Головуючий у 1 інстанції Токарєва Н.М.

Доповідач: Резникова Л.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 20 грудня 2011 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виконання зобов'язання та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виконання зобов'язання та стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що16 грудня 2005 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 202pvp-12-05. Відповідно до умов кредитного договору банк надав , а позичальник отримав споживчий кредит у сумі 25 000 доларів США. Відповідно до п.п. 2.1.,3.2. кредитного договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом у відповідності з додатками №1 до кредитного договору, цілком повернути кредит банку до 16.12.2020 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11% річних. Забезпечення виконання за вказаним кредитним договором є порука фізичної особи - ОСОБА_2, оформлена договором поруки № б/н від 16.12.2005 року, згідно п.п. 2.2,3.1. якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що й позичальник. Позичальник та поручитель суттєво порушують умови кредитного договору та договору поруки, станом на 15.07.2011 року мають заборгованість за кредитом - 41 221,16 доларів США (що в еквіваленті складає 328 573,86 грн.) ; 43 262,77 грн. - комісії та пеня по комісії, всього 371 836,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3627,59 доларів США; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 10570,89 доларів США; пеня по кредиту - 17 484, 48 доларів США; - пеня по відсоткам - 9538,20 доларів США; сума нарахованої, але не погашеної комісії - 26077,84 грн.; - пеня по комісії - 17184,93 грн., на стягненні яких наполягав позивач.

Заочним рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 20 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитом - 41221,16 доларів США + 43262,77 гривень (комісії та пеня по комісії) всього 371 836,63 гривні. Та стягнуто солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 1820 грн.

Ухвалою Калінінського районного суду міста Донецька від 24 лютого 2012 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 20 грудня 2011 року - залишено без задоволення.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

Справа розглядалася судами різних інстанцій.

Відповідач ОСОБА_2 в суд не з*явилася. До суду надійшло повідомлення про вручення судової повістки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 та представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, Кредитний договір, договір поруки, заяву на видачу грошових коштів готівкою, ксерокопії досудової вимоги, ксерокопію повідомлення про її отримання відповідачами, розрахунок заборгованості. Банк має право нараховувати проценти та комісію до моменту повного виконання позичальником своїх зобов*язань за кредитним договором .

При цьому судом неповно були з*ясовані обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п.1ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення і ухвалення нового рішення.

Як вбачається з обставин справи: 16 грудня 2005 року між банком «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 202pvn-12-05. Відповідно до умов кредитного договору банк надав,а позичальник отримав споживчий кредит у сумі 25 000 доларів США. Відповідно до п.п.2.1.,3.2. кредитного договору позичальник зобов*язувався погашати заборгованість за кредитом у відповідності з додатком № 1 до кредитного договору , цілком повернути кредит банку до 16.12.2020 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11% річних. Забезпеченням виконання зобов*язання за вказаним кредитним договором є порука фізичної особи -ОСОБА_2,оформлена договором поруки № бн від 16.12.2005 року, згідно п.п.2.2.,3.1. якого поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі , що й позичальник. Останнє погашення заборгованості було здійснено 29.01.2007 року. В наслідок невиконання своїх зобов*язань у відповідачів перед банком утворилася заборгованість.

. На підставі ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції відповідачка не виконала свої зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, як істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаєв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не зверталася до суду з позовом про розірвання або зміну укладеного Кредитного договору, тому апеляційним судом не приймаються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, Кредитний договір, договір поруки,заяву на видачу грошових коштів готівкою, ксерокопії досудової вимоги, ксерокопію повідомлення про її отримання відповідачами, розрахунок заборгованості. Банк має право нараховувати проценти та комісію до моменту повного виконання позичальником своїх зобов*язань за кредитним договором .

.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається , що виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка належить ОСОБА_1 був вчинений 29.01.2008 року та за рахунок коштів ,отриманих від реалізації квартири ,задовольнив вимоги банку в сумі 33 958,65 доларів США (еквівалент 171 491, 19 грн.). 29.11.2010 року зазначене нерухоме майно було продано на прилюдних торгах. Грошові кошти від продажу квартири в сумі 170 626,87 грн.(еквівалент 21 461,69 доларів США) надійшли до банку 17.01.2011 року . До вказаного часу з врахуванням непогашення боргових зобов*язань здійснювалися певні нарахування. У розрахунку заборгованості ,наданому банком врахований цей платіж : 20 822,32 доларів США зараховано на погашення заборгованості за кредитом ,639,37 доларів США -на погашення процентів. Станом на дату вчинення виконавчого напису нотаріуса заборгованість відповідачки ОСОБА_1 складала 33 958,65 доларів США. Тобто ,сума позовних вимог це залишок заборгованості за кредитом станом на 15.07.2011 року ,який утворився внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов*язань за кредитним договором.

Згідно з п.3.6 Кредитного договору 202pvp-12-05 від 16.12.2005 року, укладеного між Банком і ОСОБА_1 сторони домовилися, що суми внесені позичальником у погашення поточної заборгованості за цим договором направляються на виконання зобов'язання в наступній черговості: а) у першу чергу погашаються прострочені проценти за користування Кредитними ресурсами;

б) в другу чергу погашаються нараховані проценти за користування кредитними ресурсами, які є простроченими;

в) в третю чергу погашаються прострочені суми по комісійній винагороді Банку за надання кредитних ресурсів;

г) в четверту чергу погашаються суми комісійної винагороди Банку за надання Кредитних ресурсів;

д) в п'яту чергу погашаються прострочені суми за основним боргом кредиту;

е) в шосту чергу погашається прострочена заборгованість по виданих кредитних ресурсах;

є) у сьому чергу погашається пеня.

Отже при надходжені коштів від продажу квартири , основна сума була зарахована на погашення тіла кредиту, а також на погашення процентів, що не повністю співпадає з умовами п.3.6 Кредитного договору.

При цьому таке зарахування коштів не завдало шкоди позичальнику, а навпаки призвело до зменшення суми залишку заборгованості за кредитом, оскільки проценти та комісія нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, отже чим більше тіло кредиту, тим більші суми нарахування процентів та комісії.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом - 3627,59 доларів США; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 10570,89 доларів США , суми нарахованої, але не погашеної комісії - 26077,84 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності умов кредитного договору щодо права односторонньої зміни процентної ставки та одностороннього розірвання кредитного договору безпідставні . Згідно з п.4.6. кредитного договору у випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу чи інших показників ,що характеризують кон*юнктуру фінансового ринку ,процентна ставка за користування кредитними ресурсами підлягає зміні на вимогу банку ,проте ,процентна ставка за кредитним договором, укладеним між банком та відповідачкою ОСОБА_1 не змінювалася.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції - це операції банків, які здійснюються на підставі банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Надання Банком та повернення позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 16.12.2005 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; - порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а тому з боку банку відсутні порушення функцій, передбачених Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» як валютного агента».

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов'язання в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи , 20.01.2003 року Національним банком України видано банку «Фінанси та Кредит « банківську ліцензію № 28 на право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України « Про банки і банківську діяльність « (дозвіл Національного банку України № 28-1 від 20.01.2003 року, додаток до дозволу Національного банку України № 28-1 від 20.01.2003 року ) ,таким чином банк має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені ,на власних умовах та на власний ризик ,тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті .

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми

невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме, нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів таабо сплати процентів , позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення . Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів ,передбачених п.п.3.2.,3.4., 4.3.,4.4,4.6.,4.7.4. цього договору ,або будь-яких інших строків платежів ,передбачених цим договором.

При цьому при нарахуванні розміру штрафних санкцій судом першої інстанції не було враховано їх розмір, а саме пеня по кредиту - 17 484, 48 доларів США; - пеня по відсоткам - 9538,20 доларів США; - пеня по комісії - 17184,93 грн., що значно перевищую основну суму боргу.

Відповідно до ч.3ст.551 ЦК України - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Справа була розглянута у відсутності відповідачів. В своїх доповненнях до поясненням, наданим в суд апеляційної інстанції представник відповідача посилається на вказані обставини і з рахуванням конкретних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості та розумності просив зменшити суму , хоча б до 3 903, 29 доларів США.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, заяву представника відповідача, а також той факт , що в рахунок погашення боргу позивачем вже продана квартира відвідача, апеляційний суд вважає за можливе стягнути з відповідачів у солідарному порядку в рахунок погашення пені по кредиту , пені по відсоткам, та пені по комісії - 35 000 грн.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням вказаних вимог закону, а також того, що сплачений позивачем судовий збір відноситься до судових витрат , а не до відшкодування шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір по 804,75 гривень з кожного .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 20 грудня 2011 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитом - 3627,59 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 10570,89 доларів США, що взагалі за курсом НБУ складає 113488,45 грн., суму нарахованої, але не погашеної комісії - 26077,84 грн. та неустойку на нараховані суми в розмірі 35000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі по 804,75 гривень з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: