Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О.І.
Категорія 52 Доповідач: Резникова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
14 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Постолової В.Г.,
суддів: Резникової Л.В., Гусєва В.В.
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в місті Донецьку апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2013 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А НО В И В:
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано наказ державного підприємства «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк № 1635\ОС від 4 грудня 2012 року про звільнення начальника поїзда резерву проводників дільниці 1 групи ОСОБА_1 на підставі п.8ст.36 КЗпП України незаконним. Зобов*язано державне підприємство «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4400,10 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
З обставин справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ДП «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк укладено контракт №7624 терміном дії 5 років, з 09.09.2011 р. по 08.09.2016 р., тобто позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Згідно наказу №1635/ОС від 04.12.2012 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі передбаченій п. 8 ст. 36 КЗпП України за контракту №7624 від 09.09.2011 р. Підставою для звільнення стали акти №031218, №031219 від 10 листопада 2012 року, відповідно до яких 10 листопада 2012 р. при перевірці ревізорами рейсу Донецьк-Москва на ділянці Москва-Тула були виявлені порушення у вагонах №1-2, а саме, перевезення безквіткових пасажирів. Про вказані порушення складені акти у присутності ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи , правовідносини, які врегульовані діючим законодавством прийшов до обґрунтованого висновку, що акт ревізії стосовно позивача не склався, тому факту порушень позивачем положень посадової інструкції не встановлено. Дисциплінарне стягнення до працівника, у відповідності із ст. 147 КЗпП україни, може бути застосовано тільки за порушення трудової дисципліни. Крім того згідно з п. 15 положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.01.1993 року №55дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки якої загрожують безпеці руху поїздів, життю та здоров'ю громадян та до категорії робітників, перелічених у додатку до цього положення.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права обов»язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №764.
Згідно ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ДП «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк укладено контракт №7624 терміном дії 5 років, з 09.09.2011 р. по 08.09.2016 р , відповідно до якого ОСОБА_1 приймається на роботу в резерв проводників дільниці 1 групи за посадою начальника поїзда . Наказом №1635/ОС від 04.12.2012 р. ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі передбаченій п. 8 ст. 36 КЗпП України . Підставою для звільнення стали акти №031218, №031219 від 10 листопада 2012 року, відповідно до яких 10 листопада 2012 р. при перевірці ревізорами рейсу Донецьк-Москва на ділянці станції Москва-Тула були виявлені порушення у вагонах №1-2, а саме, перевезення безквіткових пасажирів, про вказані порушення складені акти у присутності ОСОБА_1
Згідно посадової інструкції начальника поїзду (п.4.6,4.8), він зобов'язаний, крім іншого,проводити обхід вагонів поїзду згідно з Технологічним процесом, затвердженим підприємством. Під час обходу контролювати місця, де можуть бути заховані предмети або ховатися люди. Інформувати про результати огляду контролюючі органи, які розташовані на станціях шляху прямування.(а.с.12)
Пунктом 17 контракту, укладеного між сторонами 9 вересня 2011 року, передбачено підстави його припинення. Додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством, зазначені у п.18 «а» контракту. Крім іншого, такими підставами є встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (а.с.7-9).
Згідно з актами №А 031219 та А 031218 від 10 листопада 2012 року, складеними у присутності ОСОБА_1 у вагонах №1, 2, проводниками яких були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було встановлено факт перевезення безквиткових пасажирів (а.с.18-12).
Таким чином, з урахуванням представлених сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за своїми посадовими обов'язками ОСОБА_1 не допустив факту перевезення безквиткових пасажирів, а тому наказ про його звільнення з посади, на підставі п.18 «а» контракту, є незаконним. .
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Заперечуючи проти позову в частині визнання незаконним наказу про звільнення позивачки , поновлення її на роботі, відповідач посилався на те, що винні дії ОСОБА_1 обумовлені неналежном контролем за роботою робітників поїзної бригади та провідників, що призвело до допущення провозу безквиткових пасажирів 10 листопада 2012 року .
Однак, колегія суддів вважає, що належних доказів, які б спростовували пояснення позивачки щодо відсутності його вини в неоформленні провозу 10 листопада 2012 року безквиткових пасажирів у поїзді №9 сполученням «Москва- Донецьк», відповідачем не надано.
Як вбачається з акту ревізії, складеного працівниками ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», Центр внутрішнього контролю та аудиту перевірка ревізорами вагону №1,2 та складання акту було проведено на дільниці Москва - Тула с 15-20 до 15-40 , тобто через 40 хв. після відправлення поїзду.
Згідно наданого відповідачем ,затвердженого графіка, начальник поїзду №10\9 здійснює обход вагонів на ділянці Орел-Курск с 19-41 до 21.28
З наведеного вбачається , що на час складення акту позивач, який ще не здійснював обход вагонів за визначеним графіком був позбавлений можливості виявити безквіткових пасажирів.
Відповідно до п.7.22 «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв»язку України від 27.12.2006 року №1196, зареєстрованих в Мінюсті України 4.04.2007 року за №310/13577, у виняткових випадках, з дозволу начальника поїзда, дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи у касі. При цьому посадка дозволяється з подальшим оформленням проїзду протягом 1 години з моменту відправлення поїзда з пункту формування і протягом 30 хвилин з проміжних станцій.
З урахуванням обставин справи та положень закону, колегія суддів вважає недоведеними факти порушення позивачем посадової інструкції та його винних дій в неналежному контролі за роботою провідників поїзду по неоформленню безквиткових пасажирів, що стало підставою для її звільнення з роботи.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу, дійшов правильного висновку про безпідставність звільнення позивача з роботи за п.8 статті 36 КЗпП України та задовольнив вимоги позивача.
Розрахунок розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зроблений на підставі наданих відповідачем довідок, у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з урахуванням відпрацьованих позивачем у жовтні -листопаді 2012 року годин , а також тарифної ставки і відповідних доплат, передбачених контрактом і кількістю робочих днів з часу його звільнення до ухвалення судового рішення.( а.с. 7-9, 55-56).
Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначений судом в сумі 4400,1гр., та розмір компенсації у відшкодування моральної шкоди - 1000 грв. відповідачем в апеляцій скарзі не спростовується, тому, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, підстав для перевірки правильності розрахунків та зміни рішення суду в цій частині не має. В зазначеній частині рішення підлягає залишенню без зміни.
Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, або які б вплинули на правильність його висновків чи належали б до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов"язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення в частині визнання незаконним звільнення позивачки та поновлення її на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди не наведено.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права, тому, підстав для задоволення апеляційної скарги ДП «Донецька залізниця» та скасування судового рішення немає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» Пасажирська служба Вагонне депо Донецьк відхилити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: