Головуючий у 1 інстанції Жолтий Д.В.

Категорія 27 Доповідач: Резникова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 30 жовтня 2012 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним ,-

В С Т А НО В И В:

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору іпотеки недійсним.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2, знаходячись у зареєстрованому шлюбі з позивачем, уклала договір кредиту з АКБ №Укрсоцбанк» на суму 102 000 доларів США на придбання квартири за адресою АДРЕСА_1. У забезпечення кредитних зобов*язань ОСОБА_2 13 травня 2008 року уклала з банком іпотечний договір за яким передала в іпотеку вищевказану квартиру. Позивач вважає укладений договір іпотеки недійсним з тих підстав, що на час укладення іпотечного договору ОСОБА_2 згідно діючого законодавства не була власницею квартири за адресою АДРЕСА_1., яка на той час була зареєстрована за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_6, тому не мала прав розпоряджатися вказаною квартирою.

Сторони в судове засідання не з*явилися , про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно належним чином, про що свідчать повернуті поштові повідомлення про отримання судових повісток.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 з 07.02.1998 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2, вказаний шлюб розірваний 26.11.2009 року. 13 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №165/04-Ф03.9/427, у відповідності до якого іпотекодавець передав іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №165/04-Ф03.9/425 нерухоме майно - трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У відповідності до даного договору, вказана квартира належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2008 року. При укладені договору іпотеки позивач, як чоловік ОСОБА_2 надав нотаріально посвідчену згоду на укладання договору купівлі-продажу спірної квартири та на укладення договору іпотеки.

При розгляді справи судом першої інстанції вірно були встановлені обставини справи і застосовано закон, якім врегульовані вказані правовідносини.

Відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

При оспоренні договору застави (іпотеки) суд має враховувати положення статті 578 ЦК, згідно з якими майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою іншого з подружжя, який у разі пред'явлення позову про звернення стягнення на таке майно має бути залучений до участі у справі.

Як вбачається з обставин справи, встановлених судом першої інстанції і не спростованих позивачем, він надав свою згоду на передачу спірного нерухомого майна в іпотеку.

Щодо відсутності права ОСОБА_2 на укладення договору іпотеки , то відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об»єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності. Предметом іпотеки також може бути інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

На час укладання договору купівлі-продажу квартири - 13 травня 2008 року ст. 334 ч. 4 ЦК України було передбачено, що якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно матеріалів справи, дійсно на час укладання іпотечного договору - договір купівлі-продажу квартири, що передавалась в іпотеку, не пройшов державну реєстрацію.

Але апеляційний суд вважає, що це не є підставою вважати недійсним договір іпотеки, оскільки іпотекодавцем було надано документ на підтвердження права на набуття ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, а саме договір купівлі-продажу (а.с.6).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність нравочину щодо його забезпечення.

Оскільки кредитний договір № №165/04-Ф03.9/425 від 13 травня 2008 року на теперішній час є дійсним, тому вимоги позивача щодо визнання недійсним договору іпотеки №165/04-Ф03.9/427 від 13 травня 2008 року , є необгрунтованими та безпідставними. Правових підстав для їх задоволення немає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що підстав для задоволення позову позивача, права якого не порушені у суду першої інстанції не було .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314,315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 30 жовтня 2012 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді.