Головуючий у 1 інстанції Пономарьов О.П.
Доповідач: Резникова Л.В.
Категорія 23
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Постолової В.Г.
суддів Резникової Л.В., Биліни Т.І.
при секретарі Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2013 року за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про визнання договору оренди недійсними , -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про визнання договору оренди недійсними, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,900 у межах згідно з планом на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДН №199809. Позивач як власник майна, передав у користування на підставі договору оренди вказану земельну ділянку СТОВ «Агрофірма «Агротіс». По закінченню строку договору оренди, позивач маючи намір не переукладати договір на новий термін, письмово повідомив про це відповідача, на що отримав відмову у зв'язку з тим, що 21 червня 2010 року між ним та відповідачем укладено договір про оренду зазначеної земельної ділянки строком на 12 років, який зареєстровано у Державному реєстрі земель Мар'їнського РВ Донецької РФ ДП «Центр ДЗК Держкомзему України» за №4АА007414041016300029 . Посилаючись на те, що він наміру укладати договір оренди земельної ділянки на новий термін не мав, будь-кого на підписання договору не уповноважував і сам його не підписував, позивач просив суд визнати договір оренди недійсним і повернути належну йому земельну ділянку.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про визнання договору оренди землі недійсним задоволено. Визнано договір оренди землі №АА007414041016300029 від 21 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» недійсним з моменту його укладення. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 1000 гривень сплачені за надання юридичної допомоги, та 107 гривень 30 копійок сплачені за судовий збір.
Не погодившись з вказаним рішенням ТОВ «Агрофірма «Агротіс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути
законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує
такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивач не мав наміру укладати договір оренди земельної ділянки на новий термін, зазначений договір не підписував .
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно до п.3,4 ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №1999809 ОСОБА_1 належить земельна ділянка,я ка розташована на території Богоявленської сільської ради. Згідно п. 1 типового договору оренди землі від 21.06.2010 орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 199809 від 02.10.2006 року, яка знаходиться на території Богоявленської сільської ради. На типовому договорі оренди землі містяться підписи орендодавця та орендаря.
Виконуючі умови договору відповідачем позивачу сплачувалась орендна плата за 2009-2012 р.р., про що свідчать документи на отримання орендної плати. Отримуючи орендну плату ОСОБА_1 не повідомляв відповідача про свої нові паспортні дані і не заперечував щодо даних, які були внесені до видаткового ордеру при отриманні ним 20.04.2011 року грошових коштів. Отже, отримуючи орендну плату, ОСОБА_1 підтверджував своє волевиявлення щодо укладення договору та факт добровільного укладення договору.
Відповідно до постанови про відмову у порушені кримінальної справи від 23.01.2012 року - з метою перевірки факту підробки підписів ОСОБА_1 були відібрані вільні зразки його підписів, які направлені на дослідження в НІІКЦ ГУ МВС України в Донецькій області за наслідками якого буде прийняте остаточне рішення (а.с.16 зв.)
До теперішнього часу експертиза не проведена, за відсутністю зразків підпису.
Представникові позивача роз'яснювалося право на звернення до суду з клопотанням про проведення почеркознавчої експертизи.
Доказів про те, що вказаний підпис не належить позивачу ним не надано, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи представником позивача ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції не заявлялося.
Лише той факт, що в договорі оренди зазначені реквізити попереднього паспорту позивача, не є підставою для задоволення позову, оскільки вказані дані могли бути переписані з попереднього договору.
Судом не прийнято до уваги в якості доказу довідка про знаходження позивача у день підписання договору на робочому місці, оскільки відповідно до ч.1,2 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином оскільки суду не було надано беззаперечних доказів про те, що позивач не підписував договір оренди землі та не мав наміру його укладати, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 У суду не було.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням вказаних вимог закону, оскільки у задоволені позову позивачу належить відмовити, підстав для стягнення судових витрат у суду також немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» задовольнити.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2013 року скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агротіс» про визнання договору оренди недійсними відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: