Категорія 34 Головуючий в 1 інстанції Федорчук М.М.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Зінов'євої А.Г.

суддів Ларіної Н.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Федоровій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 05 червня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 05 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5 338 грн. 08 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., вирішено питання про судові витрати.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, оскільки судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини справи.

В апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 21 березня 2011 року дії позивача створили умови настання дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач не мав технічної можливості запобігти пригоді, тобто на думку апелянта не доведена винність відповідача.

Також в апеляційний скарзі представник відповідача зазначає, що вартість матеріальної шкоди спричиненої власнику автомобіля позивача складається з вартості відновлюваного ремонту та розміру втрати товарної вартості автомобіля, але ж автомобіль позивача не був наданий експерту без реального обстеження, до того ж позивач є другим власником автомобілю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове по суті позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позовні вимоги в частині розміру моральної шкоди та відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржені, тому суд на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України рішення в зазначеній частині не ревізує.

Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу та правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її провини.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України моральна шкода зокрема полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у залежності від глибини фізичних і душевних страждань, ступеня провини особи, що причинили моральну шкоду, а також інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, зв'язана з використанням, збереженням і утриманням транспортних засобів. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі, або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до положень ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 грудня 2009 року в Калінінському районі м. Донецька по пр. Павших Комунарів відповідач ОСОБА_1 керуючи автомобілем Шкода Фабія державний номерний знак НОМЕР_2 перед початком руху з прилеглої території не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, виїхав на головну дорогу та скоїв ДТП з автомобілем НОМЕР_1, 2004 року випуску під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого вищевказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 01 березня 2010 року по справі № 3-182/2010 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави (а.с. 10). Постанова не скасована та набрала законної сили.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки постановою від 01 березня 2010 року встановлено, що ДТП мала місце та вчинена вона внаслідок дій ОСОБА_1. відповідно до ст. 61 ЦПК України вказані обставини є підставою для звільнення сторони від доказування.

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно висновку № 6444/27 авто товарознавчої експертизи від 29 грудня 2010 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля ОСОБА_2 на момент ДТП склала 5 338,08 грн. (а.с. 83-86 ) , яка складається із вартості відновлюваного ремонту автомобіля - 2 761,34 грн. та втрати товарної вартості - 2576,74 грн. ( 2761,34 грн. + 2576, 74 грн. = 5 338,08 грн.).

Згідно висновку додаткової судової авто технічної експертизи № 446 від 25 березня 2013 року водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти пригоді, у водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 не було можливості запобігти зіткненню з автомобілем Шкода Фабія дн НОМЕР_2 шляхом гальмування. Фактичні дії водія автомобілю Шкода Фабія дн НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху, що дає підстави для висновку про наявність причинного зв'язку між його діями та настанням пригоди. В діях водія автомобілю НОМЕР_1 ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які складалися б у причинному зв'язку з настанням пригоди, не вбачається, (а.с. 253-256).

Вказана експертиза була призначена судом першої інстанції у зв'язку з наявністю суперечливих висновків спеціалістів. Так, відповідно до висновку автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 21 березня 2011 року, проведеної експертом Донецького НДІ судових експертиз ОСОБА_3, за висновками якої позивач ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти пригоді, але нею не скористався то його дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху. Невідповідність вимогам п. 12.2 ПДР в діях ОСОБА_2. створило умови для наступу пригоди і знаходилися у прямому причинному зв'язку з її наступом. З урахуванням значення коефіцієнта не безпечності в діях водія ОСОБА_1 який керував автомобілем Шкода Фабія дн НОМЕР_2 невідповідності вимог ПДР, які би знаходилися у причинному зв'язку з наступом наслідків пригоди не вбачається, (а.с. 91-94) та висновку спеціаліста ТОВ " Експерт Асістанс" ОСОБА_4 від 18 січня 2012 року, яким навпаки визнано що з технічної точки зору в даній дорожній пригоді, водій ОСОБА_1 виконуючи вимоги п. 10.1,10.2 ПДР мав технічну можливість запобігти даному ДТП. З технічної точки зору водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем під керуванням ОСОБА_1. Із з технічної точки зору в його діях не вбачається невідповідності п.12.3 ПДР. які би знаходилися у причинному зв'язку з настанням пригоди, (а.с. 160-162), а також у зв'язку з поясненнями у судовому засіданні експерта ОСОБА_3, про те, що у висновку спеціаліста є наявність інших показників, які мали місце при ДТП 04 грудня 2009 року та які можуть вплинути на визначення причинного зв'язку між діями учасників пригоди та наслідками спричинення шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що при таких обставинах доводи представника відповідача про те, що до уваги слідує приймати тільки висновок автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 21 березня 2011 року, який не вбачає причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і настанням спричинення шкоди, не заслуговують на увагу.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення зіткнення автомобіль Шкода Фабія державний номерний знак НОМЕР_2 не був застрахований у страховій компанії та не мав страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів, а тому відповідач неправомірними діями якого спричинено матеріальну шкоду, повинен відшкодувати її позивачу у повному обсязі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача встановлена постановою суду про адміністративне правопорушення, тому на користь позивача підлягає стягненню загальний розмір спричиненої матеріальної шкоди 5 338,08 грн. до якого експертом віднесено витрати на ремонтно-відновлювальний ремонт автомобіля та моральна шкода у розмірі 500 грн., оскільки діями відповідача в наслідок дорожньо - транспортної пригоди, було пошкоджено автомобіль позивача, деякий час останній був позбавлений можливості ним користуватися, що спричинило йому душевні страждання, з врахуванням конкретних обставини справи, характеру і обсягу заподіяних позивачу страждань, вимог розумності і справедливості.

З зазначеним висновком суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки судом встановлено винність відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено майно позивача, розмір зазначеної шкоди встановлений висновком експерта та суду доведено, що діями відповідача спричинено моральну шкоду позивачу у зв'язку з порушенням його життєвих зв'язків.

Доводи апеляційної скарги що винність відповідача не доведена, апеляційний суд приймає критично, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України наявність постанови про визнання відповідача винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 04 грудня 2009 року обов'язкова для суду та виключає повторну необхідність доказування цих обставин.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання експерту автомобіля, висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги що позивач є другим власником автомобілю та щодо помилкового нарахування величини втрати товарної вартості автомобілю, апеляційний суд приймає критично, оскільки відповідно до технічного паспорту автомобілю автомобіль 2004 року випуску, тобто на момент дорожньо-транспортної пригоди 04 грудня 2009 року строк експлуатації автомобіля позивача не перевищував 5 років, а інтенсивний режим експлуатації зазначеного автомобілю суду не доведений, тобто висновки суду в зазначеній частині є правомірними, нових доказів суду не надано.

Доводи апеляційної скарги відносно неналежної правової оцінки наданим сторонами доказам, є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Суддя: