Головуючий у 1 інстанції Любченко С.Д.
Доповідач: Резникова Л.В.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Постолової В.Г.
суддів Резникової Л.В., Биліни Т.І.
при секретарі Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за договором іпотеки та виселення , -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2012 року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності за договором іпотеки та виселення , обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 10.03.2011 року між сторонами був укладений договір займу згідно якого ОСОБА_1 зобов'язався повернути зайняті грошові кошти у розмірі 80000 грн. до 10.09.2011 року. На виконання вищевказаного договору, сторони уклали та нотаріально посвідчили договір іпотеки від 10.03.2011 року, згідно якого у разі порушення боржником своїх обов'язків за основним договором ОСОБА_2 має право одержати задоволення за рахунок передбаченого договором майна, а саме двокімнатної квартири загальною площею 49 кв.м. житловою площею 28,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Згідно розписок про повернення суми займу, на даний момент відповідач повернув позивачці 20000 грн. Рішення Советського районного суду м. Макіївки від 23.01.2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 була стягнута сума боргу у розмірі 60000 грн., 3000 грн. витрат на юридичну допомогу, 600 грн. судового збору та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Але на даний момент ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконав, сплатити суму боргу відмовився.
Заочним рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року, у перегляді якого відповідачу було відмовлено , позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за договором іпотеки та виселення - задовольнити частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки №798 10.03.2011 року, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 49 кв.м. житловою площею 28,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.09.2009 року, зареєстрованому в КП «БТІ м. Макіївки» шляхом оформлення права власності на ім'я позивачки ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що при ухвалені рішення судом не були враховані всі обставини, які мають суттєве значення. Рішення не відповідає нормам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує
такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин
Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов*язки по поверненню боргу , тому у виконання договору про іпотеку, суд звернув стягнення на квартиру відповідача.
У відповідності до ч.1ст.33 Закону України - разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Проте судом не було враховано , за рішення Советського районного суду м. Макіївки від 23.01.2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 була стягнута сума боргу у розмірі 60000 грн., 3000 грн. витрат на юридичну допомогу, 600 грн. судового збору та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Тобто позивач реалізував своє право на витребування боргу шляхом його стягнення в судовому порядку.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають з кредитних правовідносин» - право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Окрім того судом першої інстанції при звернені стягнення на предмет іпотеки не були враховані вимоги п.41,42 вказаної Постанови, якою передбачено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
У даному випадку вартість квартири визначена в розмірі 80000 грн. , а сума неповернутого боргу дорівнює 60000 грн. , окрім того боржник і іпотекодавець є одна й та ж особа. На підставі викладеного - при наявності рішення про стягнення боргу, яке повинно виконуватися ВДВС, підстави для задоволення позову були відсутні.
Таким чином оскільки у суду не було підстав для визнання за позивачем права власності на майно відповідача , рішення суду належить скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за договором іпотеки та виселення відмовити.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням вказаних вимог закону, оскільки судом позовні вимоги не задоволені, підстав для стягнення судових витрат у суду також немає.
Керуючись ст.307,309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 жовтня 2012 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності за договором іпотеки та виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: