Головуючий у 1 інстанції: Владимирська І.М.

доповідач: Мозговенко В.В.

Ухвала

Іменем України

13 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Мозговенка В.В.

суддів Круподері Д.О., Гєрцика Р.В.

з участю:

прокурора Плясова О.В.

засудженої ОСОБА_1

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Донецької області розглянула справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 06.11.2012 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Донецька, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні малолітнього сина 2003 року народження, раніше не судимої

засуджено за ч.3 ст.187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві приватної власності.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с. Батагай Верхоянського району Саха Якутії Російської Федерації, громадянки України, чувашки, з середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, маючої на утриманні малолітнього сина 2005 року народження, раніше не судимої

засуджено за ч.3 ст.187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві приватної власності.

Вироком суду було встановлено, що злочин було скоєно за таких обставин.

Так, 23.08.2011 року приблизно о 15 годині ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_2, яка знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, симулюючи погане самопочуття, проникли до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який є житлом ОСОБА_3, де реалізуючи свій злочинний умисел, напали на останню, почали вимовляти погрози вбивством в адресу ОСОБА_3, вимагаючи видати грошові кошти та золоті вироби, таким чином, погрожуючи застосуванням насилля небезпечного для життя та здоров'я особи, яка підвергається нападу. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фрагментами тканини, виявленими за місцем мешкання ОСОБА_3, зв'язали руки та зав'язали очі останній, після чого заволоділи грошовими коштами, які належать ОСОБА_3 у розмірі 513 гривень, які знаходились у жерстяній банці, яка стояла у шафі на кухні зліва від вхідної двері. Потім ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця злочини зникли, розпорядившись викраденими грошовими коштами на свій розсуд, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 513 гривень.

За змістом апеляцій засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять вирок суду змінити та перекваліфікувати їх дії зі ст.187 ч.3 на ст.186 ч.2 КК України, оскільки вони не погрожували потерпілій застосувати до неї насильство небезпечне для її життя та здоров'я. Крім того вони просять пом'якшити вирок суду та призначити їм покарання із застосуванням ст.69 КК України, мотивуючи тим, що вони раніше не судимі, розкаялися у вчиненому, відшкодували матеріальну шкоду, мають неповнолітніх дітей.

Вислухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг засуджених, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, колегія суддів перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій вважає, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Так, у ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_3, показання якої були оголошені під час судового слідства, показала, що засуджені обманним шляхом зайшли до її будинку, зв'язали її та погрожуючи вбивством випитали у неї де знаходяться гроші, якими заволоділи.

Також, під час допиту на досудовому слідстві ОСОБА_1 показувала, що вони з ОСОБА_2 зв'язали потерпілу, наділи їй на очі пов'язку та погрожували потерпілій вбивством, якщо вона не скаже де знаходяться гроші.

З протоколу допиту на досудовому слідстві засудженої ОСОБА_2 видно, що вона пояснювала, що ОСОБА_1 взяла потерпілу за шию та почала вимагати в останньої гроші й погрожувати їй вбивством, якщо вона не скаже де знаходяться гроші.

Диспозицією статті 187 ч.3 КК України передбачена відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, так й з погрозою застосування такого насильства. Оскільки вказане насильство до потерпілої не застосовувалось, то суд обґрунтовано виключив це з обвинувачення. Але оскільки судом обґрунтовано встановлено, що до потерпілої були застосовані погрози вбивством, тобто застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, то суд першої інстанції на законних підставах кваліфікував дії засуджених, як розбійний напад, за попередньою змовою групою осіб та проникненням у житло. Тому, доводи засуджених про неправильну кваліфікацію їх дій є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд фактично врахував всі ті пом'якшуючі обставини, на які посилались засудженні в своїх апеляціях, та призначив їм мінімально можливе покарання передбачене кримінальним законом. З урахуванням викладеного, підстав для призначення більш м'якого покарання, чим передбачено законом, тобто із застосуванням вимог ст.69 КК України, не має.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Петровського районного суду м. Донецька від 06.11.2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.

Судді