеність обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.122 КК України, суд правильно встановив, що докази у справі в цій частині мають істотні протиріччя, а саме, що версії сторін обвинувачення та захисту щодо механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_12 однаково підтверджуються показаннями свідків з кожної сторони та не виключаються висновком судово-медичної експертизи в цій частині. Зазначені протиріччя з огляду на їх характер та суттєвість не можуть бути усунені в судовому засіданні, а тому такі сумніви судом обґрунтовано було розтлумачено на користь ОСОБА_6, та при неможливості зібрання додаткових доказів, суд обґрунтовано виправдав останнього саме за відсутністю складу злочину, це рішення відповідає вимогам ст.62 Конституції України, правовим позиціям, що містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року (з наступними змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст.ст.323,327 КПК України (1960 року).

Рішення суду в цій частині є мотивованим з наведенням відповідних мотивів щодо прийняття (неприйняття) доказів, наданих сторонами судового розгляду, а тому доводи апеляцій прокурора та потерпілої в цій частині є необґрунтованими.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_6, суд належним чином врахував обставини злочину, дані про особу засудженого, які були перевірені в ході апеляційного розгляду справи, а саме наявність у останнього на утриманні матері-інваліда, малолітньої дитини, стан здоров'я самого засудженого, який є інвалідом та хворий на тяжку хворобу, його задовільні характеристики, та призначив покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, а тому підстав для постановлення нового вироку та посилення покарання ОСОБА_6, як про це вказується в апеляціях прокурора та потерпілої, колегія суддів не вбачає. Посилання останніх на порушення судом вимог ч.2 ст.375 КПК України (1960 року) є безпідставним, так як судом було враховано об'єм доведеного обвинувачення та наявність нових обставин, що пом'якшують покарання.

Рішення суду в частині вирішення речових доказів, в тому числі щодо передачі автомобілю засудженому, який є власністю останнього, цілком відповідає вимогам ст.ст.81,330 КПК України (1960 року) та не скасовує обраного щодо нього засобу забезпечення цивільного позову потерпілої у виді арешту зазначеного автомобілю, тому доводи останньої з цього приводу є безпідставними.

Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даній справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1960 року), п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4 на вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30 травня 2013 року залишити без задоволення.

Вирок Куйбишевського районного суду м.Донецька від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області